Ухвала суду № 122890953, 06.11.2024, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/129/23

Провадження 1-в-193/24

ухвала

Іменем України

06 листопада 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника відділу з питань пробації ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області подання начальника Обухівського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від призначеного покарання ОСОБА_5 у зв`язку із набранням чинності Закону від 18.07.2024 року №3886-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів",

В С Т А Н О В И В:

Начальник Обухівського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області звернулася до Обухівського районного суду Київської області з вказаним поданням. В поданні ставить питання про звільнення засудженої від відбування покарання за діяння, караність яких усунена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09.08.2024.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подання, просив задовольнити.

Представник Обухівського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в судовому засіданні подання підтримав та просить задовольнити.

Засуджена в судове засідання не з`явилася, про розгляд подання повідомлялася належним чином.

Заслухавши думку прокурора, представника відділу пробації, дослідивши подання, матеріали кримінальної, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджена вироком Обухівським районнимсудом Київськоїобласті від14.02.2023року завчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.15,ч.4ст.185Кримінального кодексуУкраїни допокарання увиді позбавленняволі строком5років,на підставіст.75Кримінального кодексуУкраїни звільненавід відбуванняпокарання звипробуванням зіспитовим строком1рік та покладено на неї обов`язки, передбаченіст. 76 КК України,а саме:періодично з`являтисядляреєстраціїдо уповноваженогоорганузпитань пробації; повідомлятиуповноважений органз питаньпробації прозміну місцяпроживання,роботи абонавчання;не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації. Даний вирок набрав законної сили 17.03.2023 року.

В процесіреалізації кримінальноївідповідальності,найпоширенішою формоюякої єпокарання,іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України. Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст.74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Відповідно до положення ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподатковиний мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Станом на 01 липня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2600 грн., 50 відсотків від його розміру становили 1300 грн.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року, в справі № 372/129/23, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України розмір завданого матеріального збитку становив 629,92 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на засуджену ОСОБА_5 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 17.03.2023, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України , Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Подання начальника Обухівського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , від призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року покарання за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, згідно статті 75, 76 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік - у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке вона була засуджена.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1