Ухвала суду № 120332617, 11.07.2024, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

іменем України

Справа №377/531/24

Провадження №1-кп/377/40/24

11 липня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі- ЄРДР) за №12024111150000505 від 14 квітня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бобровиця Чернігівської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

У С Т А Н О В И В:

10 липня 2024 року до суду від Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024111150000505 від 14 квітня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України.

10 липня 2024 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», просив не визначати розмір застави відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України. Клопотання мотивував тим, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, за частиною 1 статті 121 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Відтак, наявний ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи свої знайомства з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, зможе незаконно впливати на останніх з метою спотворення показань, обвинуваченому відомі адреси проживання потерпілих та спосіб їх життя, він проживав тривалий час однією сім`єю з потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_7 , чим підтверджується наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України. Обвинувачений може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, що може виразитися у створенні ним штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань чи впливу на свідків і потерпілих з метою спонукань до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України. Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_4 , у разі переховування від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, проти встановленого порядку проходження військової служби, чим обґрунтовується ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не запобігатиме вказаним ризикам.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Обвинувачений заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього домашній арешт, оскільки йому вже продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він не має наміру впливати на свідків та потерпілих, переховуватися від суду, готовий відповідати за скоєне. Пояснив, що за його фактичним місцем проживання він мешкає разом із дружиною ОСОБА_7 та її сином ОСОБА_6 . За його зареєстрованим місцем проживання мешкає його перша дружина з двома його неповнолітніми дітьми, яким він залишив будинок. Внаслідок поранення під час бойових дій він отримав дві контузії, через фосфорну атаку з боку військ держави-агресора у нього виникла бронхіальна астма.

Захисник ОСОБА_5 також заперечував щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність фактів, якими б підтверджувались ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та визнання обвинуваченим своєї вини, просив застосувати до обвинуваченого домашній арешт.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали, додані до клопотання, суд дійшов такого висновку.

У кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12024111150000505 від 14 квітня 2024 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КК України, відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.

Під час досудового розслідування слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області ухвалою від 15 квітня 2024 року застосував до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів у межах строку досудового розслідування, до 12 червня 2024 року включно; визначив заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 90840 гривень, з покладенням на обвинуваченого обов`язків на підставі частини 4 статті 194 КПК України у разі внесення застави. Ухвалою від 11 червня 2024 року слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області продовжив ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 14 липня 2024 року; визначив заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 90840 гривень, з покладенням на обвинуваченого обов`язків на підставі частини 4 статті 194 КПК України у разі внесення застави.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 177, статті 197КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, у тому числі у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Частиною першою статті 194КПКУкраїни визначений обов`язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Питання про продовження запобіжного заходу вирішується під час проведення підготовчого судового засідання, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначеного в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні умисного тяжкого злочину, проти життя та здоров`я людини, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду, незаконного впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема, на потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 , перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із частини 5 статті 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою суду, та його належну поведінку, попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що тримання обвинуваченого під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи, на час вирішення питання про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено та сторонами не доведено.

Обставини, зазначені обвинуваченим та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, та заміни на більш м`який запобіжний захід, зокрема, вигляді домашнього арешту, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Відомостей щодо неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі і за станом здоров`я, матеріали кримінального провадження не містять.

Тому, зважаючи на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено і для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, щодо нього слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому клопотання прокурора в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Приписи частини 4 статті 182 КПК України передбачають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньо мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» ( Istomina V.Ukraine, заява №23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі частини 3 статті 183 КПК України визначення розміру застави є обов`язковим для суду при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Положеннями пункту 1 частини 4 цієї статті передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Ковенції ( рішення у справі «Осипенко проти України).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів ( рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п.76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції ( рішення у справі «S.B.C.v. the UK», п.п. 23-24).

Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, статтю 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак, відповідно до вказаної статті зобов`язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, в тому числі щодо його стану здоров`я, майнового стану, суд дійшов висновку про можливість визначення ОСОБА_4 застави в розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України.

Враховуючи викладене, вимоги прокурора не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні з посиланням на положення частини 4 статті 183 КПК України, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 176 -178, 182, 183, 194, 314 316 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06 вересня 2024 року включно, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Визначити заставу в розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень, яку має право внести обвинувачений або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за наступними банківськими реквізитами:

Код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 26268119

Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ

Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661

Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області.

Призначення платежу: (зазначити який платіж зараховується (вид) та вказати номер справи по якій зараховується платіж, а також дату народження обвинуваченого).

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покладаються такі обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до суду;

2)не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватися від позапроцесуального спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Термін обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 06 вересня 2024 року включно.

В іншій частині клопотання відмовити.

У разі невиконанняобов`язків заставодавцем, а також, якщообвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом досуду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки,або якщопорушив інші,покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід державита зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення її копії.

Суддя ОСОБА_1