Рішення № 105480625, 29.07.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2022 року справа № 927/226/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАСТ", пр-т В.Порика, буд.11А, кв.24, м. Київ, 04208; e-mail: alast_ea@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕРЛЕН КОРП", вул. Шевченка, буд.9, м. Чернігів, 14000; e-mail: відсутній

про стягнення 578306,95 грн.

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАСТ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕРЛЕН КОРП" про стягнення 376747,20 грн. боргу та 201559,75 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням умов договору №0208/2021 поставки продукції від 02.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2022 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/226/22 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

11.07.2022 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу суду від 06.06.2022, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕРЛЕН КОРП" (вул. Шевченка, буд.9, м. Чернігів, 14000) міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/226/22.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

02.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАСТ"(покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДЕРЛЕН КОРП" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки продукції №0208/2021 (а.с.7-10).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити (продати) покупцеві продукцію, зазначену у Специфікації (додаток 1) до даного договору, яка затверджена та підписана уповноваженими на те представниками сторін, відповідно до загальних умов договору, а також норм чинного законодавства України.У Специфікації, яка є невід`ємними частинами договору, вказується асортимент, кількість, а також ціна на продукцію, яка повинна бути поставлена за договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість поставленої (придбаної) продукції, зазначеної у Специфікації до договору, затверджених і підписаних уповноваженими на те представниками сторін, відповідно до загальних умов договору, а також норм чинного законодавства України.

Строки поставки продукції, зазначаються в специфікації до оговору. Дата поставка кожної конкретної партії узгоджується сторонами телефоном або електронною поштою (п. 2.1 договору).

Продукція повинна бути поставлена (продана) Постачальником на умовах ЕХW Чернігівська обл., Чернігівського району, Гомельське шосе, буд. 10а, с. Рівнопілля (2.2 договору).

Згідно із п. 4.1, 4.2 договору оплата вартості продукції, вказаної в Специфікації до договору, здійснюється шляхом перерахунку покупцем 100 % грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 2 банківських днів після отримання покупцем рахунка- фактури від постачальника. Покупець здійснює оплату продукції постачальнику на підставі виставленого рахунку-фактури.

Договір укладено строком до 31.10.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.12.2 договору).

Відповідно до Специфікації №1 від 02.08.2021 сторони узгодили поставку продукції - деревинна тріска(щепа) за ціною 209,79 грн. з ПДВ за метр кубічний зі строком поставки до 30.09.2021 на суму 415384,20 грн. (а.с. 12).

Відповідно до Специфікації №2 від 27.08.2021 сторони узгодили поставку продукції - деревинна тріска (щепа) за ціною 270,00 грн. з ПДВ за метр кубічний зі строком поставки до 31.10.2021 на суму 437400,00 грн. (а.с. 13).

Відповідач за специфікацією №1 виставив позивачу рахунки на оплату №28 від 06.08.2021 на суму 60000,00 грн., № 33 від 10.08.2021 на суму 60000,00 грн., № 38 від 16.08.2021 на суму 60000,00 грн., №46 від 19.08.2021 на суму 60000,00 грн., № 54 від 25.08.2021 на суму 60000,00 грн., № 55 від 25.08.2021 на суму 60000,00 грн., № 58 від 26.08.2021 на суму 206433,00 грн.,№59 від 07.09.2021 на суму 2013983,40 грн. всього на загальну кількість 3660 метрів кубічних, за ціною 209,79 грн. за метр кубічний, на загальну суму 767831,40 грн. та за специфікацією №2 виставив позивачу рахунок на оплату № 77 від 10.10.2021 на загальну кількість 270 метрів кубічних, за ціною ціні 270,00 грн. за метр кубічний, на загальну суму 72900,00 грн.(а.с. 14-22).

Позивач сплатив вищезазначені рахунки за специфікацією №1 на загальну суму 767831,40 грн. та специфікацією №2 на суму 72900,00 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків за період з 01.08.2021 - 20.10.2021, підписаного сторонами (а.с. 37) та довідкою банку (а.с. 35-36).

Загальна сума перерахованих позивачем на рахунок відповідача коштів складає 840731,40 грн.

Вказані обставини відпоівдачем у справі не спростовано.

Відповідач за специфікацією №1 поставив позивачу товар кількфстю 1980 метрів кубічних, за ціною 209,79 грн. за метр кубічний, на загальну суму 415384,20 грн., що підтверджено видатковими накладними, підписаними сторонами (а.с. 23-33).

За специфікацією №2 відповідач поставив позивачу товар кількістю 180 метрів кубічних, за ціною 270,00 грн. за метр кубічний, на загальну суму 48600,00 грн. що підтверджено видатковими накладними, підписаними сторонами (а.с.34).

Як зазначив позивач, відповідач не поставив позивачу товар за специфікацією № 1 на загальну суму 352447,20 грн., а за специфікацією №2 на загальну суму 24300,00 грн., що разом складає 376747,20 грн., про що зафіксовано в Акті звіряння взаємних розрахунків за договором за період 01.08.2021-20.10.2021, підписаного сторонами.

Таким чином відповідач не поставив товар позивачу у строк, визначений у специфікаціях до 30.09.2021 та до 31.10.2021.

Позивачем надсилались на адресу відповідача вимоги №21 від 15.12.2021 та №8 від 26.01.2022, у яких позивач вказував на невиконання відповідачем зобов`язань перед позивачем за договором та вимагав поставити продукцію на суму попередньої оплати або повернути попередньо сплачені кошти, сплатити позивачу неустойку, передбачену договором. Відповідей на вимоги позивач від відповідача не отримав (а.с. 38-43). Докази надсиланнявимог наявні у матеріалах справи.

Заборгованість у сумі 376747,20 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язань зі строків поставки, передбачених договором, постачальник оплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення.

З посиланням на п. 8.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення за період з 01.11.2021 по 15.02.2022 у сумі 201559,75 грн. Обгрунтований розрахунок наявний у матеріалах справи (а.с. 44).

Відповідач відзив на позов не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Спір між сторонами справи виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару в обумовленій кількості та строки за договором поставки продукції № 0208/2021 від 02.08.2021 та специфікацій.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт укладення між сторонами договору поставки продукції № 0208/2021 від 02.08.2021 та Специфікації №1 від 02.08.2021, №2 від 27.08.2021, а також факт перерахування позивачем у рахунок попередньої оплати 840731,40 грн.

Судом встановлено, а сторонами у справі не спростовано, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікацій відповідачем здійснено поставку товару позивачу на суму (415384,20+48600,00) =463984,20 грн. Решту товару у строк. перебачений специфікацією №1 на загальну суму 352447,20 грн. та специфікацією №2 на загальну суму 24300,00 грн., відповідачем поставлено не було.

Загальна вартість непоставленого товару складає (352447,20+24300,00)= 376747,20 грн.

З викладеного вище вбачається порушення відповідачем визначеного пунктом 2 специфікації №1 та №2 строку поставки товару, оскільки відповідно до умов специфікації № товар мав бути поставлений до 30.09.2021, за специфікацією №2 - до 31.10.2021.

Претензії про поставку товару в повному обсязі залишені відповідачем без задоволення.

Вказані обставини відповідачем у справ не спростовано. Доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у матерілах відсутні.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 376747,20 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором з поставки товару на підставі пункту п. 8.2 договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення у сумі 201559,75 грн. за період з 01.11.2021 по 15.02.2022.

Згідно із нормами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Як було зазначено судом, відповідальність за порушення строків поставки товару у вигляді штрафу погоджена сторонами у п. 8.2 договору.

Судом зазначено, що за своєю правовою природою/порядком нарахування зазначена наустойка (штраф) є пенею.

За таких обставин позивачем до сплати відповідачу нарахована саме пеня у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення у сумі 201559,75 грн. за період з 01.11.2021 по 15.02.2022.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, позивачем не враховано вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне порушення грошових зобов`язань" та розрахунок пені здійснено у розмірі 0,5% та не обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірним є нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення.

З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належної до стягнення суми пені.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі п. 8.2 договору підлягає пеня (штраф) за період з 01.11.2021 по 15.02.2022 у сумі 20014,05 грн. В решті вимог в заявлена сума пені є необґрунтованою.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 376747,20 грн. та пені у сумі 20014,05 грн.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволення позовних вимог судовий збір у розмірі 5951,41 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕРЛЕН КОРП», вул. Шевченка, буд.9, м. Чернігів, 14000, код 44159689, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАСТ», пр-т В.Порика, буд.11А, кв.24, м. Київ, 04208, код 40395219, заборгованість у сумі 376747 грн.20 коп., пеню (штраф) у сумі 20014 грн.05 коп. та судовий збір у сумі 5951 грн. 41 коп.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 29.07.2021.

Суддя М.О.Демидова