Рішення № 127174745, 21.04.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/10971/24

Провадження №2/487/903/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2025 Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судових засідань Барської А.В.,представника відповідача Малявіна Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комплексної дитячо-юнацької спортивної школи "ПЕРЕМОГА", Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку, індексації та компенсації заробітної плати,

встановив:

16.12.2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою комплексної дитячо-юнацької спортивної школи "ПЕРЕМОГА", Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку, індексації та компенсації заробітної плати.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що працює на посаді тренера-викладача з футболу в комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі "ПЕРЕМОГА". 11.05.2021 року відповідно до наказу №35-к дитячо-юнацької спортивної школи "ПЕРЕМОГА" був увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку з 14.05.2021 року. З серпня 2022 року такі виплати припинились, проте з наказом його ознайомлено не було на підставі, якого було припинено виплати. Наказ вважає протиправним та просить скасувати і стягнути заборгованість із виплати середнього заробітку, індексацію та компенсацію заробітної плати.

Ухвалою від 23.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

12.02.2025 року до суду від представника відповідача комплексної дитячо-юнацької спортивної школи "ПЕРЕМОГА", в якому просить в задоволені позовної заяви відмовити в повному обсязі. Зазначає, що посада тренера-викладача не відноситься до посад педагогічних працівників, тому до нього не поширюється дія ЗУ "ПРО освіту".

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до наступного.

Згідност.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право у порядку, що встановлений цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, що подане відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 06.08.2018 року і по теперішній час ОСОБА_1 працює тренером-викладачем з футболу Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи "ПЕРЕМОГА".

11.05.2021 року відповідно до Наказу №35-к ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку із призовом на строкову військову службу із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку, з 14.05.2021 року на період проходження строкової військової служби, на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП.

На строковій військовій службі перебував з 14.05.2021 року по 12.09.2023 року.

З 12.09.2023 року ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаду дозиметриста.

Згідно з наказом ДЮСШ №3 від 04.07.2022 року №107-К, виплата середнього заробітку ОСОБА_1 припинена 19.07.2022 року, в зв`язку зі змінами, внесеними до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року № 1841-III(далі Закон України № 1841), позашкільні учбові заклади за своїми організаційно-правовими формами можуть бути державної, комунальної або приватної форми власності.

Згідно з ч. 4 ст. 21Закону України № 1841, права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаютьсяКонституцією України,Законом України "Про освіту", цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3ст. 12 цього ж законупередбачено, що позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати, зокрема, у формі спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад"затверджено такі типи позашкільних навчальних закладів, як дитячо-юнацькі спортивні школи: комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, клуби фізичної підготовки.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963(з наступними змінами), викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників.

Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, що затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України № 993 від 05.11.2008, прямо передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу, як зокрема, тренер-викладач.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.

Тобто, згідно з вищевказаними нормативними актами тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу.

З вищевказаного наказу вбачається, що підставою для них єст.119 КЗпП Українита п.17ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(№ 2352-ІХ від 01.07.2022р.), який набрав чинності 19.07.2022р.

Згідно положень ч.2ст.57ЗаконуУкраїни«Про освіту» (у редакції, чинній на час видання оспорюваного наказу) у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставинна іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(№2352-ІХ від 01.07.2022), були внесені зміни до ст.ст.82п.2, 119КЗпП Українив частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, «...призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення...».

Цим Законом (№2352-ІХ від 01.07.2022) або будь-яким іншим, не внесено змін до ч.2ст.57ЗУ «Про освіту»щодо збереження попереднього середнього заробітку педагогічним працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тому позивачу з 19.07.2022р. - з моменту набрання чинності цим Законом, мав продовжувати виплачувати середньомісячну заробітну платню, однак не здійснював цей свій обов`язок, порушуючи законне право позивача на отримання цих виплат.

У зв`язку з цим - суд не може не погодитися з думкою позивача, що у відповідача перед позивачем, існує заборгованість.

Однак, за педагогічним чи науково-педагогічним працівником середній заробіток зберігається у двох випадках: у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Як встановлено судом, 12.09.2023 року ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом.

Тому суд приходить до висновку, що у відповідача перед позивачем, існує заборгованість за період з 19.07.2022 року по 12.09.2023 року, тому підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача.

Як зазначено вище, судом встановлено, щоЗаконом № 2352-ІХ, безпосередньо внесено зміни до ч.3ст.119Кодексу законів про працю Україниякими слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада» - тобто, виключена норма щодо збереження середнього заробітку.

Однак, відповідно до ч.2ст.57 ЗУ «Про освіту», в разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. В разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відмовлення працездатності або встановлення інвалідності.

Зазначена вище нормаЗакону України «Про освіту»діє у редакціїЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021р. Будь-які інші зміни до вказаної статті не вносились.

Таким чином, вимоги вищенаведених правових норм, а саме, - ч.3ст.119КЗпП Українита ч.2ст.57Закону України «Про освіту», містять розбіжності щодо наявності підстав для нарахування та виплати середнього заробітку особами, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до положеньстатті 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, ухвалених відповідно до нього.

При цьому, відповідно до ч.1ст.2ЗУ «Про освіту», законодавство України про освіту ґрунтується наКонституції Українита складається з цьогоЗакону,спеціальнихзаконів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

З аналізу вищенаведеного вбачається висновок, щоКЗпПє загальним нормативно- правовим актом, який регулює трудові відносини між роботодавцем та працівником, аЗУ «Про освіту»- є спеціальним, оскільки регулює питання трудових відносин саме педагогічних працівників.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 26.12.2008р. «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2018р. у справі №263/15749/16-а зазначив «..При наявності розбіжності загальних і спеціальних (виняткових) норм - необхідно керуватися принципом lex specilis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogate generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу на загальною».

Крім того, про перевагу норм lex specilis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (§69 Рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» від 25.03.1999р., V.S 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії» від 26.07.2007р., тощо».

Такий самий висновок було зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.10.2020р. у справі №9901/929/18 та від 14.01.2021р. у справі №9901/584/19, де суд зазначив, що за загальним правилом пріоритетним є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Постановою ВС від 08.09.2023р. у справі №593/1156/21 (провадження №61-11963св23), також зазначено, що профільнийЗУ «Про освіту», який має розбіжності з загальнимЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(№2352-ІХ від 01.07.2022), як спеціальний нормативно-правовий акт, - має перевагу, оскільки він не скасований.

На позивача поширюється діяЗакону України «Про освіту», який є спеціальним законом, а тому саме вказаний Закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оскаржуваний позивачем наказ не містять обґрунтування щодо причин неврахування при їх ухваленні вимог ч.2статті 57 Закону України «Про освіту».

Таким чином, з урахуванням вимог ч.2ст.57 ЗУ «Про освіту», а також того, що позивач, який є педагогічним працівником, перебував на строковій військовій службі - суд дійшов висновку, що позивачу протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку після 19 липня 2022 року, а тому Наказ №35 дитячо-юнацької спортивної школи №3 про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 від 04.07.2022 року - є незаконним і підлягає скасуванню.

Виходячи з норм ч. 2ст. 57 Закону України «Про освіту», ч.ч.2, 6ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»та враховуючи, що позивач проходить військову службу за контрактом з 12.09.2023 року, тобто в добровільному порядку, а не за призовом, а тому гарантії, передбачені ч. 2ст.57 Закону України «Про освіту», на позивача не поширюються з 12.09.2023 року.

У зв`язку з визнанням незаконними та скасуванням оспорюваного наказу підлягає також частковому задоволенню і позовні вимоги позивача ОСОБА_1 стягнути зУправління усправах фізичноїкультури іспорту Миколаївськоїміської радизаборгованість ізвиплати середньогозаробітку заперіод з19.07.2022року до12.09.2023року врозмірі 94603,40 грн.

Положеннямстатті 34 ЗУ "Про оплату праці"передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) тощо.

Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції а період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженоПостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Згідно з п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тому загальна сума індексації за період з вересня 2022 по листопад 2024 року становить 13600,1 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Суд дійшов висновку, що позивачу протиправно було припинено нарахування і виплату середнього заробітку, за період з 19.07.2022, року по 11.09.2023 року, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до 141ЦПК Україниз відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Так, враховуючи те, що судом було задоволено вимогу про визнання протиправним та скасування наказу про припинення збереження середнього заробітку, то з відповідача Комплексної дитячо-юнацької спортивної школа "ПЕРЕМОГА" слід стягнути судовий збір за вказану вимогув розмірі 1211,20 грн.

Щодо стягнення судового збору за позовну вимогу про зобов`язання нарахування та виплату позивачу,середнього заробітку з 19 липня 2022 року по 12 вересня 2023 року, то суд, вважає, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн., тобто по 605,60 грн. з кожного.

Таким чином, з відповідачаДитячо-юнацької спортивної школи "ПЕРЕМОГА" слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1816,8 грн., а з Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради слід стягнутив дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.133,141,247,258-259,265,268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до комплексної дитячо-юнацької спортивної школи "ПЕРЕМОГА", Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку, індексації та компенсації заробітної плати - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати нааз Дитячо-юнацької спортивноїшколи №3 (Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа "ПЕРЕМОГА) від 04.07.2022 року №107-К в частині припинення нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 з 19.07.2022 року.

Стягнути з Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 94603,40 грн. із виплати середнього заробітку на період мобілізації під час воєнного стану, провівши нарахування та виплату йому середнього заробітку з 19.07.2022 року по 11.09.2023 року включно та 13600,09 грн. - індексації та компенсації заробітної плати, а разом - 108203,49 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва В.В.Кузьменко