Рішення № 125955184, 11.03.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14103/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із відповідача заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 43666,40 грн, інфляційну складову боргу в сумі 15879,30 грн, 3% річних в сумі 4898,21 грн та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем у будинку АДРЕСА_1 , де власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач. Позивач належним чином надає житлово-комунальні послуги. Відповідач ухиляється від виконання обов`язку здійснювати оплату за отримані послуги у розмірі, строки та порядку, визначених чинним законодавством та здійснює її періодичними платежами. Разом із тим, оскільки відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, а отже прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак такому необхідно здійснити оплату 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України. Згідно з Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.625 ЦК України просить позов задовольнити. Просить вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно з ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

05 листопада 2024 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем направлено на адресу суду відзив, в якому наводить аргумент, щодо того, що за період який просить позивач стягнути заборгованість, він був одним із співвласників, тому вважає, що обидва співвласник квартири мають нести відповідальність за борг. Зазначає, що відповідно до додатку 1 до договору зазначено складові послуг, але не зазначено жодного тарифу на ці послуги. Разом з відзивом подано заяву про застосування строків позовної давності.

Представником позивача направлено на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судовому засіданні відзив підтримав в повному обсязі та просив застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2024 № 388216946.

Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджено інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА №121835192 .

Згідно зі статуту позивача, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 7 предметом діяльності Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» є утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 на баланс Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до господарського управління передано будинок АДРЕСА_1 .

Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території опубліковано 14 липня 2015 року в газеті «Хрещатик» за № 99. Відповідно до умов оферти договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території, що укладається виконавцем із споживачем-фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання є договором приєднання.

Таким чином, оскільки зазначений договір є публічним та договором приєднання, то відповідно відповідач приєднався до умов такого шляхом фактичного користування такими послугами.

Отже, між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами спеціального законодавства та умовами договору.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги

Отже, відповідач є споживачем наданих послуги позивачем з утримання будинку та прибудинкової території за адресою - АДРЕСА_1 .

Щодо незалучення як співвідповідача у справі матері відповідача, яка до 21.07.2023 була одним із співвласників квартири, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Оскільки клопотань про залучення співвідповідача від позивача до початку першого судового засідання на адресу суду не надходило, а станом на момент розгляду справи одноосібним власником квартири є відповідач, суд відхиляє зазначений аргумент відповідача як підставу для відмови у задоволенні позову, та вирішує справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у відповідача виникла заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня 2015 року по 01 червня 2024 року у розмірі 43666,40 грн.

Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, ч.1 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц виснувала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою КабінетуМіністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, останній раз Законом України № 3891-IX "Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" по 09.11.2024.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану, строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Таким чином, з урахуванням заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності, сума заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить у розмірі 38 561,34 грн (за період з 02.04.2017 по 01.06.2024).

Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, тобто відповідальність за порушення грошового зобов`язання, суд прийшов до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч.4 ст.264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві послуги, а відтак, оскільки відповідачем не було погашено заборгованість, тому є підстави для стягнення інфляційний втрат та 3% річних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022 та з подальшим продовженням такого.

З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (підпункт 4 пункту 3 розділу II цього Закону).

Разом з тим, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. В пункті 2 цієї постанови вказано, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року.

В той же час, заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період з 01 квітня 2015 року по 01 червня 2024 року, тобто, після введення в Україні воєнного стану, а тому відповідач може бути звільнений від обов`язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми в період з 24 лютого 2022 року до червня 2024 року.

Отже, суд приходить до висновку, що з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, оскільки позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає за необхідне не застосовувати у цій справі положення ст. 625 ЦК України за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, суд прийшов до переконання про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 38561,34 грн (за період з 02.04.2017 по 01.06.2024), а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1816,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України суд

у х в а л и в:

позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 38 561 (тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» судовий збір у сумі 1816,80 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Хорива,36, код ЄДРПОУ 39609111;

відповідач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 17 березня 2025 року.

Суддя О. І. Якимець