Рішення № 119719525, 13.06.2024, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/185/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області в особі Чернівецького міського відділу у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, зразка 1994 року;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області в особі Чернівецького міського відділу оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, форма якої не заборонена діючим законодавством, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних, без передачі будь-яких даних про неї до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, у якій вказав, що не бажає отримувати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки у зв`язку з релігійними переконаннями. Проте відповідач безпідставно відмовив йому в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона суперечить Конституції України та постанові Великої палати Верховного суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

Ухвалою суду від 17.01.2024р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказував, що позивач звернувся до Чернівецького відділу УДМС щодо видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, замість паспорта у формі ID-картки. В свою чергу відповідачем надано відповідь, у якій відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з не наданням до заяви рішення суду, яким зобов`язано міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Крім того, відповідач зазначив, що позивачу за його заявою 21.12.2017р. було оформлено паспорт громадянина України у формі ID-картки, позивач надав при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР. Тобто, відносно відповідача вже внесена інформація до ЄДДР.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання 14.12.2017 до Реєстру внесено інформацію щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (персональні дані заявника), інформацію про видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_1 , дата видачі 21.12.2017, а також присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) 2001100508212.

ОСОБА_1 05.12.2023р. звернувся до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. У заяві позивач повідомив, що 21.12.2017р. ним було отримано паспорт у формі ID-картки, однак такий документ втратив свою дію 21.12.2021р., відповідно є необхідність виготовити новий документи, який посвідчує його особу. Також, у заяві зазначено, що позивач є віруючою особою та більше не хоче отримувати паспорт у формі ID-картки. До заяви додано заяву про видачу паспорта, за формою визначеною Тимчасовим порядком, 2 фотокартки розміром 3,5*4,5, копія Витягу з Державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

Листом від 28.12.2023 №М-41/6/7310-23/7310/37-23 Чернівецького відділу УДМС України в Чернівецькій області відмовлено позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивач вже отримав паспорт громадянина України, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно позивача вже сформовано, який є не змінним. Крім того, Законом №5492-VI не передбачені підстави вилучення внесеної до Реєстру інформації та видалення унікального номеру запису в Реєстрі. У зв`язку з цим, вказано, що вимога щодо відмови від присвоєння УНЗР та паспорта громадянина України є некоректною.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Частинами 2, 3 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно із підпунктом а пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Як передбачено частиною 3 статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

За приписами частин 1 - 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Водночас за змістом пункту 3 Положення №2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 15 та абзацу другого частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно із пунктами 1 - 4 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі: закінчення строку дії паспорта.

Відповідно до абзацу 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 був розроблений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Тимчасовий порядок №456).

Вказаний Тимчасовий порядок №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 розділу І Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".

Отже, вказаним нормативно-правовими актами передбачена можливість видачі паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у вигляді ID-картки.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується та обставина, що 05.10.2001 позивачу було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , з терміном дії до 21.12.2021.

Таким чином, в спірних правовідносинах позивач не звертався за видачею йому вперше паспорта громадянина України. Звернення позивача за видачею та оформленням паспорта громадянина України у формі книжечки було зумовлене закінченням дії отриманого ним паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки.

З Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, встановлено, що інформацію щодо позивача внесено до ЄДДР та позивачу присвоєно УНЗР в ЄДДР.

Отже, позивачем реалізовано своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.

На думку суду, особисте ініціювання позивачем процедури оформлення паспорта громадянина України згідно приписів Закону №5492-VI та Порядку №302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки у зв`язку з закінченням строку його дії.

Суд наголошує, що підпунктом 4 пункту 6 Порядку №302 чітко передбачено, що у разі закінчення строку дії паспорта здійснюється його обмін. При цьому, нормами Закону №5492-VI, Порядку №302 та Положення № 2503-ХІІ не передбачена можливість обміну добровільно отриманого паспорта громадянина України у формі ІD-картки, строк дії якого закінчився, на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.

Відтак, правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв`язку із закінченням строку дії паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки № НОМЕР_1 від 06.10.2001 були відсутні, відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви щодо видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Стосовно посилань позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд зазначає про таке.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Крім того, за обставинами вказаної зразкової справи № 806/3265/17 позивач звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, і така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивачка відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Разом з тим, за обставинами цієї справи щодо позивача уже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за його ж заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та йому було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.

Отже, дана справа, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення взаємопов`язаних позовних вимог.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області (вул. Шептицького, 25, м.Чернівці, 58000; код ЄДРПОУ 37767440)

Суддя В.О. Кушнір