Рішення № 11076309, 07.09.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2010 р. Справа № 02/122-38 Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові виміри плюс”, м.Рівне

до Приватного підприємства “КМ –дистриб’ютор ”, м. Луцьк

про стягнення заборгованості в розмірі 6833,46грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється у зв’язку з неявкою учасників судового процесу.

Суть спору: Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача 6 833,46грн., з них 5639 грн. заборгованості,116,35 грн. – 3% річних, 304,16 грн. інфляційних, 772,97 грн. пені.

          Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що заборгованість виникла в результаті неоплати товару поставленого згідно видаткової накладної № РН –0000078 від 05.11.2009р. на суму 6 943,10грн., 06.11.2009р. відповідачем відповідно до видаткової накладної (повернення) №БПП –00006268 було частково здійснено повернення товару на суму 1303,11 грн.

          Також вказує, що відповідач порушив умови п. 6.2 договору поставки товару від 10.08.2009р. за №01/08, оскільки згідно даного пункту розрахунок за кожну наступну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 21 дні з моменту поставки товару. Лист –вимога направлена 21.07.2010р. про повернення боргу за поставлений товар в сумі 5639,98 грн. відповідачу не вручена, в зв’язку з відсутню за зазначеною адресою.

          02.09.2010р. позивач подав клопотання про розгляд справи без їх участі та надав для огляду оригінали документів, а саме: договір поставки №01/08 від 01.08.2009р.; протокол розбіжностей по договору поставки від 01.08.2009р.; видаткову накладну № РН –0000078 від 05.11.2009р. на суму 6 943,10грн.; видаткову накладну (повернення) №БПП – 00006268 від 06.11.2009р. на суму 1303,11 грн.; вимогу про повернення боргу за поставлений товар в сумі 5639,98 грн. за вх.№1/07 від 21.07.2010р. та докази про направлення даної вимоги на адресу відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД №369804 станом на 02.08.2010р., згідно якого місцезнаходження ПП “КМ –дистриб’ютор ” м. Луцьк, вул. Данила Галицького,буд 8 кв.13.

Відповідач - вимог ухвали суду від 06.08.2010р. не виконав, відзиву на позов не подав.

Ухвали направлені судом відповідачу повернуті відділенням поштового зв'язку в відміткою «за зазначеною адресою не проживає»

Як встановлено, ухвали суду направлялись відповідачу саме за місцем його державної реєстрації та місцезнаходженням, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД №369804, а саме: м. Луцьк, вул. Данила Галицького,8/13.

Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

          Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 07.09.2010р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 N 01-8/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

          З наданих суду матеріалів вбачається наступне:

          01.08.2009р. між ТзОВ “Нові виміри плюс” та ПП “КМ –дистриб’ютор ” було укладено договір поставки товарів за №01/08, також 01.08.2009р. підписано протокол розбіжностей до договору поставки за №01/08 від 01.08.2009р. та внесено обома сторонами доповнення до п.п. 8.1, 8.2 договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується систематично поставляти і передавати покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та здійснювати його оплату.

          Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № РН –0000078 від 05.11.2009р. на суму 6 943,10грн. (а.с.10); 06.11.2009р. відповідачем відповідно до видаткової накладної (повернення) №БПП –00006268 було частково повернуто товару на суму 1303,11 грн. (а.с. 11).

          21.07.2010р. за №1/07 відповідачу –ПП “КМ –дистриб’ютор ” направлено вимогу про повернення боргу в сумі 5639,98 грн., яка не вручена, в зв’язку з поверненням листа – вимоги відділенням поштового зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає»(а.с.12-14).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунок за кожну наступну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 21 дні з моменту поставки товару.

          В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 8.1 договору передбачено відповідальність за прострочення строку оплати –у вигляді неустойки в розмірі 0,3% від вартості замовлення за кожний прострочений день

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а ст. 3 даного закону розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

          Згідно розрахунку позивача сума пені нарахованої з 27.11.2009р. по 08.07.2010р., тобто за 251 день складає 772,97 грн.

          Статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань за період з 01.12.2009р. по 31.03.2010р. становить 304,16грн., 3% річних - 116,35 грн. за період з 27.11.2010р. по 04.08.2010р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи те, що, матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 5639 грн., інфляційні в сумі 304,16грн. та 3% річних - 116,35 грн. нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України, тому, вимога позивача в даній частині підставна і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 772,97 грн. за період з 27..2009р. по 08.07.2010р., то суд обмежує її шестимісячним строком відповідно до положення ч.6 ст. 232 ГК України і стягує з відповідача пеню в сумі 358,01 грн.

При цьому судом враховано те, що ч.6 ст. 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов’язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов’язання. Враховуючи умови договору , зокрема п. 6.2 договору в якому встановлений строк оплати товару протягом 21 дня з моменту поставки та вимоги ст. 232 ГК України правомірним є нарахування пені за період з 04.02.2010р. по 04.08.2010р.

          Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача судові витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України

          Керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “КМ –дистриб’ютор ” (43000, м. Луцьк, вул. Д.Галицького, 8/13, код ЄДРПОУ 36347520) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові виміри плюс” (юридична адреса: 33023, м. Рівне, вул. Біла,1/5; фактична адреса: 33000, м. Рівне, вул. Грушевського,44, код ЄДРПОУ 35776579) 6418,50., з них 5639,98 грн. заборгованості,116,35 грн. –3% річних, 304,16 грн. інфляційних, 358,01 грн. пені, а також 95,81 грн. витрат по оплаті державного мита та 221,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                           С.В.Костюк

«Повне рішення складено»

07.09.2010р.