Рішення № 10589367, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/14926.05.10                                         

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»

До 1)          1) відкритого акціонерного товариства «Коростенський шляхзалізобетон»,

2)          2) товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

Про стягнення 150793,19 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Пиляй С.І., дов. від 21.04.2010р. № 58

Від відповідача-1           Сергієнко А.В. (дов. № 01 від 06.01.2010 р.)

Від відповідача-2          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний метало центр «Леман-Україна»про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Коростенський шляхзалізобетон»150793,19 грн. заборгованості за договором поставки № 05/01/06-ДПО від 17.01.2006 р., в тому числі 125000,01 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 5546,90 грн. пені, 4845,83 грн. штрафу, 11750,01 грн. інфляційних збитків та 3650,44 грн. трьох процентів річних, а також про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»17 грн. заборгованості за договором поруки № 25 від 23.07.2009 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 р. порушено провадження у справі № 17/149 та призначено її розгляд на 12.05.2010 р..

Позивач та відповідач-2 повноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем було відвантажено продукцію поза строками дії зазначеного в позові договору, тому пеня та штраф не можуть нараховуватись на заборгованість, що виникла в межах позадоговірних відносин, а три проценти річних та інфляційні втрати нараховуються з урахуванням ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. розгляд справи відкладався на 26.05.2010 р., у зв’язку з неявкою представників позивача та відповідача-2, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 26.05.2010 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про часткову відмову від позову в частині стягнення боргу в сумі 30000,00 грн. та просив припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Позивач в додаткових поясненнях пояснив, що позивачем було відвантажено продукцію на підставі накладних в межах дії Договору поставки № 05/01/06-ДПО від 17.01.2006 р.. Позивач погодився, що згідно з пунктом 10.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2006 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами, однак сторонами 25.12.2007 р. укладена додаткова угода № 03 до Договору, в пункті 2 якої вказано, що термін дії даного Договору та усіх додатків до нього продовжено до 29.12.2008 р. з наступною пролонгацією. На думку позивача, поставка продукції здійснювалась в межах дії даного Договору, який не був оплачений відповідачем-1, а тому штрафні санкції нараховані правомірно.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.01.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(постачальником) та відкритим акціонерним товариством «Коростенський шляхзалізобетон»(покупцем) укладено договір поставки № 05/01/06-ДПО (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору постачальник зобов’язався передати у встановлений термін у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов’язався прийняти та товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі заявок покупця у рахунках-фактурах постачальника, які є невід’ємними його частинами.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється протягом трьох днів від дати фактичної поставки товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати за товар, що має бути поставлений, або 100% оплати за поставлений товар, ціна на товар не підлягає зміні.

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2006 р., а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього Договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік.

Судом встановлено, що до вказаного Договору укладено додаткову угоду № 1 від 17.01.2006 р., в якій сторони на виконання пункту 4.1. Договору домовилися про базові ціни на товар, додаткову угоду № 2 до Договору від 17.08.2007 р., в якій сторони змінили реквізити, додаткову угоду № 03 від 25.12.2007 р., в якій сторони домовилися про зміну реквізитів та погодили, що термін дії Договору від 17.01.2006 р. та усіх додатків до нього продовжено до 29.12.2008 р. з наступною пролонгацією, додаткову угоду № 04 від 21.11.2008 р., в якій сторони змінили реквізити.

Позивач на підставі видаткових накладних № КІ000009125 від 27.02.2009 р., № КІ000009239 від 04.03.2009 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи поставив, а відповідач-1 на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 41 від 26.02.2009 р., від № 47 від 03.03.2009 р. отримав металопродукцію на суму 6352 629,46 грн.

Відповідач-1 частково оплатив вартість товару, після чого залишилась заборгованість в сумі 125000,01 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представник позивача надав суду заяву про часткову відмову від позову в частині стягнення боргу в сумі 30000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 23.02.2010 р. № 143, від 01.04.2010 р. № 225, від 27.04.2010 р. № 278, від 30.04.2010 р. № 303, від 07.05.2010 р. № 328, та просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 30000,00грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову, на вчинення таких дій, суд приймає відмову.

Враховуючи те, що позивач відмовився від своїх позовних вимог в зазначеній частині та його відмову прийнято судом, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 30000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як встановлено судом, платіжним дорученням від 17.05.2010 р. № 371 в сумі 8000,00 грн. відповідач-1 перерахував позивачеві борг в сумі 8000,00 грн.

Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем-1 під час розгляду справи по суті, позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 8000,00 грн. підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості відповідачем-1 не надано.

Факт наявності боргу у відповідача-1 перед позивачем в сумі 87000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 основного боргу підлягають задоволенню в сумі 87000,00грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 трьох процентів річних в сумі 3650,44 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 11750,01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, який приймається судом як вірний.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 6.2 Договору за прострочення платежу згідно з пунктом 4.7. цього Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Крім сплати пені, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару в зазначені в пункті 4.7 строки.

Оскільки відповідач-1 прострочив оплату за поставлений товар, тому з нього з урахуванням вимог пункту 6.2. Договору, підлягає стягненню пеня у розмірі 5546,90 грн. та штраф у розмірі 4845,83 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Твердження відповідача-1 про те, що позивачем було відвантажено продукцію поза строками дії зазначеного в позові Договору, а тому пеня та штраф, зазначені позивачем, не можуть нараховуватись на заборгованість, що виникла в межах позадоговірних відносин, а три проценти річних та інфляційні втрати нараховуються з урахуванням ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України, не приймаються судом з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач на підставі видаткових накладних № КІ000009125 від 27.02.2009 р., № КІ000009239 від 04.03.2009 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи поставив, а відповідач-1 на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 41 від 26.02.2009 р., від № 47 від 03.03.2009 р. отримав металопродукцію на суму 6352629,46грн.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється протягом трьох днів від дати фактичної поставки товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі.

Згідно з пунктом 10.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2006 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Крім того, як встановлено судом, сторонами 25.12.2007 р. укладена додаткова угода № 03 до Договору, у пункті 2 якої вказано, що термін дії за договором поставки № 05/01/06-ДПО від 17.01.2006 р. та усіх додатків до нього продовжено до 29.12.2008 р. з наступною пролонгацією.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку мала місце поставка товару, здійснена позивачем відповідачеві-1 згідно з договором поставки № 05/01/06-ДПО від 17.01.2006 р., а тому поставка продукції здійснювалась у межах дії даного Договору.

Щодо вимог позивача до відповідача-2 слід зазначити наступне.

23.07.2009 р. позивач (кредитор) та відповідач-2 (поручитель) уклали договір поруки № 25 (далі - Договір № 27), відповідно до умов якого поручитель зобов’язується безоплатно, в частковому об’ємі, відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань з оплати відкрити акціонерним товариством «Коростенський шляхзалізобетон»за договором поставки № 05/01/06–ДПО від 17.01.2006 р., укладеним між кредитором та боржником (основний договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, поручитель відповідає перед позивачем за виконання боржником по основному Договору зобов’язань по оплаті поставленого Товару частково, в розмірі 10% від суми невиплаченої заборгованості Боржника, але не більше одного неоподаткованого мінімума доходів громадян, дійсного на момент пред’явлення вимог по оплаті.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки підставою зобов’язання, забезпеченого порукою за цим Договором є основний договір.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується виконати зобов’язання Боржника виключно при наявності поданої до суду позовної заяви позивача до Боржника.

Таким чином, з урахуванням наявності на розгляді у Господарському суді міста Києва позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»до відкритого акціонерного товариства «Коростенський шляхзалізобетон»про стягнення заборгованості за Договором поставки, який укладений у 2006 році, зважаючи на те, що існування такої заборгованості відповідача-1 перед позивачем підтверджено належними доказами у справі, та в силу положень Договору поруки № 25 від 23.07.2009 р., суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 17,00 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір у справі виник з вини відповідача-1, тому державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1 в межах розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п.п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Коростенський шляхзалізобетон»(11502, Житомирська область, м. Коростень, вул. Тихона Кралі, 130, рахунок 260020131932 у банку ЗАТ «Банк НРБ»у місті Києві, МФО 320627, код 05422929) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 2, рахунок 2601450028000 у ПАТ «Донгорбанк»у м. Донецьку, МФО 334970, код 32665054) 87000,00 грн. основного боргу, 11750,01 грн. інфляційних збитків, 3650,44 грн. трьох процентів річних, 5546,90 грн. пені, 4845,83 грн. штрафу, 1207,93 грн. витрат по оплаті державного мита, 189,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 2, код 32036829) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 2, рахунок 2601450028000 у ПАТ «Донгорбанк»у м. Донецьку, МФО 334970, код 32665054) 17,00 грн. заборгованості.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 боргу в розмірі 8000,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 боргу в розмірі 30000,00 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

          Рішення підписано 20.07.2010 р.