Рішення № 103170249, 28.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2552/19

РІШЕННЯ

іменем України

28 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача: Венгера Д.О., представника відповідача: Карповича В.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006981303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) на загальну суму 803806,65 грн., в тому числі: штрафні (фінансові) санкції - 160761,33 грн, та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006991303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розміри 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що що підставою для прийняття спірних рішень стали висновки документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем ПДФО з доходів, отриманих ним як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "Дельта Банк" за період з 01.01.2014 до 31.12.2015.

Як зазначає позивач, контролюючий орган на адресу позивача не направляв копію наказу про проведення перевірки, письмового повідомлення про час та дату проведення такої перевірки. Позивач також не отримував Акт №183/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 29.03.2019, податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006991303, №0006981303, що позбавило позивача можливості реалізації його права на ознайомлення із вказаними документами до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень та документів. Як наслідок позивач вважає, що Акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону та не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані провомірними.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у цій Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, в постанові Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанції вказали на те, що відповідачем при визначенні грошового зобов`язання з ПДФО була помилково врахована уся сума, прощена (анульована) банком за кредитним договором. Також суди дійшли висновку, що під час проведення перевірки відповідач керувався виключно податковим розрахунком за формою №1-ДФ, а отримавши відмову АТ "Дельта Банк" у наданні податкової інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин банку з позивачем, жодних інших заходів для з`ясування цієї інформації не вжив.

Верховний Суд вказав, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку – боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Прощені (анульовані) суми процентів, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та/або штрафні санкції (пеня), нараховані у разі прострочення платежу, є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, підстав кваліфікувати їх додатковим благом платника податку немає.

Ухвалою суду від 18.11.2021 прийнято до свого провадження адміністративну справу №560/2552/19.

Ухвалою суду від 08.12.2021 замінено в адміністративній справі № 560/2552/19 відповідача - Головне управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 43142957) правонаступником - Головне управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 44070171).

Ухвалою суду від 08.12.2021 витребувано у АТ "Дельта Банк" оригінал примірника "Повідомлення про анулювання боргу", виписане на ім`я ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 у IV кварталі 2014 отримав дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором в розмірі 3794799,51 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на позов у якому вказав, що ПАТ «Дельта Банк» відмовив у наданні інформації на запит ГУ ДФС у Хмельницькій області від 06.09.2018 року вих.№22259/9/22-01-13-06-11 щодо надання підтверджуючих документів щодо отримання ОСОБА_1 суми доходу за ознакою 126 "додаткове благо" та вказано, що зазначена інформація може бути надана виключно на запит платника податків.

Однак, відмовляючи у наданні інформації, зазначено, що "АТ «Дельта банк" у спосіб визначений законом, повідомив боржника ОСОБА_1 про прийняте рішення, та виконав вимоги п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в повному обсязі.

Відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З 01.01.2015 року діє редакція зазначене вище, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року N 71-VIII. Тобто, на момент виникнення спірних відносин, в редакції абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України вже чітко визначене дохід як додаткове благо - основна сума боргу, кредиту.

А ліквідатор повідомив про виконання в повному обсязі вимоги п. «д» пп. 164.2.17 п. 164,2 ст. 164 Податкового кодексу України в повному обсязі.

До виникнення періоду спірних правовідносин абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 мав наступну редакцію : д) суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Тому, дійсно в такій редакції можна вести мову і про відсотки, і про штрафні санкцій, пені, комісії тощо.

Позивачем було подано відповідь на відзив у якій вказав, що матеріалами справи вбачається, що у 2014 році ПАТ "Дельта банк" анульовано (прощено) позивачу його заборгованість за кредитним договором в сумі 3794799,51 грн.

Як видно з акту перевірки, відповідачем при визначенні позивачу грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, була врахована вся сума, яка прощена банком за кредитним договором у відповідності до ст. 605 ЦК України.

Водночас, відповідно до положень ПК України, до загального оподатковуваного доходу позивача повинна включатись лише сума основного боргу, що анульований банком.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від суми анульованих банком пені та процентів.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що АТ "Дельта Банк" проінформувало позивача, як платника податку, про прийняття рішення щодо прощення (анулювання) кредитної заборгованості сумі 3794799,51 грн. Окрім цього, банк повідомив позивача, що згідно з абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, а тому йому необхідно самостійно сплатити ПДФО з такого доходу та відобразити його у річній декларації з ПДФО.

Також судом встановлено, що на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 статті 79 ПК України та наказу №453 від 25.02.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2014 році як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "Дельта Банк".

За результатами перевірки складено Акт №0183/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 29.03.2019, яким зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 179,7 статті 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 донараховано податок не сплачено (занижено) податкове зобов`зання по податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 643045,32 грн.;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2014.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що у 2014 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 3794799,51 грн., що підтверджується інформацією, наданою АТ "Дельта Банк" в податковому розрахунку за формою № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Разом з тим, вказаний дохід позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідні суми ПДФО.

За результатом проведення перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006981303 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 643045,32 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 160761,33 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розміри 170,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України, є вичерпним, до якого згідно з підпунктом "д" включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Відтак, доходом кредитора може вважатися лише та сума, яка фактично була надана Банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту, а відсотки за користування кредитом та підвищені відсотки, які нараховані Банком, відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не можуть вважатися доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Так, із наданої, та дослідженої в судовому засіданні, на вимогу суду АТ "Дельта Банк" довідки від 17.12.2021 вбачається, що між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору №11087407001 (11087407000), від 18.12.2006, яким було анульовано (прощено частину заборгованості за Кредитним договором №11087407001 (11087407000) від 18.12.2006 у розмірі 315 486,57 грн., з яких: 230 571,60 грн. - тіло кредиту; 84 914,95 грн. - сума нарахованих процентів.

29.10.2014 між ОСОБА_1 та АТ "Дельта Банк", було укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору № 11239222001 (11239222000), від 23.10.2007, яким було анульовано (прощено) частину заборгованості за Кредитним договором № 11239222001 (11239222000) від 23.10.2007 у розмірі 1 163 928,75 грн., з яких: 820 978,10 грн. - тіло кредиту; 342 950,61 грн. - сума нарахованих процентів.

29.10.2014 року між ОСОБА_1 та АТ "Дельта Банк", було укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору № 11127206001 (11127206000), від 12.03.2007, яким було анульовано (прощено) частину заборгованості за Кредитним договором № 11127206001 (11127206000) від 12.03.2007 у розмірі 2 315 384,19 грн., з яких: 1 851 390,30 грн. - тіло кредиту; 463 993,83 грн. - сума нарахованих процентів.

Таким чином, загальна сума по тілу кредиту по кредитних договорах №11087407001 (11087407000) від 18.12.2006, № 11239222001 (11239222000) від 23.10.2007, № 11127206001 (11127206000) від 12.03.2007 складає 2902940 грн. (230 571,60 грн. + 820 978,10 грн. + 1 851 390,30 грн. = 2 902 940 грн).

Відтак, за 2014 рік позивачем отримано дохід у вигляді додаткового блага (сума, яка фактично була надана банком у вигляді кредиту) в сумі 2 902 940,00 грн.

Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування. Якщо база оподаткування перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується 17 відсотків.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2014 році становив 1218,00 грн. Тому, розрахунок бази оподаткування за ставкою 15% становить:

1 218,00 грн. х10=1 2180,00 грн.

1 2180 грн. * 15%= 1 827 грн.

Розрахунок бази оподаткування за ставкою 17% становить

2 902 940,00 грн. - 12 180,00 грн. = 2 890 760,00 грн.

2 890 760,00 грн. * 17% = 491 429,20 грн

Сума податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування складає 493 256,20 грн (1 827,00 грн + 491 429,20 грн = 493 256,20 грн).

Відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та несплата (неперерахування) податків платником податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає перерахуванню. Тобто, 493 256,20 грн*25/100 = 123 314,05 грн штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем невірно визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 803 806,65 грн (основний платіж - 643 045,32 грн, штрафні (фінансові) санкції - 160 761,33 грн), а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 29.05.2019 року №0006981303 належить до скасування в частині суми грошового зобов`язання за основним платежем в сумі 149 789,12 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 37 447,28 грн.

Положеннями статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 803 806,65 грн (основний платіж - 643 045,32 грн, штрафні (фінансові) санкції - 160 761,33 грн), а тому адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а саме скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.05.2019 року №0006981303 в частині суми грошового зобов`язання за основним платежем в сумі 149 789,12 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 37 447,28 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006991303 суд зазначає наступне.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Тому, щодо позовних вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006991303 слід відмовити, адже судом вище наведено обставини правомірності дій податкового органу за неподання позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 8 039,76 грн. В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог на користь позивача необхідно присудити 1 871,66 грн судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.05.2019 №0006981303 за податковим зобов"язанням в сумі 149789,12грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37447,28грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1871,66(одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн 66 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 лютого 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя П.М. Майстер