Рішення № 123581294, 05.12.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року Справа № 480/3607/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3607/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №183450031194 від 24.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1989 по 27.02.1991 згідно з дипломом №741863 від 28.02.1991 та трудової книжки НОМЕР_1 від 04.03.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 11.03.1991 по 31.12.1997, з 01.08.1998 по 11.09.1998, з 11.09.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 31.03.2000, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.01.2001 по 30.05.2001, з 04.09.2011 по 06.09.2011, з 01.01.2024 по 17.04.2024 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 04.03.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з дати звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 17.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем було подано заяву про призначення пенсії на пільгових умовах. Розглянувши вказану заяву, ГУ ПФУ в Рівненській області прийняло оскаржуване рішення, яким відмовило у призначенні пенсій та зарахуванню стажу, не зарахувавши пільговий стаж позивача. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, оскільки право на зарахування спірного стажу підтверджується наданими документами, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ГУ ПФУ в Рівненській області проти позову заперечує, у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що за призначенням пенсії за Списком № 2 звернулась 17.04.2024. Згідно паспортних даних позивач 29.02.1972 року народження, тобто на момент (виникнення спірних правовідносин) написання заяви їй виповнилося повних 52 роки.

Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії від 17.04.2024 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 23 роки 05 місяців з врахуванням пільгового періоду роботи за Списком № 2, який становить 12 років 03 місяці 25 днів. Рішенням від 24.04.2024 № 18345001194 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи та не досягнення пенсійного віку встановленого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Відповідач - ГУ ПФУ в Сумській області повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 17.04.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про призначення пенсії "за віком Список №2".

Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява була розглянута ГУ ПФУ у Рівненській області та було прийнято рішенням від 24.04.2024 №18345001194 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку - 55 років та не ненабуття необіхдного страхового стажу. При цьому, в рішенні зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 05 місяців; пільговий стаж за Списком № 2 становить 12 років 03 місяців 25 днів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено в статті 13 Закону.

Відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Зазначеним нормам кореспондують положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У редакції до внесення змін у статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII він був викладений в редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, та вирішено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, з 23.01.2020 при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи Пенсійного фонду України, зокрема і відповідач у справі, мають керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У даному випадку станом на день звернення з заявою про призначення пенсії позивач досягла 52 років, її загальний трудовий стаж становить більше 23 років.

Рішенням від 24.04.2024 відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку та пільгового стажу.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом "д" статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Матеріалам справи підтверджується факт зайнятості та навчання позивача, зокрема, згідно трудової книжки та диплому у період:

- з 01.09.1989 по 28.02.1991 - навчання в Професійно-технічному училищі №1 м. Суми;

- з 11.03.1991 по 31.12.1997 та з 01.08.1998 по 11.09.1998 - період роботи в цеху амофоса апаратником підготовки сировини, відпуску продукції 4 розряду Державного підприємства Виробниче об`єднання "Хімпром";

- з 11.09.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 31.03.2000, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.01.2021 по 31.05.2021 період роботи в цеху по виробництву амофоса апаратником підготовки сировини, відпуску напівфабрикатів та продукції 4 розряду виробництва списка №2;

- з 01.01.2001 по 30.05.2001, з 04.09.2011 по 06.09.2011, з 01.01.2024 по 17.04.2024 період роботи в цеху по виробництву складних мінеральних добрив апаратником підготовки сировини та відпуску напівфабрикатів та продукції 4 розряду корпуса №2 по виробництву амофосу (аміачного відділення) ВАТ "СУМИХІМПРОМ" (з 13.04.2011 перейменовано в ПАТ "СУМИХІМПРОМ"). (а.с.16-21, 28, 39)

Крім того, на підтвердження періоду роботи позивачем надано довідку про заробітну плату №123 від 10.04.2024, згідно якої за період з 1992 по 1996 рік вона отримувала заробітню плату на той момент від Сумське виробниче об`єднання "Хімпром".

Додатково надана довідка від 16.04.2024 ВК/89, зі змісту якої вбачається, що Сумське виробниче об`єднання "Хімпром" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство "Сумихімпром" з 18.11.1996, наказ №298 від 12.11.1996. Відкрите акціонерне товариство "Сумихімпром" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" з 13.04.2011, наказ №123 від 14.04.2011. (а.с.23)

Згідно із розрахунку форма РС-право, вбачається що відповідачем зараховано не всі періоди роботи відповідно до трудової книжки позивача. (а.с.9)

Таким чином, період навчання та роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу, доводить протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні їй цього виду пенсії. У свою чергу, відповідач доводів позовної заяви не спростував, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України правомірності свого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не довів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію за віком на загальних умовах, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною першою статті 5 КАС України, та об`єкту порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.

Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 24.04.2024 здійснювало ГУ ПФУ в Рівненській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме ГУ ПФУ в Рівненській області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків даного судового рішення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 01/05 від 01.05.2024 та квитанцію про прибуткового касового ордеру. (а.с. 44-45).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Відповідачем ніях заперечень щодо витрат на правничу допомогу не надано.

Враховуючи ту обставину, що підготовка цього позову вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 5000 грн., є співмірним зі складністю цієї заяви, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №183450031194 від 24.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1989 по 27.02.1991 згідно з дипломом № НОМЕР_3 від 28.02.1991 та трудової книжки НОМЕР_1 від 04.03.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди роботи з 11.03.1991 по 31.12.1997, з 01.08.1998 по 11.09.1998, з 11.09.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 31.03.2000, з 01.05.2000 по 31.05.2000, з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.01.2001 по 30.05.2001, з 04.09.2011 по 06.09.2011, з 01.01.2024 по 17.04.2024 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 04.03.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко