Рішення № 128128540, 16.06.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/20358/21

Провадження №: 2/755/9122/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась представник Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» - Овсянко О.С. з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 15 874,69 грн, з яких: основна заборгованість складає 13 271,42 грн; 3 % річних - 743,07 грн; інфляційні втрати - 1 860,20 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» закріплено на праві господарського відання об`єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема, будинок АДРЕСА_1 . Згідно розпорядження позивач забезпечує належне утримання та експлуатаційне обслуговування житлового і нежитлового фонду та елементів зовнішнього благоустрою. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , по якій проводяться нарахування за житлово-комунальні послуги. Представник позивача зазначає, що відповідачі не оплачують житлово-комунальні послугу за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які позивачем надаються в повному обсязі. Актів-претензій щодо ненадання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи будь-яких зауважень щодо їх якості чи кількості не надходило. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території надаються мешканцям квартири АДРЕСА_2 , згідно з типовим переліком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово- комунальні послуги» та постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком». Враховуючи, що відповідачі щомісячно отримують рахунок на сплату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, оплата за надані послуги не здійснюється, за період з 01 червня 2015 року по 30 вересня 2021 року заборгованість відповідачів перед позивачем складає 13 271,42 грн. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 1 860,20 грн та 3% річних у розмірі 743,07 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачами отримано не було, надіслані за зареєстрованим місцем проживання відповідачів документи повернулись до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на подачу відзиву.

Згідно вимог ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» закріплено на праві господарського відання об`єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Зокрема, будинок АДРЕСА_1 наведено в додатку до вказаного розпорядження. (а.с. 14, 15)

Пунктом 4 Розпорядження КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» забезпечує належне утримання та експлуатаційне обслуговування житлового і нежитлового фонду та елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 22.03.2012 по теперішній час. (а.с. 27)

Відповідно до відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 20.05.2015 по теперішній час. (а.с. 28)

Отже, відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_3 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23)

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами комунальних послуг у розумінні Закону України «Про комунальні послуги», без укладеного з позивачем договору, а тому не звільняються від обов`язку оплати послуг у повному обсязі.

Суд враховує, що відповідачі не надали суду доказів того, що послуги з утримання будинків та прибудинкових територій за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі.

При цьому, відповідачі не звертались до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, що підтверджується долученими до матеріалів справи позивачем доказами, зокрема, довідкою про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (а.с. 7)

Згідно розрахунку суми боргу, наданого позивачем, за період з 01.06.2015 по 30.09.2021 утворилась заборгованість у розмірі 13 271,42 грн.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 70-80 ЦПК України.

Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов`язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості зі споживачів комунальних послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_2 .

Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо сплати комунальних послуг підлягають стягненню також інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача втрат від інфляції та три проценти річних.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявну заборгованість у відповідачів, позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, тому слід стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфляційні втрати в розмірі 1 860,20 грн та 3 % річних у розмірі 743,07 грн. (а.с.10-11)

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 02.12.2021 № 24418 про оплату судового збору на суму 2270,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270,00 грн в рівних частках.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 526, 610, 612 ЦК України, статтями 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (ЄДРПОУ 39606435, місцезнаходження: м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша, 9-Г,) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території - задовольнити.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у розмірі 15 874,69 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: