Рішення № 11810839, 05.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2010 р.Справа № 9/180-10-3439 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СНІГУРІВСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ СКЛАД";

До відповідача: 1) Одеської залізниці;

2) товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК"Рутекс";

про стягнення 8679,2грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача(ОЗ) : не з'явився;

Від відповідача(ТОВ “ПФК Рутекс”): не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 06.08.2010 р. за вх. №6730 Товариство з обмеженою відповідальністю "СНІГУРІВСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ СКЛАД" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК"Рутекс" (далі –Відповідачі) 8679,2 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач (Одеська залізниця) проти позовних вимог заперечує, про що зазначається у відзиві на позов.

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК"Рутекс") в судові засідання призначені по справі не з’явився, письмовий відзив на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до залізничної накладної №52259994, на адресу одержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СНІГУРІВСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ СКЛАД", через вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК"Рутекс", на станцію призначення „Снігурівка” Одеська залізниця, відправлено вугілля навалом андрацит иарки АМ у вагоні №65767824.

При отриманні вантажу, встановлено нестачу вугілля в кількості 12800 кг, порівняно з тим, що загальна кількість в вагоні мала становити 69000 кг.

При прибутті вагону встановлено, що з однієї сторони вагону, над 4-5 люками, є заглиблення довжиною 270 см, шириною 180 см, глибиною 170 см. Між кришкою четвертого вивантажувального люка і проміжною балкою виявлено щілину довжиною 40 см, шириною 5 см, відсутній лист перекриття проміжної балки. Протікання вантажу відсутнє, люки і двері зачинені.

Відповідно до запису в комерційному акті від 02.06.2010р. БК №404564/11/46: вагон прибув, у технічному відношенні, несправний.

Одержувачем вугілля, відповідно до записів у залізничній накладній №52259994, є Товариство з обмеженою відповідальністю "СНІГУРІВСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ СКЛАД".

Розрахунок за вугілля по спірному вагону здійснено з продавцем –Товариством з обмеженою відповідальністю „МГВ-Трейд”, яким виписано накладну від 02.05.2010р. №28052 про передачу вугілля вагоном №65767824 по кількості 69 т, загальної суми 56840,12 грн. Взаєморозрахунки між сторонами виконано відповідно до договору постачання №20/05-10 від 20.05.2010р.

По факту передачі вантажоотримувачу у власність вантажу, сторонами підписано акт прийому-передачі від 28.05.2010р. Оплату по спірному вагону проведено платіжним дорученням №193 від 10.06.2010р. на суму 56840,12 грн.

Відповідно до накладної від 28.05.2010р. №28052 розрахунок за вугілля здійснено з визначенням ціни вугілля марки АМ в розмірі 633,33 грн.

Відповідно до відзиву, наданому Одеською залізницею 06.09.2010р. за вх. №23102, Відповідач заперечує проти позову у повному обсязі. Згідно записів у залізничній накладній №52259994, комерційного акту №БК 404564/11 від 02.06.2010р., навантаження вантажу проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же була визначена маса вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці.

Відповідач стверджує, що коли під завантаження наданий технічно несправний вагон, відправник зобов’язаний відмовитися від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вагону, що виникли внаслідок технічної несправності рухомого складу, відноситься на відправника.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Відповідно до положень ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 ЦК України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.2 ст.307 ГК України).

          Відповідно до ч.2 ст.1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р., Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

          Згідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

          Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п.а ч.1 ст.129 Статуту).

Частина 4 ст.129 Статуту залізниць України в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Пункт „б” ч.2 ст.130 Статуту залізниць України встановлює, що у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Відповідно до п.16 Правил складання актів, затв. Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. №334, передбачено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акту або оформлення акту з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування –протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), згідно положень ст. 925 ЦК України.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Відповідачів пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно із Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р 26003000001 в АБ „Експрес-банк” Одеська філія, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК"Рутекс" (83053, м. Донецьк, Донецька область, вул. Червоножовтнева, 111, р/р 26009082210000 в АБ „Ікар Банк”, МФО 334594, код ЄДРПОУ 30894388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНІГУРІВСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ СКЛАД" (57303, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14, р/р 26005021372001 в МФ АКБ „Імексбанк”, МФО 326825, ідентифікаційний код 32333383, ОКПО 32333383) вартість нестачі вантажу в сумі 8679,20 грн., витрати по державному миту в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.