Рішення № 12877702, 30.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/7530.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»

Про стягнення 329097,52 грн.          

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Кебал І.В. –представник за довіреністю № б/н від 08.02.10.

Від відповідача Жовнеренко Г.К. –представник за довіреністю № б/н від 22.06.10.

Рішення прийнято 30.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 04.11.10. по 30.11.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 01-18/07-авт фінансового лізингу від 14.02.07. в розмірі 329097,52 грн. (31917,52 грн. –основний борг, 198120,00 грн. –штраф за ненадання інформації, 99060,00 грн. –штраф за нездійснення страхування майна).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.10. порушено провадження у справі № 54/75 (суддя Демченко Т.С.); розгляд справи було призначено на 23.06.10. о 11-20.

23.06.10. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»зазначає, що останній платіж за Договором було здійснено 28.05.10., платежі за Договором не припинялись і посилається на те, що станом на 30.04.10. існує переплата в розмірі 44358,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не відраховував вартість амортизаційних відрахувань із вартості майна, внаслідок чого не була здійснена переоцінка вартості майна на вартість амортизаційних відповідач всупереч припису ст. 3.14 Договору, яка впливає на розмір кожного з відповідних лізингових платежів за Договором.

Також, відповідач посилається на те, що довідки про стан майна регулярно направлялись позивачу, та додатково зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»було укладено передбачені ст. 7 Договору договори страхування.

В судовому засіданні 23.06.10. представниками сторін на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про продовження строку вирішення спору у справі № 54/75.

В судовому засіданні 23.06.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.07.10. о 15-10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору у справі № 54/75.

21.07.10. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про призначення по справі № 54/75 судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні 21.07.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 30.07.10. о 12-20.

В судовому засіданні 30.07.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.09.10. о 12-30.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва № 32 від 11.10.10. доручено судді Ващенко Т.М. прийняти справу № 54/75 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.10. розгляд справи № 54/75 призначено на 04.11.10. о 11-30.

22.10.10. представником відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заяву, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 31917,52 грн.

В судовому засіданні 04.11.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.11.10. о 11-15.

В судовому засіданні 30.11.10. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 31917,52 грн. –основного боргу та пропорційно розподілити судові витрати.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши зазначене вище клопотання відповідача (від 21.07.10.) про призначення судово-економічної експертизи, суд відмовляє в його задоволенні в зв’язку з його безпідставністю.

В судовому засіданні 30.11.10. представник позивача підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.10. в частині стягнення суми основного боргу не заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 54/75.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»(Лізингоодержувач) укладено Договір № 01-18/07-авт фінансового лізингу (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3) визначено, що предметом даного Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, рік випуску, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) - далі за текстом Договору –«майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору. Доходи у формі грошей та матеріальних і нематеріальних активів, одержані Лізингоодержувачем в результаті використання Майна відповідно до умов даного Договору, є власністю Лізингоодержувача.

Згідно п. 2.1 Договору встановлено, що строк користування Лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

У відповідності до п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та п. 3.5 Договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пункті 3.5 Договору; платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Відповідно до п. 3.5 Договору встановлено, що платежі за Договором здійснюються в національній валюті України відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору 03.04.07. у відповідності до актів прийому-передачі було передано відповідачу у володіння та користування майно, передбачене умовами Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в порушення умов Договору відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання, та починаючи з 29.05.09. відповідач перестав здійснювати платежі, передбачені умовами Договору, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 31917,52 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті лізингових платежів в повному обсязі не виконав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»31917,52 грн. заборгованості слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»(01010, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4, код ЄДРПОУ 30782182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, код ЄДРПОУ 30575865) 31 917 (тридцять одна тисяча дев’ятсот сімнадцять) грн. 52 коп. –заборгованості, 319 (триста дев’ятнадцять) грн. 17 коп. –державного мита та 22 (двадцять дві) грн. 89 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 08.12.10.