Рішення № 124479861, 14.01.2025, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5207/24

Провадження № 2/206/144/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засіданняПохил А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

І. Стислий виклад позиції позивача, представника позивача.

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, яку обґрунтував тим, що 19.01.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 1246793. Віповідно до умов Договору відповідач отримала кредит у розмірі 25000 грн., строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (ІТС). Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням кредитного договору на отримання кредиту. Відповідач відповідно до умов кредитного договору, правил, в особистому кабінеті ІТС прийняла пропозицію укласти кредитний договір та підписала кредитний договір 19.01.2024 о 24:14:13 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором В316, надісланого на номер телефону відповідача. 29.07.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 29/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1246793 від 19.01.2024 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій та інші штрафні санкції по кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України. Відповідач не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки, відповідно до умов кредитного договору, що відображається у розрахунку заборгованості. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за кредитним договором становить 145000 грн., з яких: 25000 грн. заборгованість за кредитом; 120000 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних). Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 1246793 від 19.01.2024 в розмірі 145000 грн., з яких 25000 грн. заборгованість за кредитом; 120000 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних) та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі: 2422,40 грн. - судовий збір та 10000 грн. витрати на правову допомогу.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 56, 64, 68, 72).

Відповідач, повідомлена належним чином про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, правом на подання відзиву не скористалась.

ІІ.Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

07.10.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою з додатками (а.с. 1-51).

10.10.2024 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 07.11.2024 (а.с. 54).

04.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 56).

07.11.2024 підготовче судове засідання відкладено на 10.12.2024, у зв`язку з неявкою відповідача (а.с. 57).

29.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с 64).

10.12.2024 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті на 19.12.2024 (а.с. 65).

18.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 68).

19.12.2024 судове засідання відкладено на 14.01.2025 у зв`язку з неявкою відповідача (а.с. 69).

14.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 72).

У судові засідання призначені 07.11.2024, 10.12.2024, 19.12.2024 та 14.01.2025 відповідач, повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, не з`явилася, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

14.01.2025 судом проведено розгляд справи по суті на підставі наявних доказів.

ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 19.01.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено Договір № 1246793 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 25000 грн. (п. 1.2) на строк360 днів (п. 1.3) за фіксованою процентною ставкою (п. 1.5) (а.с. 10-13).

Згідно з пунктом 2.1 договору споживчого кредитування кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної катки, реквізити якої надані відповідачемз метою отримання кредиту.

Сторони узгодили підписами порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, відповідно до якого повернення кредиту та сплата процентівза користування кредитомвключно із кількістю платежів, їх розміру та періодичністю внесення, здійснюються згідно з графіком платежів (а.с. 13 на зворотній стороні).

Згідно з паспортом споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору,загальні витрати за стандартною процентною ставкою: 11 платежів по 18750 грн. зі сплати процентів, останній 12 платіж43750 грн., з них: 18750 грн. -проценти, 25000 грн. - кредит; загальні витрати за зниженою ставкою: перший платіж2812,50 грн., наступні 10 платежів по 18750 грн., останній 12 платіж43750 грн., з яких: 18750 грн. -проценти, 25000 грн. - кредит (а.с. 15-16).

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на платіжну картку відповідача 19.01.2024 перераховано 25000 (а.с. 17).

З розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1246793 від 19.01.2024 сума заборгованості відповідача становить 145000 грн., з яких: 25000 грн. заборгованість за кредитом; 120000 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних) (а.с. 18-21).

29.07.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 29/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1246793 від 19.01.2024 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (а.с. 33-35).

Згідно з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/07/2024 від 29.07.2024 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача у сумі 145000 грн (а.с. 39).

В той же час, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачем вимог позивача відсутні.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно дост. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За кредитним договором № 1246793 від 19.01.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало ОСОБА_1 грошові кошти, отже вказаний правочин, у розумінні ст. 1054 ЦК України було укладено.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Отже, до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» відповідно до укладеного Договору факторингу № 29/07/2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 145000 грн., з яких 25000 грн. заборгованість за кредитом; 120000 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 %річних) за період з 19.01.2024 по 29.07.2024 (включно).

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 дотепер неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого нею кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.

З приводу витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таку правову позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Так, статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 02.08.2024 між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024, предметом якого є надання адвокатом юридичних послуг замовнику, до яких належать складання процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника (а.с. 40-42).

Пунктом 3.1 Розділу 3 Договору передбачено вартість послуг виконавця.

Згідно копії Акту приймання-передачі наданих послуг № 4 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024, замовник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та виконавець Руденко К.В. узгодили приймання послуг за складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 1246793 від 19.01.2024 на суму 100000 грн., які сплачено згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1352 від 06.09.2024 (а.с. 44).

З витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 4 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 30.08.2024 встановлено, що вартість підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 1246793 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.01.2024 та клопотання про витребування доказів становить 10000 грн. (а.с. 45).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 6 (шість) двосторонніх аркуші, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви та клопотання про витребування доказів є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому об`єму допомоги.

При цьому слід зауважити, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність (Додаткова Постанова КЦС ВС від 03.10.2024 по справі № 357/8695/23).

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому об`єму допомоги, а тому в цій частині вимог необхідно відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633, 634, 1050, 1054 - 1055, 1077, 1078, 1081 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 263, 264, 265, 280 - 283 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за кредитним договором № 1246793 від 19.01.2024 в розмірі 145000 грн., з яких 25000 грн. заборгованість за кредитом; 120000 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя К.С. Маштак