Ухвала суду № 12833947, 25.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2010 р. м. КиївК-7827/08

25 жовтня 2010 р. Справа №25/180-07-5163А

к/с №К-7827/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.,

Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г,

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постановуГосподарського суду Одеської області

від15.08.2007 р.

у справі №25/180-07-5163А

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду

від24.04.2008 р.

у справі№22а-3355/07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Майстербуд»

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

провизнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстербуд»(далі позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання дій співробітників ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо складання актів перевірок за №953/23-02/31430556/105, №953-23-02-31430556/98 від 14.05.2007 року та винесення податкових повідомлень рішень №№ 0001802301/0, 0001792301/0, 1494251701/0 від 24.05.2007 року протиправними, а також просить скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.) від 15.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду (судова колегія у складі: головуючого: Яковлєва Ю.В., суддів: Димерлій О.О., Стас Л.В.) від 24.04.2008 р. у справі №25/180-07-5163А (22а-3355/07), позов задоволено частково. В інший частині провадження у справі закрито.

Обґрунтовуючи свої висновки, суди попередніх інстанції виходили з того, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №№0001802301/0, 0001792301/0, 1494251701/0 від 24.05.2007 року є обґрунтованими та доведеними. З приводу інших позовних вимог, а саме, визнання дій співробітників ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо складання актів перевірок за №953/23-02/31430556/105, №953-23-02-31430556/98 від 14.05.2007 року та винесення спірних податкових повідомлень рішень протиправними, то вони суперечать вимогам, які закріплені в п.1 ст.157 КАС України, а тому підлягають закриттю провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивач не надав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси здійснено виїзну планову перевірку ТОВ «Майстербуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складено акт №953/23-02/31430556/105 від 14.05.2007 р.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем, а саме:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повязаних з обчисленням валових витрат, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 3435,00 грн., у тому числі по періодам:

І кв. 2004 р. на суму 2187,00 грн.,

II кв. 2004 р. на суму 173,00 грн.,

І кв. 2005 р. на суму 125,00 грн.,

III кв. 2005 р. на суму 125,00 грн.,

III кв. 2006 р. на суму 825,00 грн.;

- п.п.7.2.3, 7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 102832,00 грн., у тому числі по періодам:

лютий 2004 р. на суму 1750,00 грн.,

квітень 2004 р. на суму 53,00 грн.,

липень 2004 р. на суму 13950,00 грн.,

серпень 2004 р. на суму 12226,00 грн.,

вересень 2004 р. на суму 14676,00 грн.,

жовтень 2004 р. на суму 26200,00 грн.,

листопад 2004 р. на суму 23467,00 грн.,

грудень 2004 р. на суму 9650,00 грн.,

березень 2005 р. на суму 100,00 грн.,

липень 2005 р. на суму 100,00 грн.,

липень 2006 р. на суму 660,00 грн.;

- п.7.1. ст.7 з урахуванням п.22.3. ст.22, ст.8, п.9.12 ст.9, п.16.1 ст.16, п.п.«а»п.17.2 ст.17, ст.19. п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 564,71 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки (№953/23-02/31430556/105) відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0001802301/0 від 24.05.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 154248,00 грн., з яких 51416,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем надано до матеріалів справи копію корінця цього ж самого податкового повідомлення-рішення (№0001802301/0), але вже прийнятого на підставі акту перевірки №953/23-02/31460556/105 на таку ж саму суму податкового зобовязання. Тобто податкове повідомлення рішення №0001802301/0 від 24.05.2007 р. містить різні відомості стосовно акту перевірки на підставі якого воно прийнято, але при цьому, контролюючим органом не надано до суду акт перевірки №953/23-02/31460556/105 від 14.05.2007 р.

Аналогічна ситуація склалась з податковим повідомленням-рішенням №0001792301/0 від 24.05.2007 р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 3435,00 грн., з яких 1717,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, на адресу підприємства надійшло податкове повідомлення-рішення №1494251701/0 від 24.05.2007 р., яке прийняте на підставі акту перевірки №953-23-02-31430556/98 від 14.05.2007 р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1676,13 грн., з яких 1129,42 грн. штрафні (фінансові) санкції. Однак, податковим органом не було доведено факту здійснення перевірки позивача 14.05.2007 р., оскільки відповідачем не надано акт перевірки №953-23-02-31430556/98 на підставі якого було прийнято останнє податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 п.4.5 та ч.1 п.4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 року за № 925/11205, в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номера журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання. Податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанції цілком обґрунтовано дійшли висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не належно оформлені працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси відповідно до вищевказаного Порядку, оскільки вони прийняті на підставі фактично не проведених перевірок, оформлених актами (№953/23-02/31460556/105 та №953-23-02-31430556/98 від 14.05.2007 р.).

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 564,71 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 2 частини II розділу 2 Порядку визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанції не мали можливості перевірити правомірність зроблених відповідачем висновків, оскільки з акту перевірки не вбачається на підставі якого аналізу первинних документів, документів бухгалтерського та податкового обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси встановлені вищезазначені правопорушення позивача.

Окрім цього, спростовуючи висновки податкового органу щодо відсутності у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операції з ТОВ «Екосол-Проект», ЗАТ «Союз-99», ТОВ «Вибір», Одеської агенції «Авізо», ТОВ СП «Просто-Київ», Центр НТТІ по АБ та як наслідок, цього заниження податку на прибуток в сумі 3435,00 грн., та разом з тим не правомірне включення підприємством податкового кредиту до податку на додану вартість, суди правильно керувались наступним.

Згідно п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статті 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вірно встановлено судами, позивач одержував продукцію від постачальників, які у встановленому законом порядку були зареєстровані платниками ПДВ, перебували на обліку в органах ДПС і мали свідоцтва платників ПДВ на момент здійснення з позивачем господарських операцій і виписки податкових накладених.

Також встановлено, що по кожній з операцій покупцю (позивач у справі) було виписано і надано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з приписами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, господарські операції у повній відповідності з вимогами чинного податкового законодавства відображено в реєстрах податкового та бухгалтерського обліку, господарські зобовязання по здійснених господарських операціях повністю виконано.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суди визнали, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного формування податкового кредиту є такими, що відповідають положенням законодавства.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тому, судами зроблений вірний висновок, що право на податковий кредит у позивача виникло по другій події, тобто з моменту отримання податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість і сплачували ПДВ до бюджету.

Слід також відзначити, що суди доречно звернули увагу на те, що визнання у судовому порядку установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість недійсними з моменту їх реєстрації не є безумовною підставою для визнання недійсними договорів, укладених ним з іншими субєктами господарювання. Оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Таким чином, прийняті відповідачем 24.05.2007 р. податкові повідомлення рішення №№0001802301/0, 0001792301/0, 1494251701/0 є незаконними.

Підсумовуючи зазначене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 15.08.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. у справі 22а-3355/07 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 15.08.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2008 р. у справі 22а-3355/07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.І. Бившева Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко