Рішення № 10320296, 15.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2010Справа №2-18/15-2010 За позовом – Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь, м. Сімферополь (вул. Київська, 142, м. Сімферополь, 95043)

До відповідача – Фірми «Порт» ЛТД, м. Сімферополь (вул. Фрунзе, 43/2, м. Сімферополь, 95017)

З участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонд майна АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17).

Про стягнення 2315,75 грн. та 18,38 грн. пені.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

З участю третьої особи – Скрильова О.В. – гол. спец., дов. від 10.03.2010 року.

СУТЬ СПОРУ: Відділкова клінічна лікарня на станції Сімферополь, м. Сімферополь (далі - позивач) звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фірми «Порт» ЛТД, м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2315,75 грн. заборгованості та 18,38 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 546, 901 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між Фондом майна АР Крим та відповідачем 29.11.2005р. було укладено Договір оренди б/н державного нерухомого майна. Відповідно до якого, передбачено обов’язок відповідача укласти з позивачем договір на відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна, компенсації податку на землю та на надання комунальних послуг. Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 5 від 01.12.2005р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна. Позивач виконував свої зобов’язання належним чином, але з серпня 2009р. відповідач не виконує свої договірні зобов’язання, у зв’язку з чим, за ним склалася заборгованість у розмірі 820,64 грн. – компенсація податку на землю та 79,52 грн. – плата за вивіз сміття. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1415,59 грн. – заборгованість за спожиту електроенергію та воду, у зв’язку з тим, що 30.10.2009р. було виконано примусове виселення відповідача з займаних приміщень, але відповідач не сплатив за надані послуги.

15.02.2010 року на адрес суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач поти позовних вимог позивача заперечує за мотивами, що з 23 квітня 2007 року по 01 вересня 2009 року по об’єктивним причинам орендар не мав можливості користуватись та не користувався орендованим майном, крім того, у зв’язку з зупиненням, а надалі – й припиненням строку дії договору оренди з 25 листопада 2007 року, підстав для стягнення заборгованості у позивача немає.

19.01.2010р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.02.2010 року суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд майна АР Крим, м. Сімферополь (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015).

25.03.2010 року від третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких підтверджено, що фактична передача майна здійснена відповідачем тільки 30.10.2009 року.

У справі оголошувалася перерва з 15.02.2010р. по 23.02.2010р. та з 25.03.2010 року по 15.04.2010 року відповідно до статті 77 ГПК України.

15.04.2010 року представники сторін у судове засідання не з’явилися, причини нез’явлення суду не відомі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2005 року між орендодавцем – Фондом майна АР Крим та орендарем – Фірмою “Порт” ЛТД укладений договір оренди державного нерухомого майна

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець на підстав наказу Фонду майна АР Крим від 16 листопада 2005 року № 1006 “Про передачу державного нерухомого майна – будівлі колишнього дитячого відділення літ. Б загальною площею 1193,8 кв.м., що знаходиться на балансі Відділової клінічної лікарні на станції Сімферополь, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 142, в оренду Фірмі “Порт” ЛТД та затвердження висновку суб’єкта оціночної діяльності про вартість майна” передає державне нерухоме майно – будівлю колишнього дитячого відділення літ. Б загальною площею 1193,8 кв.м., що знаходиться на балансі Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 142, а орендар приймає його у термінове платне користування за актом приймання – передачі.

Згідно з п. 1.2. вказаного договору орендодавець, враховуючи те, що зазначене майно знаходиться на балансі Відділкової клінічної лікарні на ст. Сімферополь, доручає йому підписати акт приймання – передачі майна, зазначеного в п. 1.1. цього договору.

Пунктом 3.8. договору встановлено, що в орендну плату не включається: оплата комунальних послуг, а також витрати на утримання орендованого майна.

Згідно п. 5.9. договору оренди від 29 листопада 2005 року орендар зобов’язався укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку за землю та надання комунальних послуг орендарю в місячний термін після укладення договору оренди.

29 листопада 2005 року між сторонами за договором оренди державного нерухомого майна був підписаний акт приймання – передачі (а.с. 26).

Надалі, на виконання умов договору оренди державного нерухомого майна від 29 листопада 2005 року, між балансоутримувачем – Відділковою клінічною лікарнею на станції Сімферополь та орендарем - Фірмою “Порт” ЛТД укладений договір № 5 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, від 01 грудня 2005 року.

Так, відповідно до п. 1.1 договору № 5 від 01 грудня 2005 року балансоутримувач - Відділкова клінічна лікарня на станції Сімферополь забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 142, загальною площею 13696,3 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар приймає участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі у будівлі.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору № 5 від 01 грудня 2005 року встановлено, що балансоутримувач будівлі зобов’язаний забезпечити: розмір плати за утримання прибудинкової території, плата податку на землю, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт та послуг, які надаються балансоутримувачу житлово – експлуатаційними, ремонтно –будівельними організаціями та іншими суб’єктами господарювання, та визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача; надання орендарю комунальних послуг (енергопостачання, водопостачання, теплопостачання) за діючими розцінками та тарифами; не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати орендарю розрахунок щомісячних платежів за комунальні послуги та рахунки на оплату.

Згідно пункту 2.2.3. договору № 5 від 01 грудня 2005 року орендар зобов’язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги, у тому числі, внесення плати податку на землю згідно розрахунку, оплачувати вартість вивозу сміття згідно розрахунку.

Згідно пункту 5.4. договору № 5 від 01 грудня 2005 року у випадку відсутності заявки одної зі сторін про припинення або зміну даного договору після спливу строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про втрату права на оренду будівлі колишнього дитячого відділення літ. Б загальною площею 1193,8 кв.м., що знаходиться на балансі Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 142 з 25 листопада 2007 року згідно постанови Вищого господарського суду України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював фактичне користування об’єктом оренди до 30 жовтня 2009 року, що підтверджується рішенням Господарського суду АР Крим, постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2009 року у справі № 2-7/2497-2008, та актом державного виконавця (а.с. 50).

Ці рішення приймаються судом до уваги на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, договором № 5 від 01 грудня 2005 року не передбачено, що він автоматично припиняє свою дію у разі припинення договору оренди, крім того, згідно пункту 1.2., 2.2.3 договору відповідач зобов’язаний вносити плату за рахунок балансоутримувача за час користування будівлею незалежно від правових підстав користування.

Проте порушуючи вимоги договору №5 від 01 грудня 2005 року за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року відповідач не сплатив позивачеві кошти у розмірі 820,64 грн. податку на землю, 79,52 грн. плати за вивіз сміття.

Крім того, позивач направив на адресу відповідача лист № 3788 від 18.11.2009 року, в якому вказав, що відповідно до Акту державного виконавця від 30.10.2009 року, були зняті покази електричного лічильника (005410 кВт) і водоміра (00935 куб.м.). Враховуючи те, що остання фіксація витрат електричної енергії (003511 кВт) і води (00931 куб.м.) відбулася у березні 2007 року, то витрати електроенергії склали 1899 кВт, витрати води – 4 куб.м.

Разом з вказаним листом позивач направив на адресу відповідача рахунок № 141/2 від 30.10.2009 року на суму 1415,59 грн. за споживання електричної енергії та води.

Проте вказана сума також залишена відповідачем без оплати, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів у розмірі 820,64 грн. податку на землю, 79,52 грн. плати за вивіз сміття та 1415,59 грн. за споживання електричної енергії та води, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по компенсації витрат на сплату податку на землю в сумі 820,64 грн., заборгованості по компенсації витрат на сплату послуг за вивіз сміття в сумі 79,52 грн. та заборгованості за спожиту електричну енергію і воду у сумі 1415,59 грн. за період з серпня по жовтень 2009 року включно підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути на його користь пеню станом на 01.11.2009 року у сумі 18,38 грн.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 2.2.3 договору № 5 від 01 грудня 2005 року передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати оплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 18,38 грн. також підлягають задоволенні.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного ст.ст. 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фірми “Порт” ЛТД (м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 43/2, рахунок № 26009257864001 в КРУ КБ “Приватбанк”, МФО 384436, ЄДРПОУ 16509496) на користь Відділової клінічної лікарні на станції Сімферополь (м. Сімферополь, вул. Київська, 142, рахунок № 35226001000197 в УДК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 22275453) заборгованість по компенсації витрат на сплату податку на землю в сумі 820,64 грн., заборгованість по компенсації витрат на сплату послуг за вивіз сміття в сумі 79,52 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію і воду у сумі 1415,59 грн., пеню у розмірі 18,38 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.