Рішення № 127050552, 02.05.2025, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 154/2338/24

Провадження № 2/169/60/25

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю секретаря судового засідання Мисюка П.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Володимир Волинського міського суду Волинської області із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та навчання сина, зловживає наркотичними засобами. Розпорядженням Дніпровської міської ради від 18 серпня 2022 року визначено місце проживання дитини з батьком ОСОБА_1 . Вказуючи, що відповідач не спілкується з дитиною, не виконує покладених на неї обов`язків, позивач просив ухвалити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2024 року вказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Турійського районного суду Волинської області, що надійшла до вказаного суду 15 жовтня 2024 року.

Суддя своєю ухвалою від 16 жовтня 2024 року прийняла цивільну справу до провадження, позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі та призначила підготовче засідання.

Суд своєю ухвалою від 24 березня 2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак, подав адресовану суду письмову заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, наведених в позовній заяві, розглядати справу без його участі та вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце його проведення повідомлялася належним чином, в контексті положень частини одинадцятоїстатті 128 ЦПК України, що підтверджується оголошенням про виклик відповідача до суду. Про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов не подавала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Однак представник органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради Шевченко Г.В.через підсистему«Електронний суд»подала адресованусуду письмовузаяву,в якійпросила розглядатизазначену справубез участіпредставника органуопіки тапіклування зврахуваннямдоданого висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другоїстатті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд своєю ухвалою від 02 травня 2025 року постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду із позовом, позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на положення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (стаття 12 Закон України «Про охорону дитинства»).

Згідно зстаттею 15 вказаного Законубатьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченихстаттею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом наведених норм матеріального права предметом доказування у справах про позбавлення батьківських прав є наявність однієї із підстав або декількох підстав, передбачених частиною першоюстатті 164 СК України, - у розглядуваному випадку наявності факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, яке може проявлятися у вищенаведених діях і бездіяльності по відношенню до дітей.

Як установив суд, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16).

Розпорядженням Дніпровської міської ради від 18 серпня 2022 року визначено місце проживання дитини з батьком ОСОБА_1 (а. с. 21).

Згідно із судовим наказом Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 28).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на лютий 2024 року сукупний розмір заборгованості становить 33700.90 гривень (а. с. 18).

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України (а.с. 90-91).

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 04 серпня 2024 року ОСОБА_2 перебувала у стані наркотичного сп`яніння (а. с. 60).

Відповідно до характеристики директора школи із місця навчання дитини ОСОБА_3 мати дитини не підтримує жодного контакту ні з дитиною, ні зі школою, де навчається хлопець, з моменту початку навчання з вчителями не спілкується (а. с. 17).

Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідач фактично свідомо й умисно ухилилася та самоусунулася від виховання сина та виконання батьківських обов`язків, що характеризує її з негативної сторони і як безвідповідальну матір, свідчить про відсутність у неї батьківського почуття любові до рідної дитини, небажання виховувати і піклуватися про неї, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття і сімейних відносин.

За змістомстатті 19 СК Українипри розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Дніпровської міської ради від 29 січня 2025 року доцільним є позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 79-81).

Суд погоджується із наявним у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування і вважає його достатньо обґрунтованим та зробленим на підставі повного, всебічного, детального й об`єктивного аналізу фактичних обставин, що мають значення для справи, з життя дитини і відповідача, акцентуванні уваги на невиконанні відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина та умисному ухиленні від виконання таких обов`язків.

Факт неявки у судове засідання відповідача, яка достовірно знала про розгляд цієї справи, суд розцінює як небажання останньої відстоювати і захищати свої батьківські права щодо дитини та незацікавленість у відновленні й утриманні родинних стосунків з нею.

Системний аналіз наведених вище обставин справи дає підстави для висновку про доведеність у вказаному випадку факту умисного і свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та передбачених пунктом 2 частини першоїстатті 164 СК Україниправових підстав для застосування крайнього заходу впливу позбавлення батьківських прав стосовно дитин, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні, утриманні, фізичному, психічному, соціальному та духовному розвитку сина, не піклується про його зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на дитину і призводить до шкідливих наслідків для його психіки та духовного розвитку.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмоїстатті 7 СК Українипри вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин справи та відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з умисним ухиленням від виконання батьківських обов`язків по їх вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на спростування вищевказаного в матеріалах справи немає.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211.20 гривень судового збору.

На підставі статей7,19,164,165,166,167,СК України, та керуючись статтями141,263 -265,268,273,280 - 282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо учасниками справи не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 20 серпня 1997 року.

Ім`я відповідача ОСОБА_2 , жителька: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 .

Найменування третьої особи орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, місцезнаходження: просп. Лесі Українки, 65, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 44209446.

Повне заочне рішення складено 02 травня 2025 року.

Головуючий