Рішення № 120864641, 30.07.2024, Тетіївський районний суд Київської області

30.07.2024 Провадження по справі № 2/940/231/24

Справа № 940/296/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.

представника позивача Шевченко А.М.

представника відповідача Пелих Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа: Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна (земельної ділянки),

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001), який зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції від 20.05.2015 № НОМЕР_3 (номер запису про обтяження (спеціальний розділ) 10236941 від 01.07.2015.

Позовна заява мотивована тим, що позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. За фактом смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори було зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу № 71496323 від 02.11.2023.

Згідно з довідкою про склад спадкоємців № 554/02-14 від 30.11.2023, єдиними спадкоємцями померлої, які прийняли спадщину за законом на все майно, є її чоловік - ОСОБА_3 , та син - ОСОБА_5 .

До складу спадкового майна входить, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001.

Право власності померлої було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.04.2020, номер запису 36273428.

Натепер позивач в силу закону позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом щодо зазначеної земельної ділянки у зв`язку з наявністю арешту нерухомого майна померлої. Так, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 367390460 від 26.02.2024 підтверджується наявність реєстрації обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за номером (спеціальний розділ) 10236941, вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_3 20.05.2015 Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на все нерухоме майно, що перебуває у власності боржника ОСОБА_4 .

Разом з тим зазначено, що станом на 26.02.2024 ОСОБА_4 відсутня в Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 26.02.2024.

Більш того, у відповідь на адвокатський запит Голосіївський ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)листом від 07.12.2023 №144844/27.1-23 повідомив, що при перевірці даних АСВП встановлено, що у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 380/492/14-ц, виданого 23.05.2014 Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23597,09 грн., у якому 30.02.2015 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Надалі, у відповідь на повторний адвокатський запит Голосіївський ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)листом від 05.02.2024 № 14271/27.1-24 повідомив, що станом на 28.12.2023 виконавче провадження № НОМЕР_3 знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, який становить три роки.

Крім того, у відповідь на заяву представника позивача від 26.01.2024 Тетіївський районний суд Київської області листом від 30.01.2024 надав копію рішення по справі №380/492/14 - ц від 13.05.2014 та одночасно повідомив, що виконавчий лист по справі був направлений стягувачу (ПАТ КБ «ПриватБанк») за його запитом.

Разом з цим, позивач зазначив, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.05.2014 у справі № 380/492/14-ц позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_4 були задоволені та вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість в сумі 23353, 49 грн. та 243,60 грн. судових витрат, що разом становить 23597,09 грн.

Після цього, у зв`язку з тим, що за інформацією відділу ДВС стягувачем за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 є АТ КБ «ПриватБанк», а згідно із судовим рішенням позивачем було ПАТ «Акцент-Банк», адвокатом Шевченко А.М. в інтересах позивача було подано повторно заяву від 10.02.2024 до Тетіївського районного суду Київської області з вимогою надати належним чином засвідчену копію процесуального рішення Тетіївського районного суду Київської області по справі № 380/492/14-ц про заміну сторони стягувача з ПАТ «Акцент-Банк» на ПАТ КБ «ПриватБанк».

Листом Тетіївського районного суду Київської області від 13.02.2024 № 380/492/14- ц/1360/2024 повідомлено, що заява про заміну сторони стягувача з ПАТ «Акцент-Банк» на ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 380/492/14-ц Тетіївським районним судом не розглядалася.

З огляду на зазначені обставини, у зв`язку із накладеним арештом на майно померлої ОСОБА_4 , позивач позбавлений можливості оформити спадщину за законом.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 19.03.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

08.04.2024 року до суду представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Абібулаєва Т.Г. надіслала до суду письмові пояснення по справі, в яких вона просила відмовити позивачу у задоволенні позову, вказуючи, що позов подано до неналежного відповідача АТ КБ «Приватбанк», який не має жодного відношення до зобов`язань спадкодавця перед ПАТ «Акцент-Банк». Включення АТ КБ «ПриватБанк» як стягувача у виконавчому провадженні не залежало від його волі і є наслідком помилки державного виконавця (а. с. 82-92).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 08.05.2024 року за клопотанням представника позивача залучено у справу співвідповідача Акціонерне товариство «Акцент-Банк».

11.06.2024 року до суду від представника співвідповідача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Омельченка Є.В. надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказуючи, що саме державна виконавча служба порушила вимоги діючого законодавства та не скасувала вказаний арешт після закриття виконавчого провадження, тому не зрозуміло, які у позивача вимоги до АТ «Акцент-Банк». Судове рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження, скасовано не було, АТ «Акцент-Банк» своїми діями жодним чином не порушив права позивача (а. с. 195-196).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 17.06.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шевченко А.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Разом з тим, просила стягнути судові витрати лише з відповідача АТ КБ «Приватбанк».

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Пелих Я.М. у судовому засіданні просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник співвідповідача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яблонська Д.В. не з`явилась, надала до суду клопотання, в якому просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 31).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 74577208 від 02.11.2023, Кагарлицькою державною нотаріальною конторою зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу № 71496323 (номер у нотаріуса 95/2023) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 32).

Згідно з довідкою, виданою 30.11.2023 державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори, у провадженні Кагарлицької державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 95/2023, заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину за законом на все майно, яке належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 33).

До складу спадкового майна входить, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001, виданого відповідно до рішення 16 сесії 23 скликання Голодьківської сільської ради народних депутатів від 01.06.2001 (а. с. 34-35).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.02.2024 №367390460, право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.04.2020, номер запису 36273428. Крім того, наявна реєстрація обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за номером (спеціальний розділ) 10236941, вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_3 20.05.2015 Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на все нерухоме майно, що перебуває у власності боржника ОСОБА_4 (а. с. 36-38).

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників, станом на 26.02.2024 ОСОБА_4 відсутня в Єдиному реєстрі боржників (а. с. 39).

01.12.2023 адвокат Шевченко А.М. в інтересах позивача подала до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) адвокатський запит № 55/А.З. з вимогою надати інформацію щодо підстав відкриття, закриття виконавчого провадження, змісту та обсягу стягнення, підстав накладення арешту на нерухоме майно (а. с. 41-43).

У відповідь на адвокатський запит Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 07.12.2023 № 144844/27.1-23 повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 380/492/14-ц, виданого 23.05.2014 Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23597,09 грн., у якому 30.02.2015 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а. с. 44).

26.01.2024 адвокат Шевченко А.М. в інтересах позивача подала до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) повторний адвокатський запит № 4/А.З із інформацією та запитом з приводу того, що листом № 144844/27.1-23 від 07.12.2023 Голосіївським ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) частково надано відповідь на адвокатський запит, зокрема вказано, що стягувачем за виконавчим провадженням є ПАТ КБ «Приват Банк», тоді як Єдиний державний реєстр судових рішень не містить ухвали по справі № 380/492/14-ц про заміну сторони стягувача, зважаючи, що позивачем у справі було ПАТ «Акцент-Банк». Разом з тим, просила надати інформацію, чи було в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 здійснено заміну стягувача з ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 45-46).

У відповідь на адвокатський запит Голосіївський відділ ДВС листом від 05.02.2024 № 14271/27.1-24 повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 380/492/14-ц, виданого 23.05.2014 Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23597,09 грн., у якому 30.02.2015 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Щодо надання копій матеріалів виконавчого провадження зазначено, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 08.12.2009 № 2392/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» термін зберігання виконавчих проваджень 3 роки. Після закінчення терміту зберігання виконавче провадження підлягає знищенню. Станом на 28.12.2023 дане виконавче провадження знищено (а. с. 47-48).

У відповідь на заяву представника позивача від 26.01.2024 Тетіївський районний суд Київської області листом від 30.01.2024 надав копію рішення по справі №380/492/14-ц від 13.05.2014 та одночасно повідомив, що виконавчий лист по справі був направлений стягувачу (ПАТ КБ «ПриватБанк») за його запитом та на підтвердження надано супровідний лист вих. № 5388/14-вих./2/380/163/14 від 12.09.2014 (а. с. 51-54).

Листом Тетіївського районного суду Київської області від 13.02.2024 № 380/492/14-ц/1360/2024 повідомлено, що заява про заміну сторони позивача (стягувача) з ПАТ «Акцент-Банк» на ПАТ КБ «Приватбанк» у цій справі Тетіївським районним судом не розглядалася (а. с. 57).

Листом Тетіївського районного суду Київської області від 28.02.2024 № 380/492/14- /1810/2024 повідомлено, що згідно з архівними даними Тетіївським районним судом Київської області рішення про заміну сторони виконавчого провадження по цій справі не ухвалювалось (а. с. 58).

Надалі, з метою отримання копії виконавчого листа по справі № 380/492/14-ц та документу про заміну сторони стягувача для подачі до суду разом з цим позовом, представник позивача Шевченко А.М. звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з адвокатським запитом №9/А.3. від 26.02.2024 (а. с. 61-62).

Згідно з листом від 06.03.2024 АТ КБ «Приватбанк», наданим на адвокатський запит, банк повідомив, що не має змоги надати копію документу, на підставі якого здійснено заміну сторони стягувача ПАТ «Акцент-Банк» на АТ КБ «ПриватБанк» в межах примусового виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13.05.2014 у справі № 380/492/14-ц з тієї підстави, що по боргу клієнта банк до суду не звертався, тому рекомендує звертатися за копіями документів до суду або ДВС (а. с. 63).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України та положеннями ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. ст. 321 Цивільного кодексу України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, наданими позивачем належними та допустимими доказами підтверджено, що виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №380/492/14-ц, виданого 23.05.2014 Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23597,09 грн., у межах якого накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 , на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби наразі не перебуває, боржник ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підстав для продовження обтяження на майно боржника ОСОБА_4 судом не встановлено.

Більш того, наявність арешту, накладеного на нерухоме майно дружини позивача, порушує його право на спадщину за законом.

Крім того, будь-яких доказів в спростування позовних вимог про зняття арешту із спадкового майна відповідачами суду не надано.

Водночас, твердження представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк», зазначені у письмових поясненнях, про те, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було допущено помилку в назві стягувача, відтак АТ КБ «ПриватБанк» не має жодного відношення до зобов`язань спадкодавця перед ПАТ «Акцент-Банк» та відповідно не є належним відповідачем, не відповідають дійсності з огляду на наявний у матеріалах справи супровідний лист Тетіївського районного суду Київської області від 12.09.2014 за № 5388/14-вих./2/380/163/14, що підтверджує направлення представнику ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Розрахунковий центр» Гончаренко Є.В. за його заявою копії рішення та виконавчого листа від 13.05.2014 року у цивільній справі №380/492/14-ц, а також долучений Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист від 07.12.2023 № 144844/27.1-23 та Витяг архівного завершеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, що підтверджують перебування на виконанні у Відділі виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №380/492/14-ц, виданого 23.05.2014 Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 саме на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 23597,09 грн.

При цьому, суд зазначає, що представником АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду будь-яких доказів того, що АТ КБ «ПриватБанк» звертався, зокрема, із скаргою на неправомірні дії державного виконавця щодо безпідставного і помилкового залучення у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк» стягувачем, та/або із заявою до суду про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відтак, з огляду на зазначене, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про зняття арешту із спадкового майна, при цьому вірно визначивши відповідачем саме АТ КБ «ПриватБанк», адже як встановлено судом, арешт на нерухоме майно ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 накладено щодо стягнення боргу саме в інтересах відповідача АТ КБ «ПриватБанк».

Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо задоволення позову у заявлений позивачем спосіб шляхом зняття арешту з майна боржника ОСОБА_4 , що буде відповідати характеру порушеного права, оскільки в інший спосіб захистити свої права на спадщину позивач позбавлений можливості.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3527105096.1.

Отже, беручи до уваги доводи представника позивача щодо стягнення судових витрат саме з відповідача АТ КБ «ПриватБанк», понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 968,96 грн. підлягають стягненню з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача 11500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору №151/23 про надання правничої допомоги, укладеного 27.11.2023 між ОСОБА_3 та адвокатом Шевченко А.М.; додаткову угоду № 1 до договору №151/23 про надання правничої допомоги від 27.11.2023; ордер про надання правничої (правової) допомоги від 26.02.2024 (а. с . 22-26).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, наявність заперечення представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 3000,00 гривень, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 41 Конституції України, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 317, 319, 321, 391, 1216, 1218 Цивільного кодексу України, статтями 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа: Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна (земельної ділянки) - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18.12.2001), який зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції від 20.05.2015, №47133912 (номер запису про обтяження (спеціальний розділ) 10236941 від 01.07.2015.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, буд. 1А, м. Київ, 01001, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 07 серпня 2024 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК