Рішення № 125728155, 11.03.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3047/25

Категорія 16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України - в м. Старобільськ Луганської області.

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Старобільськ Луганської області, померла баба заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 від 20.06.2024, виданими на тимчасово окупованій території Луганської області. З підстав встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території для подальшого оформлення свідоцтва про смерть згідно із вимогами чинного законодавства України заявниця звернулась до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, які заявник виконала.

Ухвалою суду від 07 березня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами окремого провадження та призначено до судового розгляду.

Учасники процесу до суду не прибули, повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи. Заявник подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Зважаючи, що згідно ч. 2 ст. 317 ЦПК України встановлено невідкладний розгляд справ про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується: копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_3 № 00049413863 від 12.02.2025, де в графі «відомості про матір» зазначено « ОСОБА_2 », копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 від 09 вересня 1993 року, де в графі «батько» зазначено « ОСОБА_3 », копією свідоцтва про укладення шлюбу заявниці серії НОМЕР_2 від 10 квітня 2021 року, де зазначено, що заявниця після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на «ОСОБА_1 ».

Згідно з копією корінця медичної довідки про смерть № 106-У від 03 червня 2024 року, виданого окупаційною владою в Луганської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - м. Старобільськ Старобільський район Луганської області, причина смерті - інфаркт головного мозку, неуточнений.

З копії свідоцтва про смерть, виданого на тимчасово окупованій території Луганської області, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в м. Старобільськ Старобільського району Луганської області.

Із заяви вбачається, що встановлення юридичного факту смерті необхідно заявниці у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та для необхідності державної реєстрації смерті у загальному порядку.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України на території України введено воєнний стан.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до п. 3 наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України наказано тимчасово призупинити проведення державної реєстрації актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Пунктом 1 розділу 5 зазначених Правил визначені підстави для державної реєстрації смерті, однією з підстав є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

У статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 цього Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 та 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ). Виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з положенням п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті в разі, якщо документи про смерть особи відсутні, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. ст. 1; 4 ч. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Оцінюючи свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи - громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи громадянина України.

Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У листі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 № 985/0/208-21 судам надано роз`яснення, що відмова у вчиненні реєстраційної дії органами державної реєстрації актів цивільного стану не є обов`язковою для встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до статті 317 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, під час розгляду справ зазначеної категорії необхідно також брати до уваги практику Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеке від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки документів про смерть фізичної особи громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для про ведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість задоволення заяви про встановлення факту смерті баби заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявниці реалізувати питання виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав як його, так і померлої фізичної особи - громадянина України.

Отже, з огляду на зміст вказаних норм матеріального та процесуального права, слід дійти висновку, що встановлення факту смерті на підставі рішення суду є підставою для проведення реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану, тобто визнання державою факту смерті громадянина України, і таке рішення саме по собі не змінює документів, що видаються цим органом, і є лише підставою для одержання таких документів.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що вимоги заявниці є заснованими на законі, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 9 Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 95, 258-260, 263, 264-265, ст. 315 ч.1 п. 8, ст. 316 ч. 1, 317, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України - м. Старобільськ Старобільського району Луганської області, причина смерті - інфаркт головного мозку, неуточнений.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Повне найменування учасників справи:

заявник - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 26089181, юридична адреса: вул. Борисоглібська, 6, м. Київ.

Повний текст рішення суду складено 11.03.2025.

Суддя Леся БУДЗАН