ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/13687/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000142/2 від 04.06.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205140/2024/001477 від 04.06.2024.
В обґрунтування позову вказує, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією було подано необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач прийняв оскаржувані рішення. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 24.07.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 02.08.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД №24UA205140036448U5 від 03.06.2024 року, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Просить відмовити у задоволенні позову.
До суду 02.08.2024 надійшло клопотання представника Волинської митниці Державної митної служби України про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.
У період із 19.08.2024 по 02.09.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 03.09.2024 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника Волинської митниці Державної митної служби України про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 28.03.2024 між ФОП ОСОБА_1 (Україна) як покупцем, та компанією JUTA a.s. (Чехія) як продавцем, укладено контракт №2024/033 та Специфікацію №9 від 23.05.2024 до Контракту від 28.03.2024 №2024/033 за якою компанія JUTA a.s. зобов`язувалась поставити ФОП ОСОБА_1 товар, а саме: JUTA Net PE Master white 123см/3000м/Сітка JUTA Master білого кольору 123м/3000м, кількість одиниць:616 шт, ціна: 84 євро, сума 51744,00 євро.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано для митного оформлення митну декларацію №24UА205140036448U5 на товар: готові сітки з снтетичних матеріалів (поліамідів, поліетиленів) для упаковки сіна, соломи; - JUTA Net PE Master white 123см/3000м/Сітка JUTA Master білого кольору 123м/3000м - 616,00 шт. Торгівельна марка: JUTA. Виробник: JUTA a.s.
До митної декларації №24UА205140036448U5 додано:
- пакувальний лист б.н. від 31.05.2024;
- рахунок-фактура (інвойс) № 0000405465 від 31.05.2024;
- автотранспортна накладна CMR182815 від 31.05.2024;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №184 від 29.05.2024;
- калькуляція транспортних витрат №03062024-3/1 від 03.06.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №03062024-3 від 03.06.2024;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б.н. від 23.05.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №9 від 23.05.2024;
- зовнішньоекономічний контракт №2024/033 від 28.03.2024;
- декларацію-інвойс, складену уповноваженим експортером №0000405465 від 31.05.2024.
Як вбачається з п. 43 МД, позивач визначив митну вартість вказаного вище товару згідно статті 57 Митного Кодексу України за основним методом - за ціною договору (вартість операції).
Додатково декларантом було надано до митного органу:
- експортну декларацію від 31.05.2024;
- Лист від постачальника пояснення внутрішніх перевезень по території Чеської республіки б/н від 31.05.2024;
- Лист від постачальника пояснення по курсу євро - чеська крона б/н від 31.05.2024;
- Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 по справі №240/17242/23.
- Експертний висновок Житомирської ТПП №В-1509 від 03.06.2024.
Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів прийнято рішення №UA205140/2024/000142/2 від 04.06.2024 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 81964,83 євро.
У рішенні вказано: За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № 24UA205140036448U5 документи містять розбіжності, зокрема:
- в рахунку-фактурі №0000405465 від 31.05.2024 зазначені транспортні витрати в сумі 3780 чеських крон, які не включені до митної вартості товару, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
- не надано копію експортної митної декларації, однак відповідно п. 6.3 зовнішньоекономічний договору (контракту) купівлі-продажу від 28.03.2024 №2024/033 в переліку супровідних документів, які Продавець передає Покупцю, вказано такий документ;
- в прайс-листі б/н від 23.05.2024 не обумовлені витрати на вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження, хоча відповідно п.3.5 контракту №2024/033 від 28.03.2024 їх включено у вартість товару
- відсутність документального підтвердження витрат на страхування товару, які згідно з умовами пункту 3.5 Контракту мали б розподілитись між сторонами відповідно правил Інкотермс.
- відсутні документальні підтвердження від продавця про здійснення/нездійснення ним страхування даної поставки товару.
- Прайс-лист від 23.05.2024 № б/н не є достатнім документальним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості, оскільки не містить відомостей про умови поставки, на підставі якої зазначена в ньому ціна сформована.
- постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 по справі №240/17242/23 не стосується даної партії товару.
- не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару Експертний висновок Житомирської ТПП №6-1509 від 03.06.2024 через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА205140/2024/001477, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Вважаючи оскаржувані рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо висновків митного органу, що "в рахунку-фактурі №0000405465 від 31.05.2024 зазначені транспортні витрати в сумі 3780 чеських крон, які не включені до митної вартості товару, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості", суд зазначає наступне.
Як вказує у позові позивач та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивачем до митного органу було надано відповідь на лист митниці від 03.06.2024 у якій зазначено: "Стосовно зазначених умови доставки (внутрішнє переміщення) в сумі 3780 крон у рахунку-фактурі від 31.05.2024 №0000405465, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до пояснення постачальника JUTA a.s. вартість внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки (tuzemskу usek), що вказана в колонці умов поставки в рахунку-фактурі, є теоретично-статистичною вартістю внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що зазначається компанією JUТА a.s. виходячи з власних теоретичних розрахунків та може відрізнятись від дійсної вартості перевезення. Така вартість внутрішніх перевезень не підлягає сплаті покупцем та використовується компанією ЛІТА a.s. виключно для власних митних цілей і є частиною статистичної вартості. ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до специфікації №9 від 23.05.2024 року до Контракту Хо 2024/033 від 28.03.2024 року, сторони погодили, що ціна товару включає, зокрема, вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження, всіх митних формальностей необхідних для вивезення товару, що повністю узгоджується з умовами поставки "FCA", передбаченими у вищезазначеній специфікації. Страхування товару не відбувалось, про що зазначається у Довідці про транспортні витрати № 03062024-3 від 03.06.2024 року. Відповідно до Вашого листа додаємо: 1. Експортна декларація X» 24CZ55000002GS03A4 від 31.05.2024 року. 2. Лист від постачальника пояснення по вартості внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки б.н. від 31.05.2024 року....".
Суд зауважує, що відповідачем не заперечується, що позивачем надано Лист від постачальника пояснення по вартості внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки б.н. від 31.05.2024, який містить інформацію, про яку зазначає позивач у своєму листі від 03.06.2024. Окрім того, лист від 31.05.2024 відповідачем надано до відзиву.
Однак відповідач, заперечуючи позовні вимоги не обґрунтував свою позицію щодо неврахування зазначених вище пояснень декларанта та постачальника (виробника) продукції.
На переконання суду, надані декларантом пояснення містять вичерпну інформацію щодо правомірності не включення до митної вартості товару транспортних витрат в сумі 3780 чеських крон.
Щодо висновків митного органу, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є те, що" відповідно п. 6.3 зовнішньоекономічний договору (контракту) купівлі-продажу від 28.03.2024 №2024/033 в переліку супровідних документів, які Продавець передає Покупцю, є копія експортної митної декларації, однак даний документ не поданий до митного оформлення", суд зауважує, що експортна митна декларація не є документами, які підтверджують митну вартість товарів в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Окрім того, у п. 33 оскаржуваного рішенні вказано: "Декларант надав наступні додаткові документи: Митну декларацію країни відправлення №24CZ55000002GS03A4 від 31.05.2024. "
Щодо висновків митного органу "стосовно поданих документів, митний орган дійшов висновку про відсутність документального підтвердження витрат на страхування товару, які згідно з умовами пункту 3.5 Контракту мали б розподілитись між сторонами відповідно правил Інкотермс".
Як вбачається з наданої до митного оформлення товару калькуляції транспортних витрат від 03.06.2024 №03062024-3/1: "Товар не був застрахований нашим підприємством".
З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення в цій частині є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо висновків митного органу, що: "Прайс-лист від 23.05.2024 № б/н не є достатнім документальним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості, оскільки не містить відомостей про умови поставки, на підставі якої зазначена в ньому ціна сформована".; "Відповідно п.3.5 контракту №2024/033 від 28.03.2024 у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням даного контракту розподіляються між сторонами відповідно правил Інкотермс. В прайс-листі б/н від 23.05.2024 не обумовлені вказані вище затрати", суд зазначає наступне.
Слід зауважити, що прайс-лист не є первинним документом бухгалтерського обліку, на підставі прайс-листа не здійснюється ані оплата, ані поставка товару. На підставі відомостей, що зазначені в прайс-листі не формується та не визначається митна вартість товарів.
У статті VII ГАТТ не міститься обов`язку або рекомендацій щодо дотримання певної форми при створенні та наданні прайс-листів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 815/1780/17 вказав наступне: Висновки відповідача стосовно того, що зазначення у прайс-листах умов поставки CIF Одеса (Чорноморськ) не відповідають вимогам чинного законодавства, судова колегія також вважає такими, що не свідчать про наявність розбіжностей у поданих документах, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Отже, зазначені доводи відповідача не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів .
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).
Щодо висновків митного органу, що "не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару Експертний висновок Житомирської ТПП №6-1509 від 03.06.2024 через невідповідність вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440".
Експертний висновок №В-1509 від 03.06.2024, проведений експертом Житомирської торгово-промислової палати України та складений у відповідності до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року №671/97-ВР, Положення про загальний порядок надання послуг з цінової інформації торгово-промисловими палатами в Україні, затвердженого рішенням Президії ТП України від 30.01.2020 року №52(4), Методики проведення товарознавчої експертизи торгово-промислових палат в Україні СОУ 94.1- 00016934-001:2005, затвердженої рішенням Президії ТП України від 26.09.2005 року, №46(4), Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оцінку діяльності в Україні", а також Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440.
Окрім того, підставою для проведення експертизи слугував наряд №В-1509 від 03.06.2024, а задачею експертизи є: визначення митної вартості шпагату для митних процедур.
Суд також зауважує, що експерт у своєму висновку використав та відобразив інформацію відносно аналогічних груп товарів у різних постачальників та на різних торгових площах з зазначенням відповідних Інтернет посилань, при цьому експерт зазначає, що вартість пропозиції сітки становить від 73,73 до 109.93 євро за 1 шт, в той же час вартість оцінюваної сітки становить 84,0 за 1 шт.
Також експерт акцентує увагу й на тому, що при використанні інформації про ціни пропозицій, зазначені ціни повинні бути скоректовані убік зменшення на 5-25% (рекомендації Українського Суспільства Оцінювачів). Тобто фактична ціна продажу може бути меншою від ціни пропозиції на 5-20%.
Відтак, у цій частині розбіжності, які могли б слугувати підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом, відсутні.
У оскаржуваному рішенні вказано: "Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар на рівні - 4,51 дол. США/кг за МД №UA209230/2024/040847 від 06.05.2024."
Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування АСУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Так, за основу було взято Товар на рівні - 4,51 дол США/кг за МД №UA209230/2024/040847 від 06.05.2024."
В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямо пропорційно впливає на ціноутворення даного товару.
Перш за все суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зауважує, що декларація №UA209230/2024/040847 від 06.05.2024" не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/23118/15.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Враховуючи, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000142/2 від 04.06.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України, митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001477 складена на підставі рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000142/2 від 04.06.2024, протиправність якого встановлена судом, тому така картка також підлягає скасуванню як протиправна.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5581,82 грн.
Станом на дату розгляду справи, до суду не надано доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці Державної митної служби України (вул. Призалізнична, 13,с. Римачі, Ковельський район, Волинська область, 44350, ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000421/2 від 04.06.2024.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/001477 від 04.06.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 5581 ( п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) гривня 82 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
26.12.24
Судове рішення № 124118829, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 26.12.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/13687/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: