Рішення № 12386239, 09.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р. Справа № 64/247-10

вх. № 7833/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Білик В.В.;

3-ої особи - Малахатко І.І. ;

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів", м.Костопіль;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Спарк", м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Куп"янське механозбиральне підприємство", смт. Ковшаровка, Куп"янський район, Харківська область;

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№628 від 26.08.2010р.), в якій просить суд визнати додаткову угоду б/н від 25.05.2009р. до договору поставки №11/08 від 11.06.2008р., що укладена між Приватним акціонерним товариством "Костопільський завод скловиробів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Спарк" недійсною. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що додаткова угода б/н від 25.05.2009р. до договору поставки №11/08, на підставі якої позивачем емітовано на користь відповідача вексель, вчинена із порушенням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 28.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 12.10.10 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Куп"янське механозбиральне підприємство" (Харківська область, Куп"янський район, смт. Ковшаровка, буд. 58, код ЄДРПОУ 22620944).

Ухвалою суду від 12.10.10 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Куп"янське механозбиральне підприємство" (Харківська область, Куп"янський район, смт. Ковшаровка, буд. 58, код ЄДРПОУ 22620944), розгляд справи було відкладено на 12.10.10.

12.10.10 третя особа надала відзив на позовну заяву (вих.№167 від 12.10.10), в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові. Разом із відзивом були надані документи для долучення до матеріалів справи.

12.10.10 позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№19603) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

У судовому засіданні призначеному на 12.10.10 було оголошено перерву до 25.10.10.

25.10.10 відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, та зазначає, що позивач у позові посилається на відсутність необхідного обсягу дієздатності в особи, яка вчиняє правочин, частина 2 ст.203 ЦКУ. При цьому посилається на підпункт "ж" пункту 9.3. ст. 9 статуту ПАТ"Костопільский завод скловиробів" де встановлено, що прийняття рішення про випуск цінних паперів та про обмін облігацій на акції відноситься до компектенції загальних зборів акціонерів. Але доповнення до договору №11/08 від 25.05.2009 року доповнює лише пункт 7 договору про порядок розрахунків між сторонами договору, а саме розрахунки між сторонами можуть бути проведені як в безгодівковій формі у вигляді банківського переводу так і шляхом передачі векселю. Таким чином п.7.4. вищезазначеного договору не передбачає випуск векселя, а вказує тільки на можливість різних форм безготівкових розрахунків .

25.10.10 відповідач надав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з хворобою представника позивача, окрім того, 25.10.10 позивач надав до канцелярії суду пояснення по суті позовних вимог.

25.10.10 через канцелярію господарського суду третя особа надала клопотання про продовження на 15 днів строку вирішення спору у справі, за межі передбачені ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що, відповідно до ч.3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, суд задовільнив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 25.10.10 розгляд справи було відкладено на 09.11.10.

26.10.10 позивач надав до канцелярії суду пояснення (вих.№1057 від 19.10.10), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові.

Представник 3-ої особи проти позову заперечував.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд встановив наступне.

11.06.08 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №11/08, відповідно до якого відповідач поставив позивачу товар вартістю 648000,00грн. (специфікація, а.с.11), а відповідач його прийняв (акт передачі-прийоики установки для сушки піску з системою горіння утепленням барабану та монтажем, а.с.12).

25.05.09 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору поставки №11/08 від 11.06.08, відповідно до якої пункт 7 договору Порядок розрахунків було доповнено п.7.4. За згодою сторін покупець має можливість здійснювати розрахунок за поставлений товар шляхом передачі продавцю векселя. Передача векселя підтверджується актом приймання-передачі продавцю векселя, підписаного сторонами. При здійсненні розрахунку векселем за поставлений товар вважається дата підписання акту приймання-передачі векселя.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги щодо правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення првочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Таким чином, оспорювана додаткова угода до договору поставки №11/08 від 11.06.08, відповідно до якої пункт 7 договору Порядок розрахунків було доповнено п.7.4. За згодою сторін покупець має можливість здійснювати розрахунок за поставлений товар шляхом передачі продавцю векселя. Передача векселя підтверджується актом приймання-передачі продавцю векселя, підписаного сторонами, не було вирішено питання щодо випуску векселя, як то вказує позивач у позові, а було лише обумовлено, що за згодою сторін покупець має можливість здійснювати розрахунок за поставлений товар шляхом передачі продавцю векселя, тобто диспозитивне право покупця на розрахунок за товар або векселем або в безготівковій формі (п.7.1. договору №11/08 від 11.06.08).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини першої 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Натомість в даному разі позивач не довів наявності обставин з якими закон пов’язує можливість визнання правочину недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не обгрунтовані, не доведені матеріалами справи та такі, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, суд покладає судові витрати у даній справі на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 203, ст. 204, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя

Повний текст рішення складено 15 листопада 2010 року.