Ухвала суду № 125048553, 11.02.2025, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/336/25

Номер провадження 2/717/137/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 лютого 2025 року селище Кельменці

Суддя Кельменецького районного суду Чернівецької області Кудиба З. І., розглянувши позовну заяву, подану адвокатом Усмановим Мурадом Аміровичем в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат Усманов М. А. в інтересах ОСОБА_1 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, у якій просить:

-позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити опікуном її бабусю -- ОСОБА_1 .

В якості підстави позову представник позивачки зазначає, що відповідачка тривалий час не цікавиться долею своєї малолітньої дочки, не утримує її та не бере участі у вихованні дитини, виїхала за межі України. Позивачка є бабусею малолітньої дитини по татовій лінії. Батько дитини відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 29 вересня 2024 року зник безвісти. Шлюб між батьками дитини розірвано, дитина залишилась проживати з позивачкою. Рішенням Служби в справах дітей Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області малолітня ОСОБА_3 тимчасово влаштована у сім`ю бабусі - позивачки по справі.

Дослідивши заяву з додатками, суддя вважає, що подана заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.

Позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача, відповідача та третьої особи.

Всупереч наведеному, позовна заява не містить відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету відповідачки та третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачкою по справі заявлено три позовні вимоги:

1) про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 ;

2) про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3 ;

3) про призначення ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_3 ,

кожна з яких є самостійною немайновою вимогою.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частин 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачці необхідно додатково сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн * 2 = 1 937,92 грн за такими реквізитами: отримувач коштів -- Чернів.ГУК/Кельменецька ТГ/22030101, код отримувача - 37836095, банк отримувача -- Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача -- UA338999980313101206000024377 , код класифікаційї доходів бюджету - 22030101, призначення платежу -- 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Кельменецький районний суд Чернівецької області (назва суду, де розглядається справа).

Також, згідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 5, 6, 8, ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 83 ЦПК України передбачено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Втім, позовна заява не містить зазначення доказів щодо ухилення відповідачки від виконання покладених на неї обов`язків.

Замість зазначення конкретних для даної справи обставин, зазначено лише загальні правові норми, в позовній заяві відсутнє викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Позивачка як на підставу для позбавлення батьківських прав відповідачки вказує, що остання не підтримує будь-якого зв`язку зі своєю донькою, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, не піклується належним чином про її фізичний та духовний розвиток, здоров`я та майбутнє, будь-яких коштів, продуктів харчування, речей, засобів гігієни, ліків на утримання дитини з моменту переїзду закордон також не надавала.

Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов`язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.

Аналогічна позиція вказана у постанові Верховного суду від 16.07.2020 по справі № 908/2828/19; від 18.06.2020 по справі № 909/965/16; від 07.05.2020 по справі № 922/3059/16; від 09.04.2020 по справі № 10/Б-743, відповідно до яких «Системний аналіз статей 80 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012)».

Також у постанові ВС від 16.12.2020 по справі № 332/3299/13-ц вказано, що відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача.

У постанові ВС від 12.01.2021 по справі № 753/9240/18 суд зазначив, що при цьому процесуальним обов`язком позивача є подання доказів разом з поданням позовної заяви (частина 2 статті 83 ЦПК України), а в силу положень частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Однак, наявності таких об`єктивних обставин позивачкою не наведено, а судом не встановлено.

Щодо вимог позивача про встановлення опіки над малолітньою дитиною і призначення позивача її опікуном, слід зазначити таке.

Згідно із частиною другою статті 243 СК України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 6 СК України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов`язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування (стаття 57 ЦК України).

Згідно із ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою, другою статті 60 ЦК України.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно із частиною другою статті 244 СК України, при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

З наведеного вбачається, що підставою встановлення опіки над малолітніми особами, піклування над неповнолітніми, є статус сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. За загальним правилом встановлення опіки та піклування належить до компетенції органів опіки та піклування.

Суд встановлює опіку над малолітньою особою, піклування над неповнолітньою дитиною, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна та піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

У даному випадку питання щодо призначення опікуна належить до виключної компетенції органу опіки і піклування, і таке рішення приймається органом з додержанням відповідної процедури і за умови подання саме до органу переліку визначених документів. Таке призначення не може бути покладено за відсутності будь-якого рішення органу опіки і піклування з цього питання безпосередньо на суд.

До позовної заяви представником позивача долучено копію Висновку Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області «про доцільність позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини» від 18 грудня 2024 року № 16.

Проте у позовній заяві не зазначено та до неї не додано доказів про звернення позивачки до органу опіки та піклування для вирішення питання про встановлення опіки (піклування) над малолітньою дитиною.

Окрім того, на обґрунтування вимоги про призначення опікуном позовна заява не містить зазначення достатніх доказів на підтвердження відсутності обмежень в призначенні позивача опікуном, встановлених ст. 64 ЦК України, п. п. 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 та ст. ст.244, 212 СК України, якими визначено обставини, що унеможливлюють призначення особи опікуном, серед яких опікунами не можуть бути особи: обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; були засуджені за злочини; за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду; є особами без громадянства.

Відсутність всіх викладених вище обставин має бути підтверджена відповідними фактичними даними, зокрема: довідками про відсутність судимостей, відомостями суду та органу опіки та піклування про відсутність даних про визнання особи, що бажає бути призначеною опікуном, недієздатною або обмежено дієздатною, сертифікатами обласних наркологічної та психіатричної лікарень про те, що особа, що бажає стати опікуном, не перебуває на обліку та не лікується у вказаних лікувальних закладах, відомостями про те, що така особа раніше не була опікуном чи піклувальником та з її вини опіку чи піклування не було припинено та вказана особа не позбавлена батьківських прав.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 121 СК України передбачено обставини, що також унеможливлюють призначення особи опікуном, а саме перебування у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем (опікуном).

Також, позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги щодо можливості призначення її опікуном малолітньої дитини, не додає до заяви будь-яких документів, що саме вона має першочергове право бути опікуном та за своїм матеріальним положенням та за станом здоров`я має можливість виконувати обов`язки опікуна.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

За таких обставин, вважаю за необхідне позовну заяви залишити без руху.

Враховуючи вищенаведене суд позбавлений можливості постановити законне і обґрунтоване рішення по справі за наявними матеріалами.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.185, 260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву, подану адвокатом Усмановим Мурадом Аміровичем в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна - залишити без руху.

Надати позивачці строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Кудиба З. І.