Рішення № 116352103, 11.01.2024, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2854/23

Провадження № 2-о/601/4/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

при секретарі судового засіданняКоляди О.В.,

представника заявника Булави О.П.

представника заінтересованої особи Наумовича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременець в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Служба у справах дітей Кременецької міської ради, ОСОБА_2 , Кременецький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту, що має юридичне значення факту самостійного виховання та догляду за дитиною,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області з участю заінтересованих осіб: Служби у справах дітей Кременецької міської ради, ОСОБА_2 , Кременецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту, що має юридичне значення факту самостійного виховання та догляду за дитиною.

В обґрунтування поданої заяви вказав, щоу період із 16 листопада 2013 року по 15 червня 2022 року заявник перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу розірвання шлюбу 15 червня 2022 року по даний час батько ОСОБА_1 самостійно займається вихованням та утриманням сина ОСОБА_3 , який з ним проживає по АДРЕСА_1 . Мама дитини ОСОБА_2 з часу розірвання шлюбу виїхала на постійне місце проживання у Республіку Польща, де фактично створила нову сім`ю. З того часу ОСОБА_2 не бере жодної участі у вихованні сина, не проживає разом з дитиною і не цікавиться його життям.

У зв`язку з наведеним та з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається вихованням та утриманням дитини у заявника постала необхідність юридичної фіксації факту самостійного виховання та утримання дитини, оскільки в подальшому виникають обставини необхідності оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним із батьків, а також виникають питання щодо переміщення заявника та дитини без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом із дитиною.

Заявник ОСОБА_1 вказав що, він є особою, яка самостійно виховує неповнолітню дитину та відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Заявник вказав, що юридична фіксація зазначеного факту необхідно з метою породження юридичних наслідків, які виразяться у наданні заявнику права на звільнення з військової служби на підставі пп. «Г» п. 2. ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Оскільки дитина залишилася без материнського піклування і через службу заявника не отримує належного батьківського піклування.

Представник ОСОБА_1 адвокат Булава О.П. в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав наведених в останній.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги заявлені у заяві підтримує.

Представник заінтересованої особи Наумович В.В. в судовому засіданні поклався на думку суду при вирішенні справи.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали, що ОСОБА_3 з червня 2022 року по даний час проживає з батьком ОСОБА_1 у селі Новий Кокорів Кременецького району Тернопільської області, заявник самостійно займається вихованням та утриманням сина ОСОБА_3 , мати дитиною не цікавиться.

Суд, заслухавши пояснення учасників, показання свідків, та дослідивши зібрані докази, встановив наступне.

Заявник ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №8. Батьки дитини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 14.09.2023 у будинку по АДРЕСА_1 наявні всі необхідні умови для проживання малолітньої дитини наявний письмовий стіл, ліжко, шафа.

Згідно із довідкою №03-11/54 від 12.09.2023 Попівецької гімназії, батько ОСОБА_1 цікавиться навчанням сина ОСОБА_3 .. Зокрема відвідує батьківські збори, повністю займається навчанням, вихованням та доглядом дитини. Водночас мама не цікавиться навчанням дитини та не підтримує контакту із вчителем.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

А тому, із вищесказаного слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Оскільки ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_6 , а тому зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються на неї, як на матір, вимогами законодавства України, зокрема ст. 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що заявник ОСОБА_1 є особою, яка самостійно виховує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилання заявника на той факт, що ОСОБА_2 проживає за межами території України, зокрема у Республіці Польща, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний факт не звільняє ОСОБА_2 , як матір неповнолітнього ОСОБА_3 , від обов`язку виховання його сина. Крім того, даний факт не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин справи суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що він самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 89, 259, 263, 265 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , де заінтересовані особи: Служба у справах дітей Кременецької міської ради, ОСОБА_2 , Кременецький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту, що має юридичне значення факту самостійного виховання та догляду за дитиною відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2024 року.

Головуючий: