Рішення № 128110964, 13.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/376/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на мою користь недоплачену суму разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 10805,00 гривень, з урахуванням попередньо виплаченої суми.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є учасником бойових дій.

Станом на день звернення до суду, позивач проходить військову службу.

28 серпня 2024 року на рахунок позивач отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн.

Дані кошти перераховані військовою частиною НОМЕР_1 з небюджетного рахунку на підставі поданої військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідачем засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України від 20 березня 2023 року №2983-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань (далі Закон №2983) ч. 5 ст. 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551- XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Закон №3551) викладено в наступній редакції: Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551. Розмір виплат грошової виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України кожного року в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. Розмір виплат у 2024 році визначено постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році» (далі - постанова №369). З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України постановив: Установити, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.

Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду від 05.03.2024 у зразковій справі № 440/14216/23.

Ухвалою суду від 30 травня 2025 року провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 2021 року має статус учасника бойових дій та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 19.01.2021 № НОМЕР_3 та довідкою.

Згідно з випискою з додатку «Приват24» 28 серпня 2024 року позивачу виплачено кошти в сумі 1000,00 грн, призначення платежу «ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 . Коментар Zarobitna plata».

Відповідно до списку військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 на виплату щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 3483/8 від 31 липня 2024 року позивача включено до переліку осіб на отримання допомоги в розмірі 1000,00 грн, що підтверджується витягом зі списку виданий позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 .

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).

Статтею 12 Закону №3551-XII встановлені пільги учасникам бойових дій.

Частиною п`ятоюстатті 12 Закону №3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги.

Така грошова допомога була запроваджена ще з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25 грудня 1998 року №367-XIVта доповненням статті 12 частиною четвертою наступного змісту:

Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.

Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п`яту статті 12 Закону № 3551-XII, викладено в такій редакції:

"Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1396 від 27 грудня 2023 року відповідно до частини сьомоїстатті 20 Бюджетного кодексу України, якою затверджено Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченоїЗаконами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»і «;Про жертви нацистських переслідувань» (далі Порядок № 1396).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1396 цей Порядок визначає механізм надання ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуіПро жертви нацистських переслідувань(далі - грошова допомога).

Пунктом 2 Порядку № 1396 встановлено, що до осіб, які мають право на грошову допомогу (далі - отримувач грошової допомоги), належать:

учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1396 грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.

З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуіПро жертви нацистських переслідувань, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02 квітня 2024 року №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році» (далі - Постанова № 369).

Постановою № 369 установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.

Так, у ситуації позивача, який є учасником бойових дій, внаслідок внесених Законом №2983-IX змін до частини 5 статті 12 Закону №3551-XII, прийняття Постанови №369 та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України, щорічну разову грошову допомогу в розмірі п`яти мінімальних пенсій по віку замінено на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Так, вирішуючи цей спір судом враховані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23 відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/12216/23 дійшла висновку, що приурочення зазначеної виплати до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

Оскільки фрагмент цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новелою у механізмі правового регулювання застосування згаданої виплати для ветеранів війни, тому є підстави для висновку, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є зміненою (за умовами та підставами виплати) щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня. Такий правовий результат досягнуто шляхом безпосереднього внесення змін до спеціальногоЗакону № 3551-ХІІ, а не через внесення змін у бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/12216/23 також зазначила, що Верховна Рада України під час формування соціальної політики держави відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 92 Конституції Україниу законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.

Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першоїстатті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціальногоЗакону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Також Велика Палата Верховного Суду у ційпостановізауважила, що передбачена частиною п`ятоюстатті 13 Закону №3551-XIIщорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб. Зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першоїстатті 46 Конституції України, які не можуть бути скасованізаконом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.

Передбачена частиною п`ятоюстатті 13 Закону №3551-ХІІщорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановленозакономі конкретно не визначено вКонституції Українияк складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена вКонституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.

Невід`ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20Закону України «Про Кабінет Міністрів України»забезпечує проведення державної соціальної політики.

Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду, шляхом прийняттязакону Верховна Рада Україниделегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3статті 116 Конституції України.

Зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв`язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.

Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3статті 116 Конституції Україниздійснюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбаченихзаконом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у вказанійпостановівказала, що Верховна Рада України у встановленомузакономпорядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціальногоЗакону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правиластатті 13 Закону № 3551-ХІІв редакціїЗакону № 2983- ІХяк спеціального закону.

У цій справі, предметом позову є виплата грошової допомоги учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас, правова природа таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить необхідність врахування при розгляді цієї справи висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23.

Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, суд висновує, що відповідач здійснивши позивачу грошову виплату відповідач правомірно застосував правила частини п`ятої статті 12 Закону №3551-ХІІв редакціїЗакону №2983-ІХ, тобто діяв відповідно до приписів статті 19 Конституції України.

Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 600/1257/24-а.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, правомірно здійснив виплату позивачу одноразової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2024 рік, а тому з матеріалів справи не вбачається порушення прав позивача.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький район, Луганська область) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива