Постанова № 120398345, 15.07.2024, Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області

Справа № 276/1508/24

Провадження по справі № 3/276/844/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року смт. Хорошів

Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Збаражський А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого директором ТОВ «Червоногранітний кар`єр»,-

за ч.1ст.163-1 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

03 липня 2024 року до Володарсько-Волинського районного суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення №276/06-30-07-01 від 13 червня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Червоногрнаітний кар`єр» вчинив правопорушення передбачене ч.1ст.163-1 КУпАП, а саме: ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку: п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 140.4.4 п. 140.4, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 розділу ІІІ Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 3, ст. 4 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2023 рік в сумі - 58597 грн.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Крім того, ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, що засвідчив своїм підписом у протоколі. Однак незважаючи на викладене, у судове засідання не з`явився, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався, згідно змісту протоколу заперечує щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З метою недопущення необгрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажною, у зв`язку з чим суд розглядає справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП, Головне управління ДПС у Житомирській області додає до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення №276/06-30-07-01 від 13.06.2024 та акт перевірки від 13.06.2024 №13967/06-30-07-01/38215180.

Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016 (далі - Інструкція).

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено.

Також до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Між тим, протокол про адміністративне правопорушення №276/06-30-07-01 від 13.06.2024 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

У зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення фактично продубльований висновок, до якого прийшли уповноважені особи під час здійснення позапланової виїзної документальної перевірки товариства, та який відображений в акті перевірки. Дата виявлення правопорушення та відомості щодо дати вчинення адміністративного правопорушення відсутні. Не встановлено та не зазначено посадові обов`язки ОСОБА_1 як посадової особи - директора ТОВ «Червоногранітний кар`єр», невиконання яких тягне за собою відповідальність, передбачену ч.1ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п.86.1 ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст.58 та п.86.8 ст.86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акта перевірки.

Суд констатує той факт, що у протоколі відсутнє посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення.

Окрім того, з копії акта перевірки від 13.06.2024 №13967/06-30-07-01/38215180 слідує, що директор ТОВ «Червоногранітний кар`єр» ОСОБА_1 не погодився із актом перевірки, зазначивши в ньому про наявність заперечень щодо акта.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Диспозицією ч.1ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Норма частини 1статті 163-1КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Однак посадова особа ДПС при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1КУпАП щодо ОСОБА_1 зазначеної норми не дотрималася, не описала положення нормативно-правових актів, на які послалась в протоколі, тим самим не зазначила в чому конкретно проявилось порушення ведення податкового обліку ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Відповідно до ч.2ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на матеріали адміністративного провадження, єдиними доказами, якими оперують представники ДПС є протокол про адміністративне правопорушення №276/06-30-07-01 від 13.06.2024 та акт перевірки від 13.06.2024 №13967/06-30-07-01/38215180.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП, акт перевірки не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в порушенні вимог Податкового кодексу України та інших нормативних актів, а інші докази у справі відсутні.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 279, 280, 283, 284,285 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області.

Суддя: А.М.Збаражський