Ухвала суду № 123034061, 15.11.2024, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/710/24

Провадження № 2/364/377/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 , Володарський районний суд Київської області, у складі:

головуючої судді Моргун Г. Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою

Акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк» ( код ЄДРПОУ 14282829, адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, № тел.: 380506821994, е-пошта info@fuib.com ),

представниця позивача ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_2 , е-пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 )

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

24.09.2024 на адресу Володарського районного суду Київської області надійшла зазначена позовна заява, у якій представниця зазначає, що 04.08.2018 ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № 2001094769701 АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1000 грн, який в подальшому було збільшено до 49953.98 грн.

Оскільки відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий час виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.07.2024 складає - 86044,75 грн, з яких:

- 49953.98 грн. - заборгованість за кредитом;

- 36090.77 грн. - заборгованість за процентами;

- 0 грн. - заборгованість за комісією.

Представниця позивачки, вказуючи, що звертається в межах строку позовної давності та посилаючись на ст. 19, 28, 175-177, 211, 274 ЦПК України, просить суд стягнути з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі - 86044,75 гривень. Стягнути судові витрати у розмірі - 2422,40 гривень. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

07.10.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату та час розгляду справи без їх виклику в судове засідання, на 15.11.2024.

Одночасно суд зобов`язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали документів (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), які містяться в кредитній справі відповідача, а саме: оригінал кредитного договору, додаткові угоди до нього, документи щодо погодження на надання кредиту: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифами банку, зі згодою відповідача про те, що ці документи становлять договір про надання банківських послуг; виписки по картковому рахунку про отримання саме відповідачем платіжної картки, що надає доступ до кредитних коштів, витяг основних умов надання кредиту; розпорядження про надання кредиту; матеріали щодо поточної роботи з клієнтом; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов`язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору ; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по кредиту, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати ( первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо.

Позивачу роз`яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

15.11.2024 ознайомившись з матеріалами справи, суддя встановила, що позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 07.10.2024 та не надав витребуваних судом оригіналів письмових (електронних) доказів на ствердження своїх позовних вимог, які стосуються безпосередньо заявленого позову, зокрема кредитних правовідносин щодо яких він звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що 04.08.2018 ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № 2001094769701 АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» видав кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1000 грн, який згодом було збільшено до 49953.98 грн. Однак, оскільки відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином та довготривалий час, як наслідок виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.07.2024 складає - 86044,75 грн, з яких: 49953.98 грн. - заборгованість за кредитом; 36090.77 грн. - заборгованість за процентами.

Наразі позивачем належними та допустими доказами не доведено наявність будь-яких кредитних зобов`язань у ОСОБА_3 перед АТ ««ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та як наслідок не виконання ухвали суду від 07.10.2024 не дає можливості достовірно встановити такі правовідносини суду.

Окрім наведеного слід зазначити, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" стаття 7.

Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.

Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.

Суд доходить висновку, що за наведених обставин на час розгляду справи, не видається можливим установленим порядком безспірно з`ясувати обставини щодо договірних відносин між сторонами та умов, на яких були, як стверджує позивач, отриманні ним права грошової вимоги за кредитними зобов`язаннями відповідача, зокрема, щодо відповідальності за порушення ним грошових зобов`язань.

Отже, на думку суду не надання позивачем витребуваних судом доказів вказує на відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, а як наслідок неможливості розгляду такої справи по суті.

Одночасно позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 07.10.2024. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної обґрунтованої причини, яка би звільнила його від обов`язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом. Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та представник отримали ухвалу про відкриття провадження та витребування письмових доказів і судові повістки повідомлення, про час і місце розгляду справи - 07.10.2024 в системі «Електронний Суд» в електронному кабінеті ( а.с.58, 59, 60, 61).

Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 15.11.2024 ухвала від 07.10.2024 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали письмових доказів , які містяться в кредитній справі ОСОБА_2 позивачем надані не були, належні обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов`язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових ( електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства « Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г. Л. Моргун