Рішення № 122793601, 05.11.2024, Тетіївський районний суд Київської області

05.11.2024 Провадження по справі № 2/940/516/24

Справа № 940/1240/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс", треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис№ 8478 від 12.03.2021 року вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 626018664 від 22.01.2020 року в розмірі 42151,00 грн. та стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинений виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 8478 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 626018664 від 22.01.2020 року укладеним з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 76 від 28.04.2020 року є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, реєстр прав вимог № 3 від 29.01.2021 року є ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», який є стягувачем за виконавчим провадженням № НОМЕР_2.

Позивачка стверджує, що вказаний виконавчий напис є незаконним, оскільки вчинений без належного підтвердження безспірності суми боргу. Крім того, вказаний кредитний договір нотаріально не посвідчувався, а отже виконавчий напис не є документом, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За даних обставин, позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 26.09.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання. Разом з тим, задоволено клопотання представника позивачки про витребування у Київського обласного державного нотаріального архіву виконавчого напису № 8478, виданого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 626018664 від 22.01.2020 року укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24.10.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Цокало Т.М. не прибули, через електронний суд представник позивача надала заяву, в якій просить справу розглядати за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» у судове засідання не прибув, 21.10.2024 надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 11000,00 грн. відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. у судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Є.Б. у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.09.2021 року на підставі заяви ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» за виконавчим написомвчиненим 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.,який зареєстровано в реєстрі за № 8478, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 626018664 від 22.01.2020 року укладеним з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 76 від 28.04.2020 року є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №05/0820-01 від 05.08.2020 року, реєстр прав вимог № 3 від 29.01.2021 року є ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»(а. с. 47-48).

Позивачка вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.

Вирішуючи даний спір суд застосовує положення норм цивільного законодавства України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5 (надалі - Порядок) та враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

З моменту прийняття вказаної постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку документів, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10.12.2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на не посвідченому нотаріально кредитному договорі.

Зазначене відповідає висновкам викладеним у Постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.

Як встановлено із матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 12.03.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази того, що виконавчий напис вчинений на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору. Доказів та обґрунтувань протилежного учасниками справи не надано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 року в справі №910/10374/17 зазначила, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотеко держателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Однак, матеріали справи не містять доказів вручення позивачці ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах 38-43; 47-49; постанови від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачці ОСОБА_1 та отримання нею письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання за договором, а відтак, і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення боржника.

Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення позичальника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі №645/1979/15-ц).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості за виконавчим написом становить 40951,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в сумі 14000,00 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 24241,00 грн; строкової заборгованості за штрафами і пенями становить 2710,00 грн. Окрім того, плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом становить 1200,00 грн.

Натомість, жодних розрахунків, виписок та інших документів, що підтверджують правомірність нарахування зазначених сум, ні стороною відповідача, ні приватним нотаріусом надано не було.

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

З огляду на викладене, відповідач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених відсоткам за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

За таких обставин, вказану у оспорюваному виконавчому написі суму заборгованості не можна вважати безспірною.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» не надано суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача, тому зазначені вище обставини дають суду підстави зробити висновок про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивачка понесла судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Отже, понесені позивачкою і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 968,96 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Щодо вимог позивачки про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

В своїх роз`ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналізуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, яка не представляє складності, позов, поданий позивачем невеликого змісту, не потребує значного часу для його виготовлення, на думку суду такі витрати позивача не були неминучими.

Позивачка ставить вимогу стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 11000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: копію ордеру на надання правничої допомоги, копію договору № 1041 про надання правничої допомоги від 29.08.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 до Договору № 1041 про надання правничої допомоги від 29.08.2024 року від 23.09.2024 року, копію квитанції № 1041 від 13.09.2024 року, копію детального опису робіт (наданих послуг).

Враховуючи, що звернення до суду з позовами провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню носить масовий характер, складність даної цивільної справи, реально витрачений адвокатом час, а також, приймаючи до уваги, клопотання відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допогу, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвоката в розмірі 11000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт, та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача до 3500,00 грн.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 131, 133, 137, 141, 142, 178, 264-268, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», частино 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс", треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Горелик Євген Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8478 від 12.03.2021 року вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», ЄДРПОУ 42254696, заборгованості за кредитним договором № 626018664 від 22.01.2020 року в розмірі 42151 (сорок дві тисячі сто п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», ЄДРПОУ 42254696, юридична адреса: вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В.МАНДЗЮК