Рішення № 10301535, 24.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.10 р.                     Справа № 12/45пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Левтеровой Н.Ф.

за участю

Прокурора – Пономарьов А.О.

представників сторін

від позивача – Тимощик І.П. за довір.

від відповідача – Бєлих В.В.

від третьої особи – Самсоненко О.Л. за довір.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Підприємства Макіївської виправної колонії № 32, м. Макіївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас-Сантехкомплект”, м. Макіївка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Закрите акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії Донецького регіонального управління”

про витребування майна з чужого незаконного володіння

СУТЬ СПОРУ

Донецька прокуратура з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Підприємства Макіївської виправної колонії № 32, м. Макіївка звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас-Сантехкомплект”, м. Макіївка про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається, що відповідач безпідставно не повертає майно, яке знаходиться у нього на зберіганні, припинення дії договору зберігання, цивільне законодавство, тощо

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись, що ним перераховувалися на рахунок позивача грошові кошти, які в подальшому позивач перераховував банку, саме за ці кошти позивач виконав свої зобов”язання за кредитним договором, а тому обладнання він притримав, і воно буде повернуто після повернення позивачем , перерахованих відповідачем грошових коштів.

Ухвалою суду від 20.04.2010 р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Закрите акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії Донецького регіонального управління”.

Представник третьої особи підтвердив, що кредитний договір припинив свою дію у зв”язку з його повним виконанням. Як наслідок, договір застави та договір зберігання також припинили свою дію.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив.

31.08.2004 року між позивачем та Донецьким регіональним управлінням ПАТ КБ Приватбанк був укладений кредитний договір № К 136-04-110 про надання кредиту підприємству Макіївська виправна колонія № 32 на суму 50 000 грн

У зв”язку з забезпеченням зобов”язань по кредитному договору 31 серпня 2004 року між підприємством Макіївської виправної колонії № 32 та Донецьким регіональним управління ПАТ КБ Приватбанк був укладений договір застави майна № 89 про надання Підприємством Макіївська виправна колонія № 32 в заставу майна в забезпечення зобов”язань перед Донецьким регіональним управлінням ПАТ КБ Приватбанк.

08.10.2004 року позивач надіслав на адресу третьої особи заяву, в якій повідомив, що у зв”язку з неможливістю здійснювати погашення кредиту, просив прийняти заставлене майно для реалізації. Отримані грошові кошти просив направити на погашення кредиту.

08.10.2004 р. та 21.10.2004 р. позивач та відповідач підписали між собою акти приймання-передачі спірного майна, якими підтвердили, що спірне майно передається відповідачу для реалізації.

08.10.2004 р. між Донецьким регіональним управлінням ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ Донбас-Сантехкомплект”, та позивачем був укладений договір № 113 про збереження майна на строк дії договору застави майна № 89 від 31.08.2004 року та кредитного договору № К-136-04-110

Згідно п.1.1. договору, хранитель (відповідач по цій справі), розміщує на своїй території : Донецька область, м. Донецьк вул. Переєздная, 4 майно, згідно договору застави № 89 від 31.08.2004 року.

19.10.2004 року між позивачем та відповідачем підписується договір доручення за № 51-2004, згідно якого позивач доручав, а відповідач прийняв на себе зобов”язання здійснити від імені та за рахунок довірителя наступні дії по реалізації майна заставодателя ( позивач по цій справі) згідно його замовлення. Орієнтовна сума договору складає суму визначену на підставі додатків ( специфікацій) до договору.

Як свідчать матеріали справи, в період з 26.11.2004 року по 20.09.2005 року з розрахункового рахунку позивача здійснювалася оплата по кредитному договору.

Грошові кошти, які перераховувалися позивачем в погашення кредиту, в свою чергу, були отримані від відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями. При цьому, в платіжних дорученнях йде посилання, що зазначені кошти є “ сплатою за обладнання згідно угоди доручення № 51-2004 від 19.10.2004 р.”

На цей час позивач свої зобов”язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується, як матеріалами справи, так і поясненнями представника третьої особи.

15.10.2009 року з державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 1558292 з контрольною сумою БД 61363Е54

Таким чином, кредитний договір та договір застави припинили свою дію, і як наслідок, припинив свою дію і договір № 113 про збереження майна, який було підписано між Донецьким регіональним управлінням ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ Донбас-Сантехкомплект”.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання сторона зберігач зобов”язується зберігати річ яка передана їй другій стороні і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

23.10.2009 року позивач звернувся з вимогою щодо повернення належного йому майна.

Зазначене майно повернуто не було.

Згідно пояснень відповідача, ним на виконання умов договору доручення № 51-2004 від 19.10.2004 р. здійснювалося перерахування грошових коштів, які до цього часу позивач йому не повернув, а тому він правомірно притримав майно, яке буде повернуто після повернення йому грошових коштів, раніше перерахованих ним позивачу.

За договором доручення одна сторона ( повіренний) зобов”язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони ( довірителя) певні юридичні дії. ( ст.1000 ЦК України)

Як свідчить п.1.1. договору доручення за № 51-2004 від 19.10.2004 р. відповідачу доручалося здійснити дії по реалізації майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів, що відповідач на виконання зазначеного договору здійснив реалізацію заставленого майна іншим особам, суду не надано.

Сам факт перерахування відповідачем на адресу позивача грошових коштів з посиланням , що ці гроші, є оплатою за обладнання згідно угоди доручення № 51-2004 від 19.10.2004 року не є відповідними доказами щодо реалізації відповідачем спірного майна іншим особам.

Суд зазначає, що ні договором доручення, ні діючим законодавством не передбачено право повіреного на укладання , в даному випадку договору купівлі-продажу заставленого майна, саме на свою користь.

Згідно приписів ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, які він представляє у своїх інтересах .

Крім того, доказів, що повірений ( позивач по цій справі), надав згоду на придбання заставленого майна саме повіреним, суду не надано.

Що стосується посилання відповідача, що він не повертає майно, так як він поніс витрати щодо його зберігання, так і перераховував позивачу грошові кошти на погашення заборгованості, то ці обставини не свідчать, що спірне майно знаходиться у нього на законних підставах, як і не можуть свідчити про те, що відповідач набув право власності на це майно.

Стаття 594 ЦК України, на яку посилається відповідач в обгрунтування свого права не повертати спірне майно, встановлює, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов”язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов”язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником своїх зобов”язань.

Як зазначалося вище, згідно договору доручення у позивача виникав обов”язок відшкодувати в обумовлений строк, понесені у зв”язку з виконанням доручення витрати.

Але доказів, виконання цього договору з боку відповідача суду не надано, а саме: відсутні докази підписання договорів купівлі-продажу спірного обладнання, звіт повіреного, тощо.

Доказів, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу спірного майна, суду не надано, як не має доказів, що позивач брав на себе зобов”язання , після погашення кредиту, повернути відповідачу отримані ним кошти.

Як зазначалося вище, перерахування грошових коштів на рахунок позивача з посиланням на виконання договору доручення, не є доказами укладання між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу цього майна ( обладнання)

Тобто у позивача відсутен обов”язок щодо оплати відповідачу вартості майна, яке знаходилося у нього на зберіганні . Доказів, що під час виконання договору зберігання відповідач поніс певні збитки, суду не надано. А тому застосувати приписи ст. 594 ЦК України не має підстав.

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб”єктів права власності.

Власник має право витребувати свої майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави задоволоділа ним. ( ст. 387 ЦК України)

Як свідчать матеріали справи, свої зобов”язання щодо повернення майна після закінчення строку договору сходу відповідач не виконав. Майно не повернуто.

В той же час, підстави знаходження спірного майна у відповідача відпали після припинення дії договору схову.

З огляду на наведене позовні вимоги прокурора та позивача, є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас-Сантехкомплект”, м. Макіївка на користь Підприємства Макіївської виправної колонії № 32, м. Макіївка майно:

1.          Двигун АИ 55 кВт – 4 шт.

2.          Двигун АИ 40 кВт - 1 шт.

3.          Двигун АИ 75 кВт - 1 шт.

4.          Двигун АИ 15 кВт - 3 шт.

5.          Двигун 30/970 кВт - 1 шт.

6.          Двигун АИ 37 кВт - 6 шт.

7.          Двигун АИ 22 кВт - 4 шт.

8.          Двигун АИ 17 кВт - 5 шт.

9.          Двигун 13 кВт - 14 шт.

10.          Насос ОН ІДНС - 2 шт.

11.          Насос ОН – 2 - 1 шт.

12.          Насос НД 100/10 - 1 шт.

13.          Насос шламовий - 3 шт.

14.          Насос Г-12 - 2 шт.

15.          Насос Г-12 - 1 шт.

16.          Насос Г-12Г-3м - 7 шт.

17.          Насос Г-12-24 - 2 шт.

18.          Насос Г-12Г-3м - 3 шт.

19.          Насос Г-12-2м - 3 шт.

20.          Насос Г-12-55 - 1 шт.

21.          Насос Г-12-251 - 1 шт.

22.          Насос Г-12-25 - 1 шт.

23.          Насос С-12-52 - 3 шт.

24.          Насос БГ-12-21 - 6 шт.

25.          Насос БГ-12-21м - 6 шт.

26.          Насос ВК-22/26 - 1 шт.

27.          Насос АХ50-32-125 - 1 шт.

28.          Насос 3КМ/6 - 4 шт.

29.          Насос НС 30/25 - 1 шт.

30.          Двигун ел. АИ 13 кВт – 8 шт.

31.          Двигун – редуктор - 7 шт.

32.          Двигун шаговий - 50 шт.

33.          Двигун шаговий - 1 шт.

34.          Насос НЦВ 25/80 - 2 шт.

35.          Насос шламовий - 2 шт.

36.          Редуктор Ц-2 У 250 - 2 шт.

37.          Двигун АИ 13 кВт - 3 шт.

Стягнути з Товариства з обмеженою діяльністю “Донбас-Сантехкомплект” ( м. Макіївка, вул. Кольцова,43, ЗКПО 32087669) на користь Державного бюджету України державне мито та інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення підписано 29.06.2010 р.

Суддя Склярук О.І.