Постанова № 125503962, 25.02.2025, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/130/25 р.

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2025 року

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 ,

з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі кримінальне провадження № 12024210000000220, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду із письмовим клопотанням, в якому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби з правом залишати його під час оголошення повітряної тривоги з метою переходу до укриття. Обґрунтовуючи клопотання, захисник обвинуваченого зазначив, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення у нанесенні чисельних ударів дерев`яною палицею в область голови не підтверджується жодними матеріалами справи, зокрема вказав на висновок судово-медичного експерта №263 від 15.06.2024, згідно із яким при огляді трупа ОСОБА_8 на волосистій частині голови жодних видимих тілесних ушкоджень не виявлено, що не характерне при завданні чисельних ударів дерев`яною палицею і лише після розтину трупа на внутрішній поверхні м`яких тканин голови експертом були виявлені крововиливи, що на його думку гіпотетично підтверджує можливість отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті внаслідок завдання йому ударів в обличчя з послідуючим падінням на плоску поверхню, а не від завдання ударів палицею по голові. Також зазначив, що, аналізуючи матеріали справи вбачається викривлення та нез`ясування органом досудового розслідування всіх обставин, незважаючи на тривалий час досудового розслідування, і припускає, якщо ОСОБА_6 завдав ОСОБА_8 удар в область голови, від якого останній впав на землю і такі дії ОСОБА_6 можна кваліфікувати як необережні, за що ст.128 КК України передбачена відповідальність. А тому просить змінити ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби з правом залишати його під час оголошення повітряної тривоги з метою переходу до укриття.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

В судовому засіданні прокурор відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 заявив клопотання, у якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, терміном на 60 днів. Так, прокурор клопотання мотивував тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що в ході розпиття алкогольних напоїв у ОСОБА_6 виникла словесна суперечка побутового характеру із ОСОБА_8 , яка переросла у конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 винник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_8 і, реалізовуючи свій протиправний намір, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , використовуючи нікчемний привід, взяв до рук дерев`яну палицю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, переслідуючи мету показати свою зверхність та силу над потерпілим, знаючи про те, що здоров`я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, проте нехтуючи цим, діючи цілеспрямовано та рішуче, з прямим умислом, підійшов до ОСОБА_8 , який сидів на лавці за столом, у садку та наніс останньому два удари дерев`яною палицею по голові, після чого витягнув потерпілого із-за столу та, використовуючи явну фізичну перевагу, подолав опір з боку останнього, повалив його на землю і, продовжуючи свої протиправні дії, наніс лежачому на землі ОСОБА_8 декілька ударів дерев`яною палицею по голові, тулубу та кінцівках, після чого покинув місце події. Проте, не зупинившись на вчиненому, бажаючи завершити свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_6 через короткотривалий період часу повернувся до ОСОБА_8 , який перебував у напівсидячому положенні на землі, знову взяв до рук дерев`яну палицю та продовжуючи свої протиправні дії, діючи умисно, наніс останньому один удар в область голови, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу і впав на землю, на лівий бік, де ОСОБА_6 наніс уже лежачому на землі ОСОБА_8 ще декілька ударів по голові, тулубу та кінцівках.

Внаслідок нанесених ОСОБА_6 ударів потерпілому ОСОБА_8 в останнього настала смерть внаслідок закритої черепно-мозкової травми з масивними крововиливами під тверду оболонку головного мозку з його компресією, що у своєму перебігу ускладнились набряком головного мозку із вклиненням стовбурових структур у великий потиличний отвір і між її спричиненням та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

17 травня 2024 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , який в подальшому продовжувався цим же судом, останній раз до 23 год. 59 хв. 28.02.2025.

Прокурор ОСОБА_10 зазначає, що обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є в матеріалах справи, а продовження застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою згідно ст.177 КПК України забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а інших - нових ризиків, які виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою не виявлено, що узгоджується із п.1 ч.З ст.183 КПК України.

Прокурор ОСОБА_10 вказав, що, враховуючи наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання вказаних ризиків, а підставами для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність зазначених ризиків.

Крім того, беручи до уваги зазначені обставини, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, а тому є підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні (п.1 ч.4 ст.183 КПК України).

На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_6 під вартою, а тому, застосувавши більш м`який запобіжний захід, неможливо запобігти вказаним ризикам.

З урахуванням наведеного, враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з метою забезпечення належної його поведінки та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення судового розгляду, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, прокурор ОСОБА_10 просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без визначення розміру застави терміном на 60 днів.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити за безпідставністю, а клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 60 днів з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2024 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого в подальшому продовжувався, зокрема востаннє ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до 23 год. 59 хв. 28.02.2025.

При вирішенні клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Статею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» звертається увага на те, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Відповідно до п.61,62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі Смирнов проти Росії, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Дослідивши матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь - яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Також суд бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_6 виправдано тим, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

В даний час, окрім наявного обвинувачення, продовжують існувати ризики, які встановлені ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 17 травня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , а саме: переховуватись від органів суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.

Стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також ОСОБА_6 та його захисником не наведено обставин, які б беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_6 до злочину, у вчиненні якого йому висунуто обвинувачення, або необгрунтованість обвинувачення.

На думку суду застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м"якого запобіжного заходу у вигляді домайшнього арешту, про що просить сторона захисту, не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної повіедінки обвинуваченого.

З огляду на вказані обставини, суд з урахуванням характеру інкримінованого злочину, особи обвинуваченого, приходить до висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину із застосуванням насильства, яке спричинило смерть людини, суд відповідно до п.1,2 ч.4 ст.183 КПК України приходить до висновку про відсутність підстав визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні.

Суд не приймає до уваги викладені у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою наявність ризиків, які передбачені п.4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки жодними доказами вони не підтверджені та й сам обвинувачений з травня 2024 року перебуває під вартою.

За таких обставин суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, у зв"язку із чим слід продовжити строк тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 до 25 квітня 2025 року, водночас у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Крім того в судовому засіданні розглянуто заяву законного представника неповнолітнього ОСОБА_11 ОСОБА_12 , якою вона просить визнати її неповнолітнього сина ОСОБА_11 потерпілим у вказаному провадженні, а також залучити її, як законного представника потерпілого ОСОБА_11 .

Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_8 , який помер від вчинення злочину, а вона є його матір"ю. ОСОБА_11 залишився без батька, а тому він є потерпілим, а оскільки він неповнолітній, то єдиним законним його представником є лише вона.

Згідно із п. 3, 5 ч. 2 ст. 315 КПК України суд з метою підготовки до судового розгляду з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до ч.1,6 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положеньЗакону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Згідно із ч. 2,7 ст.55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого. Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у справі N 439/397/17 від 16.01.2019.

Таким чином, юридичною підставою появи в кримінальному процесі потерпілого є наявність передбачених законом приводів для визнання особи такою, в даному випадку це заява законного представника неповнолітнього потерпілого про визнання потерпілим у провадженні, що обґрунтована смертю його батька. Процесуальний закон не обмежує права особи на будь-якій стадії судового провадження звернутися до суду із заявою про визнання його потерпілим.

Відповідно до ст. 59 КПК України якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 44 КПК України як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім`ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

У зв`язку з викладеним, враховуючи заяву представника неповнолітнього потерпілого, наявність заподіяної особисто шкоди, суд вважає за необхідне залучити неповнолітнього ОСОБА_11 як потерпілого у кримінальному провадженні № 12024210000000220, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Також, суд вважає за необхідне залучити законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір ОСОБА_12 .

Керуючись ст.55,59, 110,131,331,350 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, до 23 год. 59 хв. 25 квітня 2025 року.

Заяву законного представника неповнолітнього ОСОБА_11 ОСОБА_12 про визнання ОСОБА_11 потерпілим та залучення її до участі у кримінальному провадженні як законного представника задовольнити.

Визнати ОСОБА_11 потерпілим та залучити його в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 12024210000000220, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Залучити ОСОБА_12 як законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 у кримінальному провадженні № 12024210000000220, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Вручити потерпілому ОСОБА_11 та його законному представнику ОСОБА_12 пам`ятку про права та обов`язки потерпілого в кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченому та надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2025 року.

Суддя ОСОБА_1