Рішення № 128099503, 12.06.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2025 р. Справа № 918/381/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення коштів.

За участю представників сторін:

від позивача: Кобеляцький Дмитро Миколайович;

від відповідача: Костючик Ксенія Олександрівна.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач) про стягнення 1% річних та інфляційних втрат у розмірі 293 731,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки від 20.02.2024 № 53-122-01-24-14399, а саме зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлену продукцію в строки, встановлені умовами Договору, внаслідок чого Позивачем, з посиланням на пункт 9.2 вказаного договору та статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано Відповідачу 1% річних у розмірі 19 091,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 274 640,00 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- доказів оплати судового збору у розмірі 3 524,78 грн., або мотивованого обґрунтування звільнення від його сплати.

До господарського суду 08.05.2025 на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено платіжну інструкцію від 08.05.2025 № 1325 про сплату судового збору в сумі 3 524,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 28.05.2025.

До суду 21.05.2025 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що граничним строком для здійснення оплати по видатковій накладній від 20.05.2024 № 2005/1 на суму 258 960,00 грн є 20.11.2024, а не 18.11.2024, як вказано в позовній заяві. Відповідно розрахунок суми 1% річних є невірним, тому що вказаний момент не врахований, тобто в розрахунку (додаток № 1 до позовної заяви) в загальному сума є невірною. Також Відповідач зазначає, що пунктом 9.5 договору встановлено, що претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим. Як зазначає Відповідач Позивачем на адресу Відповідача не було скеровано претензію щодо даних позовних вимог, а відтак Відповідач вважає, що Позивач в порушення договірних положень звернувся до суду з передчасними позовними вимогами. На думку Відповідача передчасне звернення до суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того Відповідач зазначає, що оплата за Договором здійснена в повному обсязі 29.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.05.2025 відкладено розгляд справи на 12.06.2025.

Представник Позивача у судовому засіданні 12.06.2025 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Відповідача у судовому засіданні 12.06.2025 позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Постачальник) укладено договору поставки від 20.02.2024 № 53-122-01-24-14399 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору).

Згідно з пунктом 1.2 Договору предметом поставки за Договором є продукція 31210000-1 (Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл), яка передбачена специфікацією № 1 (Додаток № 1 до даного договору).

Пунктами 2.1-2.3 Договору передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 3 251 950,00 грн., крім того ПДВ - 650 390,00 грн.

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 3 902 340,00 грн.

Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору продукція поставляється Постачальником у 2024 році, в строк по 20.04.2024. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення філії "ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом".

Згідно з пунктом 4.1 Договору кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток № 2 до даного договору) і підтверджується документацією про якість.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до пункту 6.2 Договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Згідно з пунктом 8.4 Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоотримувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів. Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції.

Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань по Договору.

У випадку письмової відмови Постачальника від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості невиконаних зобов`язань за Договором.

Згідно з пунктом 9.2 Договору розмір процентів річних, які Постачальник має право стягнути з Замовника на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 1% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 9.3 Договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктом 9.1 даного договору становить 3 (три) роки.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Згідно з пунктом 9.5 Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (пункт 12.1 Договору).

Відповідно до пункту 12.2 Договору укладений сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі, який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення Замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Крім того, між сторонами підписано специфікацію № 1 до Договору.

Згідно специфікації № 1 сторони погодили поставку товару на загальну суму 3 902 340,00 грн.

Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.

Також між сторонами підписано технічну специфікацію, яка є Додатком № 2 до Договору.

Технічна специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору 06.03.2024, 19.03.2024, 15.04.2024, 18.04.2024, 22.04.2024, 08.05.2024, 20.05.2024 та 27.05.2024 Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 3 641 280,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.03.2024 №0603/1 на суму 672 000,00 грн., від 19.03.2024 № 1903/1 на суму 254 400,00 грн., від 15.04.2024 № 1504/1 на суму 1 072 524,00 грн., від 18.04.2024 № 1804/1 на суму 1 920,00 грн., від 22.04.2024 № 2204/1 на суму 664 836,00 грн., від 08.05.2024 № 0805/1 на суму 550 080,00 грн., від 20.05.2024 №2005/1 на суму 258 960,00 грн. та від 27.05.2024 № 2705/1 на суму 166 560,00 грн.

На зазначених видаткових накладних наявна печатка Постачальника, а також підписи Постачальника та отримувача товару.

Як вбачається з матеріалів справи ярлик на придатну продукцію по видатковій накладній від 06.03.2024 № 0603/1 оформлено 12.03.2024 №1-7-087, по видатковій накладній від 19.03.2024 № 1903/1 оформлено 29.03.2024 №1-7-112, по видатковій накладній від 15.04.2024 № 1504/1 оформлено 23.04.2024 № 1-7-175, по видатковій накладній від 18.04.2024 № 1804/1 оформлено 25.04.2024 № 1-7-191, по видатковій накладній від 22.04.2024 № 2204/1 оформлено 25.04.2024 № 1-7-197, по видатковій накладній від 08.05.2024 № 0805/1 оформлено 13.05.2024 № 1-7-236, по видатковій накладній від 20.05.2024 №2005/1 оформлено 24.05.2024 № 1-7-176, по видатковій накладній від від 27.05.2024 № 2705/1 оформлено 30.05.2024 № 1-7-280,

Відтак, враховуючи умови пункту 6.1 Договору, у Відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію:

- по видатковій накладній від 06.03.2024 №0603/1 на суму 672 000,00 грн. з 13.03.2024 по 09.09.2024 включно (зважаючи на те, що останній день строку припадав на 08.09.2024 - неділя, то строк виконання зобов`язання з оплати товару відповідно до частини п`ятої статті 254 ЦК України переноситься на наступний робочий - 09.09.2024 );

- по видатковій накладній від 19.03.2024 № 1903/1 на суму 254 400,00 грн. з 30.03.2024 по 25.09.2024 включно;

- по видатковій накладній від 15.04.2024 № 1504/1 на суму 1 072 524,00 грн., з 24.04.2024 по 21.10.2024 включно (зважаючи на те, що останній день строку припадав на 20.10.2024 - неділя, то строк виконання зобов`язання з оплати товару відповідно до частини п`ятої статті 254 ЦК України переноситься на наступний робочий - 21.10.2024 );

- по видатковій накладній від 18.04.2024 № 1804/1 на суму 1 920,00 грн., з 26.04.2024 по 22.10.2024 включно;

- по видатковій накладній від 22.04.2024 № 2204/1 на суму 664 836,00 грн. з 26.04.2024 по 22.10.2024 включно;

- по видатковій накладній від 08.05.2024 № 0805/1 на суму 550 080,00 грн. з 14.05.2024 по 11.11.2024 включно (зважаючи на те, що останній день строку припадав на 09.11.2024 - суботу, наступний за ним 10.11.2024 - неділя, то строк виконання зобов`язання з оплати товару відповідно до частини п`ятої статті 254 ЦК України переноситься на наступний робочий - 11.11.2024);

- по видатковій накладній від 20.05.2024 №2005/1 на суму 258 960,00 грн. з 25.05.2024 по 20.11.2024 включно;

- по видатковій накладній від 27.05.2024 № 2705/1 на суму 166 560,00 грн. з 31.05.2024 по 26.11.2024 включно.

Як зазначено в позовній заяві, на день звернення з даним позовом до суду, прострочення Відповідача з оплати заборгованості у розмірі 3 641 280,00 грн. триває вже понад 7 місяців.

Судом встановлено, що основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором (договором поставки від 20.02.2024 № 53-122-01-24-14399) стягнута за рішеннями Господарського суду Рівненської області від 11.12.2024 у справі № 918/1001/24, від 20.01.2025 у справі № 918/945/24 та від 04.02.2025 у справі № 918/1122/24.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2024 у справі № 918/1001/24 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" 1 739 280,00 грн. основного боргу та 10 435,68 грн. судового збору. Вказане рішення суду набрало законної сили 02.01.2025.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.01.2025 у справі № 918/945/24 первісний позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" 926 400,00 грн. основного боргу. Вказане рішення суду набрало законної сили 09.04.2025.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 у справі № 918/1122/24 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" 975 600,00 грн. основного боргу. Вказане рішення суду набрало законної сили 04.03.2025.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, враховуючи встановлені Господарським судом Рівненської області в рішеннях від 11.12.2024 у справі № 918/1001/24, від 20.01.2025 у справі № 918/945/24 та від 04.02.2025 у справі № 918/1122/24 обставини, пов`язані з виконанням Договору (договору поставки від 20.02.2024 № 53-122-01-24-14399), які мають преюдиційне значення для розгляду справи, а тому ці факти повторного доведення не потребують.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов`язання (судового рішення).

Отже, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду не є підставою для припинення зобов`язання.

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з статтею 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, наявність рішень Господарського суду Рівненської області, якими стягнуто з Відповідача заборгованість, що набрали законної сили, ніяким чином не припиняє зобов`язання Відповідача щодо оплати основної заборгованості та не позбавляє Позивача права вимагати сплати інфляційних втрат та відсотків річних, передбачених договором та частиною другою статті 625 ЦК України за весь період прострочення основного зобов`язання.

Тому, користуючись своїм правом, Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом у даній справі про стягнення з Відповідача 1% річних та інфляційних втрат.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням пункту 6.1 Договору та положень частини першої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару.

Враховуючи викладене, строк виконання Відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого Позивачем товару за Договором:

- по видатковій накладній від 06.03.2024 №0603/1 на суму 672 000,00 грн. з 13.03.2024 по 09.09.2024 включно. Відтак, з 10.09.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

- по видатковій накладній від 19.03.2024 № 1903/1 на суму 254 400,00 грн. з 30.03.2024 по 25.09.2024 включно. Відтак, з 26.09.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

- по видатковій накладній від 15.04.2024 № 1504/1 на суму 1 072 524,00 грн., з 24.04.2024 по 21.10.2024 включно. Відтак, з 22.10.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

- по видатковій накладній від 18.04.2024 № 1804/1 на суму 1 920,00 грн., з 26.04.2024 по 22.10.2024 включно. Відтак, з 23.10.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

- по видатковій накладній від 22.04.2024 № 2204/1 на суму 664 836,00 грн. з 26.04.2024 по 22.10.2024 включно. Відтак, з 23.10.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

- по видатковій накладній від 08.05.2024 № 0805/1 на суму 550 080,00 грн. з 14.05.2024 по 11.11.2024 включно. Відтак, з 12.11.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

- по видатковій накладній від 20.05.2024 №2005/1 на суму 258 960,00 грн. з 25.05.2024 по 20.11.2024 включно. Відтак, з 21.11.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

- по видатковій накладній від 27.05.2024 № 2705/1 на суму 166 560,00 грн. з 31.05.2024 по 26.11.2024 включно. Відтак, з 27.11.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором;

Сторонами у пункті 9.2 Договору погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути з замовника на підставі частини другої статті 625 ЦК України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію, становить 1% від суми простроченого грошового зобов`язання (тобто, було визначено інший розмір процентів, ніж визначений частиною другою статті 625 ЦК України).

На підставі пункту 9.2 Договору та частини другої статті 625 ЦК України Позивачем зроблений розрахунок з 10.09.2024 по 28.04.2025 на суму 672 000,00 грн., з 26.09.2024 по 28.04.2025 на суму 254 400,00 грн., з 22.10.2024 по 28.04.2025 на суму 1 072 524,00 грн., з 23.10.2024 по 28.04.2025 на суму 1 920,00 грн., з 23.10.2024 по 28.04.2025 на суму 664 836,00 грн., з 12.11.2024 по 28.04.2025 на суму 550 080,00 грн., з 19.11.2024 по 28.04.2025 на суму 258 960,00 грн., з 27.11.2024 по 28.04.2025 на суму 166 560,00 грн., відповідно до нього інфляційні втрати становлять 274 640,00 грн, 1% річних становить 19 091,59 грн., що в загальній сумі складає 293 731,59 грн.

Суд, враховуючи вказані норми чинного законодавства та перевіривши, за допомогою системи пошуку судової практики ?Прецедент?, надані Позивачем розрахунки 1 % річних та інфляційних втрат, встановив, що Позивачем неправильно здійснено розрахунок 1% за видатковою накладною від 20.05.2024 №2005/1 на суму заборгованості 258 960,00 грн за період з 19.11.2024 по 28 04.2025, оскільки граничним терміном оплати заборгованості є 20.11.2024, тобто з 21.11.2024 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором, тому період розрахунку має бути з 21.11.2024 по 28.04.2025. Всі інші періоди визначені Позивачем правильно.

Крім того суд звертає увагу на те, що Відповідач у відзиві на позовну заяву також посилався на неправильне визначення Позивачем періоду розрахунку за видатковою накладною від 20.05.2024 №2005/1 на суму заборгованості 258 960,00 грн. При цьому заперечень щодо інших періодів Відповідачем не висловлено, що, у свою чергу, свідчить про те, що Відповідач погодився з визначенням Позивачем інших періодів розрахунку.

Здійснивши перерахунок 1 % річних, судом встановлено, що їх розмір складає 19 070,34 грн., у той час як за розрахунком Позивача 1 % річних складають 19 091,59 грн., тобто правильним та таким, що підлягає задоволенню є розмір 1 % річних у сумі 19 070,34 грн.

Що ж до нарахованих інфляційних втрат, то суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок Позивача інфляційних втрат та періоди, за які заявлено інфляційне нарахування, з урахуванням зазначеної практики об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягають стягненню з Відповідача у розмірі 274 640,00 грн., оскільки помилкове визначення Позивачем періоду розрахунку за видатковою накладною від 20.05.2024 №2005/1 на суму заборгованості 258 960,00 грн., а саме не з 21.11.2024, а з 19.11.2024, не призвели до неправильного розрахунку інфляційних втрат, так як з розрахунку Позивача вбачається, що листопад місяць 2024 року взагалі не включався до нього (розрахунку).

Кім того арифметично перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 302 051,64 грн., водночас Позивачем заявлено 274 640,00 грн.

Разом з тим, частиною другою статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з Відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому Позивачем розмірі 274 640,00 грн.

Також суд вважає безпідставними посилання Відповідача на порушення Позивачем претензійного порядок досудового вирішення спорів, що, на думку Відповідача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки у даній справі предметом спору є стягнення річних та інфляційних витрат, а не основної суми заборгованості, яка, у даному випадку, підтверджена та стягнута за рішеннями суду. При цьому Відповідачем не доведено, що умовами Договору та чинним законодавством передбачено обов`язковість претензійного порядку до звернення з позовом про стягнення річних та інфляційних витрат.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною першою статті 78 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, буд. 14/1, код ЄДРПОУ 44956347) 19 070,34 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімдесят гривень 34 копійки) - 1% річних, 274 640,00 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі шісот сорок гривень 00 копійок) - інфляційних втрат та 3 524,43 грн. (три тисячі п`тсот двадцять чотири гривні 43 копійки) - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, буд. 14/1, код ЄДРПОУ 44956347).

Відповідач (боржник): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 червня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон