Рішення № 11448686, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.Справа № 3/3-10-2408 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-впроваджувальне підприємство "ГІДРОКОРПОКРИТТЯ-ДЕНБЕР"

До відповідача: Приватного підприємства "СТИЛЬБУДСЕРВІС"

про стягнення 16011,06грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-впроваджувальне підприємство "ГІДРОКОРПОКРИТТЯ-ДЕНБЕР" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "СТИЛЬБУДСЕРВІС" 16011,06 грн., з яких 11054,40грн. основного боргу, 1308,36 грн. пені, 3648,36 грн. штрафу та відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 14.06.2010 року. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

20 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-впроваджувальне підприємство "ГІДРОКОРПОКРИТТЯ-ДЕНБЕР" (Постачальник) та Приватним підприємством "СТИЛЬБУДСЕРВІС" (Покупець) було укладено Договір поставки № 20-06/08 (далі за текстом –Договір), згідно якого Постачальник зобов’язався поставити Замовнику гідроізоляційні, антикорозійні, термостійкі, хімічні та інші спеціальні матеріали.

За умовами положення 2.2.2 Замовник зобов’язується оплатити вартість матеріалів згідно рахунку-фактури на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах попередньої оплати.

Згідно п. 2.2.1 договору Замовник зобов’язався прийняти отримані зі складу Постачальника матеріали згідно видаткової накладної, перевірити цілісність упаковки та відповідність маркування супровідним документам.

26.06.2008р. та 05.09.2008р. Постачальником поставлено, а Покупцем Приватним підприємством "СТИЛЬБУДСЕРВІС" прийнято товар на суму 4737,60 грн., що підтверджується завіреними копіями видаткових накладних № РН–0000009 від 26.06.2008р. та № РН-0000013 від 05.09.2008р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 12,14). За даними позивача, сума поставленого товару по даним накладним сплачена Приватним підприємством "СТИЛЬБУДСЕРВІС" у день поставки 26.06.2008р. та 05.09.2008р. відповідно.

26.06.2008р. та 05.09.2008р. Постачальником поставлено, а Покупцем Приватним підприємством "СТИЛЬБУДСЕРВІС" прийнято товар на суму 4737,60 грн., що підтверджується завіреними копіями видаткових накладних № РН–0000009 від 26.06.2008р. та № РН-0000013 від 05.09.2008р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 12,14). За даними позивача, підтвердженими банківськими виписками ( а.с. 70,71), сума поставленого товару по даним накладним сплачена Приватним підприємством "СТИЛЬБУДСЕРВІС" у день поставки 26.06.2008р. та 05.09.2008р. відповідно.

16.07.2008р., 08.09.2008р. та 11.09.2008р. Постачальником поставлено, а Покупцем Приватним підприємством "СТИЛЬБУДСЕРВІС" прийнято товар на суму 11054,4 грн., що підтверджується завіреними копіями видаткових накладних № РН–0000012 від 16.07.2008р., № РН–0000014 від 08.09.2008р. та № РН-0000015 від 11.09.2008р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 13,15,17,67,68).

Між сторонами договору складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2009р., яким засвідчено заборгованість Приватного підприємства "СТИЛЬБУДСЕРВІС" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-впроваджувальне підприємство "ГІДРОКОРПОКРИТТЯ-ДЕНБЕР" у сумі 11054,40 грн..

Відповідач за поставлений 16.07.2008р., 08.09.2008р. та 11.09.2008р. товар не розрахувався, у зв’язку з чим за Приватним підприємством "СТИЛЬБУДСЕРВІС" рахується заборгованість перед позивачем у сумі 11054,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки № 20-06/08 від 20 червня 2008 року та направлено на стягнення з відповідача заборгованості на суму 11054,40 грн. основного боргу, 1308,36 грн. пені, 3648,36 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-впроваджувальне підприємство "ГІДРОКОРПОКРИТТЯ-ДЕНБЕР" в частині стягнення основного боргу у сумі 11054,40 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми 1308,36 грн. пені, нарахованої з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до п. 4.4 договору у випадку затримки Постачальником попередньо оплачених поставок, або в разі затримки Замовником оплати отриманих матеріалів, сторона винна у затримці поставок, або в затримці оплати поставлених матеріалів сплачує іншій стороні штраф у розмірі 0,1% суми боргу на день, за перші 30 днів з дня порушення строку та 0,2% вартості за кожен наступний день.

Згідно п. 1 ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. п. 2, 3 ст. 549 Цивільного Кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням викладеного, положення 4.4 договору, якими передбачено сплату штрафу у співвідношенні 0,1% та 0,2% суми боргу на день по суті і є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Однак, позивачем вже заявлено вимогу, задоволену судом, про стягнення пені, розрахованої позивачем з урахуванням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тоді як рівень пені визначений п. 4.4 договору не відповідає вимогам ст. 3 вказаного Закону, так як відсоткова ставка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, заявлена до стягнення сума штрафу 3648,36 грн. стягненню не підлягає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми 11054,40 грн. основного боргу, 1308,36 грн. пені, а у стягненні штрафу в сумі 3648,36 грн. суд відмовляє.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 123,63грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 182,23грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "СТИЛЬБУДСЕРВІС" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 12, кв. 23, код 31631071) п/р 26005315048 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-впроваджувальне підприємство "ГІДРОКОРПОКРИТТЯ-ДЕНБЕР" (65028, м. Одеса, Олексіївська площа, 11/1, код 33507782) п/р 26005665609090 в ОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016) 11054 (одинадцять тисяч п’ятдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 1308 (тисяча триста вісім) грн. 36 коп. пені, 123 (сто двадцять три) грн. 63 коп. державного мита та 182 (сто вісімдесят дві) грн. 23 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя