Рішення № 125187960, 14.02.2025, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/3418/24

Провадження №2/726/26/25

Категорія 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2025 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., з участю секретаря судового засідання Осипчук Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Меленюк Олена Миколаївна до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей Чернівецької міської ради, Виконавчий комітет Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу діти: ОСОБА_4 , 2016 р.н., ОСОБА_5 2018 р.н. та ОСОБА_6 , 2022 р.н. залишилася проживати з нею та знаходяться на утриманні матері. Зазначає, що відповідач почав зловживати спиртними напоями, веде себе агресивно. Останнім часом при зустрічах з дітьми, відповідач почав застосовувати фізичне насилля по відношенню до дітей та позивачки. Звертає у вагу суду на те, що відповідач погрожує в будь-який час забрати дітей та вивезти без відома позивачки. Зазначає, що по відношенню до ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із нападом на позивачку та дітей 13.10.2024 р. Такі дії відповідача шкодять здоров`ю дітей, тому для подальшого захисту законних прав дітей, просить суд визначити місце проживання дітей разом з нею, їх матір`ю.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 05.11.2024 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд.

В судове засідання представник позивача Меленюк О.М. та позивач не з`явились, надавши суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність.

Відповідач, який про час, місце та дату судового засідання повідомлений відповідно до вимог ЦПК України, в судове засідання не з`явився. Від представника відповідача адвоката Ватаманюка Ю.М. письмову клопотання про розгляд справи у його відсутність, також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Чернівецької міської ради міської ради, як органу опіки і піклування подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини, (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За приписом статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, при цьому орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом встановлено, що сторони з 27 серпня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 23 серпня 2016 року, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.08.2016 р.

У сторін народилися діти: ОСОБА_4 , 2016 р.н., свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 15.06.2016 р., ОСОБА_5 , 2018 р.н., свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 19.07.2018, ОСОБА_6 2022 р.н., свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від. 24.06.2022 р.

Відповідно до витягу № 651089 діти ОСОБА_4 2016 р.н., ОСОБА_5 , 2018 р.н., ОСОБА_6 2022 р.н. зареєстровані разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до витягу з ЄРДР стосовно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, потерпіла ОСОБА_1 .

Крім того відповідно з інформації, що міститься в талоні повідомленні єдиного обліку №40697 вбачається, що 21.10.2024 р. до РУ надійшла заява про те, що ОСОБА_2 вчинив щодо свого малолітнього сина ОСОБА_6 , 2022 р.н. протиправні дії, а саме кинув пластикову чашку в бік дитини. Подібні дії ОСОБА_2 вчиняє до всіх спільних дітей з ОСОБА_1 .

Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Чернівецької міської ради: визначити місце проживання дітей із матір`ю, не порушуючи право батька ОСОБА_2 на участь у вихованні дітей.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачка здійснює догляд за дітьми, беручи до уваги їх малолітній вік, а також те, що діти проживають з матір`ю, відсутність обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з матір`ю, протиправну, аморальну та агресивну поведінку батька до дітей та матері, суд приходить до висновку про можливість визначення місця проживання дітей з позивачкою.

При цьому суд також приймає до уваги письмовий висновок Служби у справах дітей Чернівецької міської ради як органу опіки і піклування від 11.02.2025 року № 65/4 щодо доцільності місце проживання дітей ОСОБА_4 2016 р.н., ОСОБА_5 , 2018 р.н., ОСОБА_6 2022 р.н. з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років. З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, з огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи інтереси дітей, їх вік, суд проходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, оскільки таке рішення не суперечитиме найвищим інтересам дітей.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 81, 141, 223, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 160, 161 СК України,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , за місцем її реєстрації або проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП: НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Л. В. Байцар