Ухвала суду № 128199807, 18.06.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6831/25

Провадження №2-о/367/344/2025

УХВАЛА

Іменем України

про залишення без руху

18 червня 2025 року м. Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

За приписами статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (частина третя статті 293 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Окремо слід звернути увагу на те, що на відміну від позову про розірвання шлюбу, який може бути пред`явленим одним із подружжя, спільна заява подружжя про розірвання шлюбу подається до суду за підписами сторін (подружжя), а не одним з подружжя.

При цьому, всупереч вищевказаних вимог дана заява підписана одним із подружжя - заявником ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, що не може вважатись спільною заявою подружжя на розірвання шлюбу.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частини третя стаття 294 Цивільного процесуального кодексу України).

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України).

Однак вподаній заявівзагалі відсутнійвиклад обставинзвернення заявникадо судупро розірванняшлюбу зазаявою подружжя,не наданожодних доказівобґрунтування обставинвикладених узаяві,відсутні належніта допустимідокази напідтвердження дійсногоперебування сторіну шлюбі, ОСОБА_1 в заявівказує,що шлюбвже булорозірвано у2023році уІзраїлі тау неїне маєспільних дітейз ОСОБА_2 .Також, заявникне вказуєадресу місцяреєстрації абопроживання ОСОБА_2 .Також заявниквказує взаяві,що перебуваєна ранньомутерміні вагітності,а увідповідності ч. 2 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути поданий протягом вагітності дружини та року після народження дитини, крім випадків, коли один з подружжя допустив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. Тобто, коли один з подружжя вчиняє кримінально карані дії щодо іншого з подружжя чи дитини, розірвати шлюб можна і в період вагітності, і протягом року після народження дитини.

Як встановлено ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначено у ч.6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

В розумінні ст. 27 ЦПК України позовні заяви пред`являються до суду, саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, перебування відповідача.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, позивачка зазначає останнім відомим місцем реєстрації відповідача: наразі постійно проживає за кордоном.

Отже, вбачається, що в даному випадку матеріали справи не місять жодних доказів, що місце проживання або перебування відповідача, за яким можливо пред`явити даний позов про позбавлення батьківських прав, згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України - є зареєстроване у встановленому законом порядку на території м. Ірпеня Київської області.

В той же час, у своєму позові сторона позивача, посилаючись на ст. 28 ЦПК України, просить розглядати дану позовну заяву за зареєстрованим місцем проживання позивачки.

Частиною 2 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

В позовній заяві позивачка зазначає, що спільних дітей у неї з відповідачем не має, також матеріали справи не містять доказів того, що позивачка з за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, а також відсутні докази того, що сторони домовились про те, що справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

А тому, вбачається, що дану позовну заяву слід пред`являти до відповідного суду, згідно загальних правил територіальної підсудності, за місцем реєстрації відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

У відповідності до матеріалів позову, встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача - не вбачається можливим.

Разом з тим, як встановлено ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Проте суд зазначає, що з поданих матеріалів позовної заяви, також не вбачається можливим встановити, що майно відповідача або його місце роботи, знаходяться на території м. Ірпеня Київської області.

Вказані недоліки позбавляють можливості суд визначити підсудність вказаної справи, саме за Ірпінським міським судом Київської області, в порядку ч. 1 ст. 27 та ч. 9 ст. 28 ЦПК України та відкрити провадження у справі.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Тобто, в розумінні зазначеної статті, ухвалення судового рішення, з порушенням правил підсудності є безумовною підставою для його скасування.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте в поданій заяві відсутнє підтвердження заявника про те, що нею не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною четвертою статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового визначає Закон України «Про судовий збір».

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року 3028,00 грн.

Згідно пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн та у справах позовного провадження 1211,20 грн.

При цьому, заявником в порушення вищевказаних вимог при зверненні до суду із заявою про розірвання шлюбу за заявою подружжя судовий збір не сплачено.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС у випадках, передбачених статтею 106, 107 Сімейного кодексу України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Крім того, згідно статті 106 Сімейного кодексу України та діючих Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні розірвання шлюбу між подружжям, яке не має неповнолітніх дітей, здійснюється органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.

Доказів, що унеможливлювали б розірвання шлюбу через органи ДРАЦС, заява також не містить.

За таких обставин, заява про розірвання шлюбу у порядку окремого провадження повинна подаватися до суду спільно подружжям (чоловіком та дружиною), має містити докази наявності у подружжя неповнолітніх дітей та у разі відсутності у подружжя неповнолітніх дітей, в заяві повинно бути зазначено, що унеможливлює розірвання шлюбу через органи ДРАЦСу.

За таких обставин, вважаю за необхідне застосувати до поданої заяви про розірвання шлюбу за заявою подружжя, наслідки статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, і залишити заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків

Керуючись статтями 175, 177, 183, 185, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пророзірвання шлюбуза заявоюподружжя про розірвання шлюбу за заявою подружжя, залишити без руху.

Надати заявнику строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для подання заяви з додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177, 318 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: визначитись із суб`єктним складом подано заяви з врахуванням роз`яснень викладених в мотивувальній частині даної ухвали; обґрунтувати звернення до суду про розірвання шлюбу саме за заявою подружжя, з наданням відповідних доказі; надати докази викладу обставин у поданій заяві; надати власне письмове підтвердження заявника про те, що нею не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав; подати спільну заяву подружжя у порядку статті 109 Сімейного кодексу України; надати до суду докази неможливості розірвання шлюбу органами ДРАЦС; зазначити в заяві заінтересовану особу, оформити прохальну частину заяви відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України з врахуванням мотивувальної частини даної ухвали.

Запропонувати заявнику сплатити судовий збір в сумі 605,60 грн, наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Київ.обл/Ірпінська міс/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA088999980313131206000010814; код класифікації доходів бюджету22030101., надавши суду оригінал квитанції, про сплату судового збору.

Роз`яснити положення частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо заявники відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконають вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявники не усунуть недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя М.П. Одарюк