Рішення № 11275586, 05.05.2010, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-340/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2010 року Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.

при секретарі Бартош О.

з участю:

прокурора Зубілевич К.

представника сторони ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ПСП „Волинь” про стягнення грошової вартості майнового паю та з урахуванням індексу інфляції, стягнення орендної плати за користування майновим паєм, стягнення безпідставно утриманих коштів, стягнення судових витрат -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що ПСП „Волинь” не виплатило їй вартість майнового паю при виході з ПСП. Позивачка вважає, що вартість майнового паю має бути проіндексована. Крім того, відповідач має сплатити грошові кошти за оренду її майна у виді майнового паю та з урахуванням індексації. Позивачка вважає, що з неї безпідставно утримувалися податки, а тому і ця сума грошових коштів повинна бути сплачена підприємством. Зважаючи, що при зверненні до суду позивачка понесла судові витрати, то вона просить стягнути ці кошти з підприємства.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила, що відповідач виплавив їй вартість майнового, проте вона вважає, що така виплата не відбулася, а тому наполягає на задоволенні цієї позовної вимоги. Також вважає, що всі заборговані суми (за оренду її майна у виді майнового паю; вартість майнового паю) підлягають індексації. При цьому позивачка не наводить жодного нормативного акта, який би передбачав проведення таких індексацій. Заявляючи про неправильність проведення нарахувань податків позивачка покликається на положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Просить задоволити заявлений позов.

Представник відповідача позов визнала частково. Пояснила, що позивачці були виплачені грошові кошти за майновий пай в сумі 1854 грн. 41 коп., оскільки вона вийшла з членів ПСП. Підприємство визнає наявність заборгованості за оренду майна позивачки в сумі 261 грн. 83 коп. Відповідачі згідні відшкодувати позивачці понесені нею судові витрати. Щодо решти заявлених позовних вимог – то вважають їх безпідставними, оскільки підприємство не порушувало прав позивачки. Нарахування та сплата податків проводилася згідно чинного законодавства. В задоволенні решти заявлених позовних вимог представник відповідача просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення, частково.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка була членом ПСП „Волинь” (правонаступник КСП „Волинь”). Позивачка зверталася з письмовою заявою про вихід з членів ПСП 20.03.2009 року, і згідно касового ордера № 89 від 27.03.2009 р. отримала від підприємства грошові кошти в сумі 1854 грн. 41 коп. – за залишок майнового паю. В матеріалах справи є розрахунок вартості майнового паю позивачки, який сторонами не оспорюється.

Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 9 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, пай є власністю члена підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду, або в іншій, за згодою сторін, формі.

Отже, відповідач виконав свої зобов’язання перед позивачкою – сплатив грошові кошти за належний їй майновий пай. Таким чином, позовні вимоги про стягнення грошової вартості майнового паю не підлягають до задоволення, оскільки вони є безпідставними.

Щодо застосування індексу інфляції до вартості майнового паю при його виплаті. Законом України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” не передбачена можливість застосування індексу інфляції при виплаті вартості майнового паю (частини 2, 3 статті 9). А тому заявлена позовна вимога не може бути задоволена.

Щодо стягнення орендної плати за користування майновим паєм. Згідно договору № 2 оренди майна, що знаходиться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян-співвласників майна від 07.04.2000 р., орендар щорічно сплачує за користуванням майном в розрізі окремо взятої частки кожного співвласника майна (кожному співвласнику майна) орендну плату в розмірі 1% вартості цієї окремо взятої частки майна (пункт 6.2.1 договору).

Розрахунки по виплаті орендної плати проводяться до 1 грудня поточного року (пункт 6.5 договору).

Представник відповідача визнала, що підприємство заборгувало позивачці грошові кошти в сумі 261 грн. 83 коп., та готове ці кошти виплатити.

За цим же договором, в разі несплати орендарем орендної плати в терміни, передбачені договором, нараховується пеня в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день сплати (п. 12.5 договору).

Позивачка просила стягнути з відповідача індексацію (з урахуванням величини інфляції) за несвоєчасний розрахунок за оренду майна, проте не просила суд про застосування положень п. 12.5 договору (про стягнення пені). Даним договором не передбачено проведення індексації вартості майнового паю з урахуванням індексу інфляції.

За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 „Про судове рішення у цивільній справі”, р ішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Таким чином суд позбавлений можливості самостійно застосувати положення п. 12.5 договору, оскільки позивачка про це не заявляла. А застосувати положення про індексацію заборгованої суми суд також не може, оскільки позивачка не зазначила положення законодавства, що регулюють дані правовідносини і які б підлягали до застосування; а в самому договорі така можливість не передбачена.

Згідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягають до стягнення грошові кошти в сумі 261 грн. 83 коп. – орендна плата за користування майновим паєм.

Щодо стягнення безпідставно утриманих коштів у виді прибуткового податку за отримані доходи від оренди відповідачем земельної ділянки. Відповідно до Закону України „Про плату за землю” (стаття 12) визначено пільги окремим категоріям платників щодо плати за землю. Зокрема, від земельного податку звільняються: за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України , інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивачка підпадає під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .

Проте з вищезазначеного випливає, що позивачка звільнена від сплати земельного податку. Щодо доходів, отриманих від укладення договору оренди земельної ділянки, то на думку суду, пільги в даному випадку щодо сплати прибуткового податку не застосовуються. А тому заявлена позовна вимога не може бути задоволена.

Судові витрати розподіляються за правилами статті 88 ЦПК України. Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 81 грн.

Розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин, враховуючи положення статтей 509, 526 ЦК України, ч.2 та ч. 3 ст. 9 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги – задоволити частково.

Стягнути з ПСП „Волинь” Рівненського району Рівненської області (код 30716604) на користь ОСОБА_2: 261 грн. 83 коп. – орендна плата за користування майновим паєм, 81 грн. – судові витрати, а всього 342 (триста сорок дві) грн. 83 коп.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

СУДДЯ: О.КРАСОВСЬКИЙ

Примітка: повне рішення суду виготовлене 10.05.2010 року.