Ухвала суду № 128125407, 16.06.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6335/24

Провадження № 1-кп/953/481/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4

особи, стосовно якої вирішується питання

про застосування примусових заходів

медичного характеру - ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12024226130000259 від 02.05.2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополя, громадянина України, останнє відоме місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , постійного мешкання в м. Харкові не має, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12024226130000259 від 02.05.2024 року за клопотанням прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_5 у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

01.05.2024 об 11.22 год. ОСОБА_5 біля фасаду ресторану «Япошка», розташованого по вул. Миколаївській, 4 у м. Харкові, де свою діяльність здійснюють ТОВ «Япошка» і ФОП ОСОБА_6 , умисно з метою знищення та пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою невстановлених джерел відкритого вогню підпалив декор «Весняний», що належить ФОП ОСОБА_6 та був розташований біля входу у заклад. Після підпалу ОСОБА_5 покинув місце злочину. Внаслідок його дій вогнем було знищено декор із фасадною конструкцією ресторану вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 4983 від 09.07.2024 р. 32 810,00 грн і завдано власниці - ФОП ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму, а також пошкоджено чотири вікна загальною вартістю згідно з цим же висновком 104 595,00 грн, чим власнику - ТОВ «Япошка» спричинено матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім цього, 23.05.2024 р. близько 05.10 год. ОСОБА_5 біля літнього майданчика кафе «Мафія», розташованого по вул. Ярослава Мудрого, 37 у м. Харкові, що належить ТОВ «Ресторація номер один», умисно з метою знищення та пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою невстановлених джерел відкритого вогню підпалив зовнішню дерев`яну частину літнього майданчика закладу. Після вчинення підпалу ОСОБА_5 покинув місце злочину. У результаті його дій вогнем було знищено та пошкоджено меблі, декор, устаткування, технічні засоби та інше майно ресторанного господарства «Мафія», чим спричинено власнику - ТОВ «Ресторація номер один» матеріальну шкоду на загальну суму 2 246 584,53 грн, що становить особливо великий розмір.

Згідно з висновком судової пожежно-технічної експертизи № СЕ-19/121-24/15426-ПТ від 01.07.2024 р., технічною причиною пожежі всередині споруди літнього майданчика ресторану «Мафія» за адресою: м. Харків, вул. Я. Мудрого, 37, є загоряння горючого навантаження під впливом джерела відкритого вогню (полум`я сірника, запальнички, факелу тощо), імовірно у присутності інтенсифікатора горіння - легкозаймистої (горючої) речовини.

Дії ОСОБА_5 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 194 КК: як умисне знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу за обома епізодами злочинної діяльності, а за другим епізодом - також за ознакою заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 434 від 19.06.2024 року ОСОБА_5 має ознаки гострого психічного захворювання у виді дисоціативного (конверсійного) розладу. За своїм психічним станом він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_5 перебував поза тимчасовим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 21.04.2025 року продовжив ОСОБА_5 запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку останнього, на 60 діб, тобто до 19.06.2025 року включно. Цією ж ухвалою суд постановив до поміщення ОСОБА_5 до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» тимчасово утримувати його у медичній частині Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження ОСОБА_5 строку застосування запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме, до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», на строк 60 діб. В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ризики вчинення ОСОБА_5 , нового кримінального правопорушення і переховування від суду, враховані судом під час зміни запобіжного заходу і продовження строку його дії, і надалі зберігають актуальність. Про зазначене, як стверджується у клопотанні, свідчить психічний стан ОСОБА_5 , який за час судового розгляду не покращився, а також відсутність постійного місця проживання, роботи, сім`ї, родичів, опікуна і будь-яких інших соціальних зв`язків, що могло б виступати стримуючим чинником для запобігання протиправній поведінці.

Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, пославшись на недоведеність існування ризиків вчинення ОСОБА_5 нових суспільно небезпечних діянь, а також перешкоджання ним кримінальному провадженню. Звернула увагу адвокат і на те, що оскільки раніше обраний запобіжний захід у виді поміщення до спеціалізованого закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку ОСОБА_5 , не виконується через відмову ДФ «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» у його прийнятті з огляду на відсутність у ОСОБА_5 документів, які посвідчують особу, і він фактично утримується в умовах слідчого ізолятора, продовження строку раніше обраного запобіжного заходу призведе до порушення його прав.

ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечив, вважаючи його безпідставним.

Розглянувши клопотання, заслухавши думки учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Зазначені запобіжні заходи, як унормовано частиною 2 цієї ж статті, застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

У провадженні за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відповідно до ч. З ст. 508 КПК України передбачені законом запобіжні заходи застосовуються згідно з загальними правилами, встановленими цим Кодексом. Загальні правила поширюються і на вирішення питань про зміну, скасування або продовження строку дії згаданих заходів.

Зокрема, за наявності клопотань під час судового розгляду суд на підставі ч. 3 ст. 331 КПК України зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці акцентує увагу на тому, що осіб, які мають психічні розлади, може бути позбавлено волі або з метою проведення медичного лікування, або у зв`язку з потребами суспільства. Основна причина, чому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. п. «е» п. 1 ст. 5) дозволяє позбавляти їх волі, полягає не лише у тому, що ці особи можуть бути небезпечними для суспільства, а ще і у тому, що їх власні інтереси можуть вимагати утримання у спеціалізованих закладах (рішення у справах: «Горшков проти України» від 08.11.2005 р., заява № 67531/01, п. 37; «Литва проти Польщі («Litwa v. Poland), заява № 26629/95, параграф 60).

Європейський комітет із запобігання тортурам у доповіді за результатами візиту в Україну з 10 до 26 версня 2000 року наголосив, що всі ув`язнені особи, які страждають на психічні хвороби, мають перебувати під спостереженням і отримувати лікування в медичному закладі, відповідним чином обладнаному та укомплектованому кваліфікованим персоналом. Примусове залишення таких ув`язнених у пенітенціарній установі, в якій вони не можуть отримувати відповідне лікування через відсутність належного лікувального відділення або через те, що таке відділення відмовляє їм у прийнятті, є неприпустимою практикою. Переведення психічно хворих в`язнів до відповідного психіатричного закладу має розглядатися як першочергове завдання [СРТ/Inf (2004) 34].

Запобіжний захід, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК України, за змістом полягає у примусовому триманні особи у спеціально визначеному лікувальному закладі як місці несвободи в умовах, що забезпечують як її ізоляцію від суспільства, так і необхідне лікування. Застосування такого запобіжного заходу становить втручання у гарантоване статтею 5 Конвенції право людини на свободу й особисту недоторканність. Отже, за аналогією з вимогами п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України щодо обґрунтованості продовження строку тримання під вартою, з урахуванням особливостей провадження про застосування примусових заходів медичного характеру, необхідною умовою продовження строку дії згаданого вище запобіжного заходу є наявність достатніх підстав для висновку, що з огляду на психічний стан особи й інші обставини ризики, взяті судом до уваги під час застосування запобіжного заходу, не знизилися або з`явилися нові, які виправдовують подальше тримання людини у спеціалізованому закладі з надання психіатричної допомоги.

На підставі висновку судово-психіатричної експертизи № 434 від 19.06.2024 року суд встановив, що ОСОБА_5 станом на зараз має ознаки гострого психічного захворювання у виді дисоціативного (конверсійного) розладу, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення власних дій та керувати ними і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Завершити судовий розгляд у межах строку дії запобіжного заходу, застосованого ухвалою від 21.04.2025 року, неможливо у зв`язку з необхідністю проведення процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного й об`єктивного встановлення обставин кримінального провадження, а також для реалізації гарантованого частиною 3 статті 29 КПК України права ОСОБА_5 як особи, що недостатньо володіє державною мовою, користуватися послугами перекладача.

З моменту обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК України, за час розгляду судом справи його стан суттєво не покращився. Навпаки, продуктивний контакт із ОСОБА_5 ускладнений, він не орієнтується у ситуації і своїй особі, демонструє поведінку, яка не відповідає обстановці. Зазначене свідчить про його небезпеку для інших людей і водночас нездатність самостійно задовольнити власні нагальні життєві потреби.

З огляду на зазначене, враховуючи обставини вчинення інкримінованих йому діянь - пошкодження майна загальнонебезпечними способом, відсутність у ОСОБА_5 постійного місця проживання, роботи, сім`ї, ризики перешкоджання ним кримінальному провадженню шляхом переховування від суду, а також вчинення нових суспільно небезпечних діянь продовжують існувати.

Запобігти цим ризикам шляхом застосування альтернативного більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 508 КПК України, - передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом неможливо у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_5 родичів, сім`ї та опікунів.

Виходячи з вимог спеціальної норми ч. 1 ст. 508 КПК України, враховуючи стан ОСОБА_5 , запобіжні заходи, що застосовуються у кримінальному провадженні, яке розглядається у загальному порядку (особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт), щодо нього не можуть бути застосовані.

Водночас невиконання або неналежне виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у виді поміщення особи до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, з боку службових осіб такого закладу, на що захисник посилається в обґрунтування своїх заперечень, може бути підставою для вжиття передбачених законом заходів реагування, а не відмови у продовженні строку дії відповідного запобіжного заходу.

Беручи до уваги відсутність у ОСОБА_5 помешкання і будь-яких соціальних зв`язків, незастосування запобіжного заходу призведе до того, що він опиниться на вулиці у безпорадному стані у силу свого психічного розладу, без необхідної психіатричної допомоги, будучи у небезпеці сам і несучи загрозу для інших людей. Зазначене є несумісним як із визначеними у ст. 2 КПК України завданнями захисту особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорони прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, так і з гарантованим ч. 1 ст. 49 Конституції України правом людини на медичну допомогу і стандартами захисту прав осіб, що страждають на психічні розлади, сформованими Європейським судом з прав людини.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Керуючись статтями 171, 178, 331, 508 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі, що вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, строк дії запобіжного заходу у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку останнього, на 60 діб, тобто до 14.08.2025 року включно.

Упродовж строку дії запобіжного заходу утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», яка знаходиться за адресою: 49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 84, до 14.08.2025 року включно.

До поміщення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» тимчасово утримувати його у медичній частині Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, установлених КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1