ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/403/25
18 березня 2025 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу період роботи з 03.09.2001 по 31.01.2021 вчителем у Кривченській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів за сумісництвом та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову вказує, що з 14.04.2024 ОСОБА_1 призначено вперше пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
25.10.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, що передбачено пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.11.2024 №8519-8516/С-02/8-1900/24 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги та не зараховано до спеціального стажу роботи періоди роботи з 13.08.2001 по 31.01.2021, оскільки посади методиста та методиста по навчально-виховній роботі не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відмова мотивована тим, що у позивачки відсутній необхідний спеціальний, педагогічний стаж (30 років), зарахувавши лише 16 років 6 місяців 23 дні.
Позивач стверджує, що оскільки єдиною умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги, є наявність факту роботи на посадах та у закладах, віднесених до відповідного переліку, тому їй протиправно не зараховано період роботи з 13.08.2001 по 31.01.2021 на посадах методиста. У випадку зарахування спірного періоду до спеціального стажу вона набуде права на отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій.
Відтак, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 14.11.2024 №8519-8516/С-02/8-1900/24, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13.02.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Зазначає, що ОСОБА_1 з 15.04.2024 згідно заяви від 05.04.2024 №1766, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також, 03.09.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою до органів Пенсійного фонду про перерахунок пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Зазначає, що органами Пенсійного фонду до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, позивачці не зараховано періоди роботи з 13.08.2001 по 31.01.2021, оскільки посади методиста та методиста по навчально-виховній роботі не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Спеціальний стаж позивача в державних закладах освіти на посадах, що передбачені зазначеним вище Переліком становить 16 років 06 місяців 23 дні.
Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення від 09.09.2024 №192650011537, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, оскільки відсутній страховий стаж для призначення пенсії за віком з виплатою грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Водночас, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.11.2024 №8519-8516/С-02/8-1900/24, позивача теж повідомлено про відсутність підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, внаслідок недостатнього страхового стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. Просить залучити до участі в адміністративній справі №500/403/25 як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Ухвалою від 14 лютого 2025 року залучено до участі у справі №500/403/25 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Ухвалою від 17 лютого 2025 року витребувано у Чортківської районної державної адміністрації, Борщівської міської ради письмові докази щодо трудової діяльності ОСОБА_1 з 03.09.2001 по 31.01.2021 на посаді вчителя української мови та літератури Кривченської ЗОШ за сумісництвом, зокрема, інформації про кількість відпрацьованих годин за кожний навчальний рік за сумісництвом та норми праці, нараховану і виплачену заробітну плату у цей період за сумісництвом, ставку заробітної плати за сумісництвом тощо.
03.03.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує з таких підстав.
Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №2782 від 03.09.2024 щодо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.
На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви та доданих документів відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення № 192650011537 від 09.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відсутній страховий стаж для призначення пенсії за віком з виплатою грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Так, з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до заяви №1766 від 05.06.2024 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 15.04.05.2024 без виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, як працівнику освіти.
До страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не було зараховано період роботи з 13.08.2001 no 31.01.2021, оскільки посада методиста Борщівського районного методичного кабінету та методиста по навчально-виховній роботі методичного кабінету відділу освіти Борщівської РДА не належить до закладу освіти, робота на якому дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Отже, спеціальний стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 16 років 06 місяців 23 дні, що є не достатнім для призначення грошової допомоги.
Вважає, що відсутні підстави для зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу період роботи з 03.09.2001 по 31.01.2021 вчителем у Кривченській загальноосвітній школі за сумісництвом та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні позову повністю.
На виконання ухвали суду про витребування доказів у справі від 17.02.2025 Борщівською міською радою надано письмові докази щодо трудової діяльності ОСОБА_1 з 03.09.2001 по 31.01.2021 на посаді вчителя української мови та літератури Кривченської ЗОШ за сумісництвом, зокрема, інформації про кількість відпрацьованих годин за кожний навчальний рік за сумісництвом та норми праці, нараховану і виплачену заробітну плату у цей період за сумісництвом.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Предметом спору у даній справі по суті є дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 "Прикінцевих Положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Згідно статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частин першої статті 5 Закону № 1058-IV даний Законом регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1191, цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку № 1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналізуючи наведені норми права, суд вказує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (Перелік № 909), яким установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років: у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Разом з тим, відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
Таким чином, у вказаному Переліку посада методиста віднесена до посад педагогічних працівників, а тому період перебування на такій підлягає зарахуванню до спеціального стажу у розумінні п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
У спірному випадку відповідачі зазначають, що спеціальний стаж позивача, набутий в державному (комунальному закладі) освіти на посаді вчителя становить 16 років 06 місяців 23 дні.
До страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не було зараховано період роботи з 13.08.2001 пo 31.01.2021, оскільки посада методиста Борщівського районного методичного кабінету та методиста по навчально-виховній роботі методичного кабінету відділу освіти Борщівської РДА не належить до закладу освіти, робота на якому дає право на пенсію за вислугу років.
Відтак, питанням, що підлягає дослідженню в межах даного спору, є також наявність підстав для зарахування до спеціального стажу позивача періоду роботи з 03.09.2001 пo 31.01.2021 на посаді вчителя української мови та літератури за сумісництвом у Кривченській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №442/456/17, сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78, зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Згідно інформації наданої Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Борщівської міської ради згідно довідки Кривченської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 від 26.02.2025 кількість відпрацьованих годин ОСОБА_1 вчителем української мови та літератури за період роботи з 03.09.2001 по 31.01.2021 згідно тижневого навантаження становило більше 180 годин за кожний навчальний рік.
Таким чином, враховуючи, що у період з 03.09.2001 по 31.01.2021 позивач працювала за сумісництвом на посаді вчителя з обсягом роботи більше ніж 180 годин на навчальний рік, тому такий період слід зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику.
Так, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 названого Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тож основним документом, що підтверджує право особи на призначення пенсії, є трудова книжка й лише у разі відсутності трудової книжки чи записів у ній, які підтверджують право на призначення пенсії надається уточнююча довідка підприємства.
На виконання ухвали суду Борщівською міською радою надано інформацію від 04.03.2025 №61/11-09 про нараховану і виплачену ОСОБА_1 заробітну плату вчителя української мови і літератури за сумісництвом за час роботи у Кривченській ЗОШ І-ІІІ ступенів, а також інформацію Кривченської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 26.02.2025 № 22, якими стверджується кількість відпрацьованих годин за кожний навчальний рік не менше 180 годин.
Отже, з урахуванням наведених правових висновків, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
До таких висновків суд прийшов, зважаючи на дискреційних характер повноважень відповідача, а також не надання ним оцінки та можливості перевірки здобутих за наслідками розгляду цієї справи письмових документів щодо педагогічного стажу позивачки на посаді вчителя.
Таким чином, суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивачки від 03.09.2024 та прийняти відповідне рішення із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 04.02.2025.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати у сумі 484,48 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.09.2024 №192650011537.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18 березня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88000 код ЄРПОУ 20453063).
Головуючий суддяГрицюк Р.П.
Судове рішення № 125927649, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 18.03.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 500/403/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: