Рішення № 12670569, 01.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.10р.Справа № 21/253-10 За позовомПрокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська області, в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська області

доВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська області

Третя особа: Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська області

про стягнення 1 534 281,25 грн. за спожиту теплову енергію

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

прокурор: не з'явився;

від позивача -1: не з'явився;

від позивача -2: не з'явився;

від відповідача: Хазієва О.Р., довіреність № 52-16/129 від 16.08.10р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Центрально – міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся з позовом (з урахуванням уточнень до позову від 09.11.2010р.) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" заборгованості за теплову енергію у сумі 1316643, 11 грн., пені –167700, 93 грн., інфляційних втрат –10945, 72 грн., 3 % річних –15589, 22 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті грошових коштів за отриману теплову енергію, покладених на нього за договором купівлі –продажу теплової енергії в гарячій воді № 9/1393/368а від 01.10.2008р. Позивач зазначає, що за період з січня по квітень 2010 року заборгованість відповідача складає 1316643, 11 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідальність у вигляді пені передбачена умовами договору.

Крім того, позивач посилається на те, що дії відповідача, виражені в утворенні заборгованості за спожиту теплову енергію, призводять до зменшення обігових коштів у паливно –енергетичному комплексі, що наносить істотну шкоду інтересам держави у виробництві, постачанні передачі та використанні теплової енергії, негативно впливає на забезпечення життєдіяльності регіону та економіки держави.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач, з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зазначає, що інфляційні та 3 % річних підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора, проте жодних вимог, щодо погашення заборгованості, від позивача на адресу відповідача не надходило.

Крім того, відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б38/133-10 від 24.06.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже, згідно з ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується пеня неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. На думку відповідача, стягнення пені, інфляційних та 3 % річних буде суперечити ст. 258 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Третя особа просить задовольнити позов в повному обсязі. Відповідно до письмових пояснень щодо предмету спору № 6209/09 від 27.09.2010р., третя особа пояснює, що відповідно до умов договору купівлі –продажу теплової енергії в гарячій воді № 9/1393/368а від 01.10.2008р., зобов’язанням відповідача є оплата Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" вартості отриманої теплової енергії, а зобов’язанням Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" є отримання та перерахування Державному підприємству "Криворізька теплоцентраль" коштів за отриману та передану теплову енергію.

В судове засідання представники прокурора, позивача 1,2 та третьої особи не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду.

Розгляд справи відкладався з 28.09.2010р. до 12.10.2010р.

В судовому засіданні 12.10.2010р. оголошена перерву до 21.10.2010р.

Розгляд справи відкладався з 21.10.2010р. до 09.11.2010р.

В судовому засіданні 09.11.2010р. оголошено перерву до 12.11.2010р.

Розгляд справи відкладався з 12.11.2010р. до 29.12.2010р.

Ухвалою від 12.11.2010р., на підставі заяви відповідача від 12.11.2010р. про продовження строку розгляду спору, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів до 29.11.2010р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 29.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі –теплопостачальна організація, третя особа), Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі –покупець –продавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" (далі –споживач, відповідач) укладено договір № 8/1393/368а купівлі –продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 11.1, 11.3 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє з 01 жовтня 2008 року до 31 грудня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

-          опалення та вентиляцію –в період опалювального періоду;

-          гаряче водопостачання –протягом року.

Згідно з п. 6.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку на межі балансової вартості та експлуатаційної відповідальності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошові формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1, 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору споживач оплачує покупцю –продавцю вартість зазначеного в договорі обсягу споживання теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків за минулий період.

Пунктом 7.4 Договору, встановлено, що якщо споживач розраховується за показаннями приладів комерційного обліку:

-          якщо фактичне використання теплової енергії більше ніж заявлено, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28 –го числа поточного місяця;

-          якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого заявленого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 7.8 Договору, покупець –продавець здійснює перерахування грошових коштів з поточних рахунків покупця –продавця на поточний рахунок теплопостачальної організації згідно отриманим рахункам не пізніше 25 числа місяця наступного за звітнім.

Відповідно до п. 5.2.1 обов’язком покупця –продавця є виписувати рахунки споживачеві для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім.

На виконання умов договору позивач постачав теплову енергію відповідачу, що підтверджується виставленими рахунками –фактурами (а.с.29-33):

-          № 1393 від 31 грудня 2009 року на суму 645101, 92 грн.;

-          № 1393 від 31 січня 2010 року на суму 964012, 00 грн.;

-          № 1393 від 28 лютого 2010 року на суму 851686, 66 грн.;

-          № 1393 від 31 березня 2010 року на суму 780574, 56 грн.

Прокурор та позивач посилаються на ті обставини, що відповідачем виставлені рахунки оплачено частково, заборгованість відповідача за період з січня по квітень 2010 року складає 1316643, 11 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді, строк оплати поставленої теплової енергії, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

В ході судового розгляду справи між сторонами проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог по спірному договору на суму 1152231, 87 грн., що підтверджується заявою про залік зустрічних однорідних вимог (а.с. 122), підписаної повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками. Залишок основного боргу за станом на дату розгляду справи складає 163711, 24 грн., що підтверджується довідкою Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" від 26.11.2010р. та не заперечується відповідачем.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 163711, 24 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 167700, 93 грн. за період з 21.01.2010р. по 25.07.2010р., інфляційних втрат у сумі 10945, 72 грн. за період з лютого 2010 року по березень 2010 року та 3 % річних у розмірі 15589, 22 грн. за період з 21.01.2010р. по 25.07.2010р.

В ході судового розгляду встановлено наступне.

- 01.02.2005р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б29/21/05 про банкрутство відповідача –Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат".

- 16.11.2006р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б29/21/05 затверджено мирову угоду між боржником та комітетом кредиторів від 17.10.2006р., провадження у справі припинено.

- 29.01.2008р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б29/21/05 мирову угоду розірвано, провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" поновлено.

- 15.06.2010р. постановою Вищого господарського суду України ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. по справі Б29/21/05 скасовано. Тобто визнано мирову угоду дійсною, а провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" припинено.

- 24.06.2010р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від знову порушено провадження у справі №Б38/133-10 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Вищий господарський суд України своєю ухвалою від 26.07.2010р. у справі № Б29/21-05 роз’яснив, що дію мирової угоди в даній справі поновлено з моменту винесення постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2010р. про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. у справі № Б29/21/05 та залишення без задоволення заяви голови комітету кредиторів боржника –Закритого акціонерного товариства "Цемент –інвест" від 22.01.2008р., щодо розірвання мирової угоди від 17.10.2006р. у справі № Б29/21/05.

Відповідно до п. 4 ст. ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

-          забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

-          не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.          

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2.9 Договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0, 1 % вартості послуг, за які допущено прострочення за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, пеня повинна нараховуватись за період з 15.06.2010р. по 23.06.2010р. включно та становить:

-          за січень 2010 року – сума боргу 626752, 04 грн., пеня складає 3262, 54 грн.;

-          за лютий 2010 року –сума боргу 87161, 05 грн., пеня складає 453, 72 грн.;

-          за березень 2010 року –сума боргу 602730, 02 грн., пеня складає 3137, 50 грн.;

-          за квітень 2010 року –сума боргу 133766, 44 грн., пеня складає 696, 32

Всього до стягнення підлягає 7550, 08 грн., у стягненні 160150, 85 грн. пені слід відмовити.

Відносно стягнення 3 % річних та інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідач проти стягнення інфляційних витрат та 3 % річних заперечує, посилається на порушення відносно боржника - Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" справи про банкрутство та вважає, що стягнення суперечить вимогам ст. 258 Цивільного кодексу України та Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, суд зазначає, що інфляційні –це частина грошового зобов’язання боржника, яка не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення інфляційних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Інфляційні не є санкцією, не є штрафом і не є способом забезпечення зобов’язання, оскільки є частиною самого зобов’язання.

Три відсотки річних –це частина грошового зобов’язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов’язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Щодо стягнення трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов’язань.

Грошове зобов’язання боржника перед кредитором –це грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Про це йдеться в постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 17 січня 2006 року. Більше того, вказано постановою Верховний суд України визначив, що відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, як плати за користування коштами підлягають стягненню.

Інфляційні "нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань" (про це йдеться в Постанові від 23.05.2007р. у справі № 22/378-26/137).

Враховуючи викладене, до стягнення підлягають 3 % річних в сумі 15589, 22 грн. та інфляційні втрати на суму 10945, 72 грн. за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 526, ч. 1 ст. 548, ст. 625, ст. 629, ст. 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 03306825, р/р 26008150593008 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184, р/р 2600412245 ДФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 305493) основний борг у сумі 163711, 24 грн. (сто шістдесят три тисячі сімсот одинадцять) грн. 24 коп., пеню у сумі 7 550 (сім тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 10945 (десять тисяч дев’ятсот сорок п’ять) грн. 72 коп., 3 % річних у сумі 15 589 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 22 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 03306825, р/р 26008150593008 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито у сумі 13 507 (тринадцять тисяч п'ятсот сім) грн. 28 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо –збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 03306825, р/р 26008150593008 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31211259700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 210 (двісті десять) грн. 98 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 160150, 85 грн. –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 01.12.2010р.