Ухвала суду № 120160724, 03.07.2024, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/894/24

Номер провадження № 1-кп/488/228/24

У Х В А Л А

03.07.2024 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням,-

ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, такі як, можливість переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування і суду, скоєння нового злочину чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, не зменшилися.

Обвинувачений, посилаючись на те, що справа відносно нього сфабрикована, що він є невинним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, не має наміру впливати на потерпілих та свідків, і потерпілі по справі відсутні, як і не має наміру ухилятися від досудового розслідування, що заявлені прокурором ризики є недоведеними, а він має сталі соціальні зв`язки, просить суд у письмовому клопотанні змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого доводи свого довірителя підтримав.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ухвали Корабельного районного суду м.Миколаєва від 09.05.2024 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 діє до 08.07.2024 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, що передбачено п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.

При прийнятті судового рішення, суд враховує вагомість доказів, що підтверджують обвинувачення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушені, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; його соціальні зв`язки в місці його постійного проживання, наявність постійного місця проживання; відсутність судимостей у обвинуваченого.

Так, судом встановлено, що:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8-ми до 12-ти років, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання, у разі визнання судом його винним, сама по собі є обставиною, яка може обумовити ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування, суду.

Окрім того, частина території нашої країни внаслідок збройної агресії досі не контролюється Україною, тому з урахуванням проросійських поглядів обвинуваченого створює можливості для переховування на такий території.

Про існування названого ризику також свідчить репутація обвинуваченого, який розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, не має стабільного легального джерела прибутку та стійких соціальних зв`язків, або інших чинників, які б утримували його від втечі.

Щодо ризику вчинення ОСОБА_4 нових злочинів та продовження кримінального правопорушення, то доводи прокурора є слушними, з огляду на те, що ОСОБА_4 має проросійські політичні погляди, те що рф продовжує на території України повномаштабну збройну агресію, тривають бойові дії в тому числі в частині Миколаївської області, ОСОБА_4 є особою, відповідно до обвинувального акту, яка добровільно надала відомості представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, яких встановити та затримати не вдалось за можливе, тому є підстави вважати що він і надалі буде співпрацювати з представниками рф.

Щодо наявності названого ризику також свідчить той факт, що знаходячись на волі, при наявній можливості припинити вчиняти кримінальні правопорушення, добровільно свою злочинну діяльність ОСОБА_4 не зупинив. Такі злочинні дії обвинуваченого були припинені через обставини, які не залежали від його волі, під час його затримання правоохоронним органом після вчинення злочину.

Таким чином, ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, своєї актуальності не втратили та продовжують існувати.

При обґрунтуванні рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Ст.5 п.1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини вказує, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене, суд враховує, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є злочином проти основ найціональної безпеки України, що становить підвищену суспільну небезпеку, тим паче, коли на території нашої країни тривають бойові дії.. Тому, враховуючи наявні ризики, суд вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У зв`язку з чим, клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, задоволенню не підлягає.

Щодо доводів обвинуваченого про відсутність у нього наміру впливати на свідків та потерпілого, який у даному кримінальному провадженні відсутній, суд їх відхиляє та оцінки не піддає, у зв`язку із тим, що такий ризик у клопотанні прокурора не заявлений.

Будь-яких підстав, які б унеможливлювали застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено та сторонами не наведено.

Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров`я, із врахуванням вимог щодо наявності наведених вище ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, відсутності підстав для застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, суд робить висновок про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До того ж, такий строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що є свавільним або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності.

Суд застосовує таке обмеження права на свободу обвинуваченого ОСОБА_4 , виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.

На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178, 183, 331, КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 01.09.2024 року включно.

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити за необгрунтованістю.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1