Рішення № 102876949, 21.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2022 р. справа № 300/2616/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплат за понаднормативний стаж ОСОБА_1 , як особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56, 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати відновити виплату за 7 років понаднормативного стажу з 01.02.2018 відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити заборгованість, що виникла з 01.02.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Представником позивача недоліки позовної заяви усунуто у строк, встановлений судом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані наявністю у позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) права на перерахунок пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що зокрема встановлено судовими рішеннями, однак, відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила та просила суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки на виконання рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2017 у справі №352/185/17 Управлінням проведено перерахунок та виплату пенсії починаючи з 04.07.2016 з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік понаднормового стажу відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності з 11.10.2017, доповнено частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та викладено її в такій редакції: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як чоловіки 20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які працювали за Списком № 1 чоловіки 10 і більше, жінки - 7 років 6 місяців не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин діє нова редакція частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а позивачу пенсія призначена на умовах частини 1 статті 27 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії на умовах частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, представник відповідача зауважила, що позивачу призначено пенсію за наявності страхового стажу 27 років 10 місяців 17 днів, а не 35, тому збільшення пенсії за віком на 1 відсоток суперечить чинному законодавству, так як у нього відсутній понаднормовий стаж. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача Олійник Я.М., подав суду відповідь на відзив (а.с.50-51), проте суд зазначає, що у відповідності до частин 3 статті 263 КАС України, у справах, визначених частиною 1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, а тому в суду відсутні правові підстави надавати оцінку даному документу в рамках розгляду даної адміністративної справи.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 28.10.2010 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією безстроково (а.с.4).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16.10.2012, яку обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно протоколу за пенсійною справою ОСОБА_1 його страховий стаж становить 27 років 10 місяців 17 днів (а.с.6).

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2017 у справі №352/185/17, яка набрала законної сили 27.04.2017 визнано протиправними дії УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області при нарахуванні пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язано УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області перерахувати ОСОБА_1 , державну пенсію відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням, що вона не може бути нижчою від прожиткового мінімуму, починаючи із 04 липня 2016 року. Зобов`язано УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області дорахувати ОСОБА_1 до пенсійного забезпечення сім процентів заробітку за понаднормативний стаж відповідно ч.2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести оплату недорахованих сум із 04 липня 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №352/185/17 (2а-352/42/17) адміністративне провадження №К/9901/20502/18, касаційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишено без задоволення а постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 залишено без змін.

08.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про проведення його пенсійного забезпечення до чинного законодавства і судового рішення. Зі змісту цієї заяви випливає те, що позивач просить про перерахунок пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за умови стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку (а.с.7-8).

Листом за №3555-3309/О-03/8-0900/20 від 06.11.2020, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про виконання рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2017 в межах покладених судом зобов`язань, а починаючи з 01.02.2018 розрахунок розміру пенсії здійснено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII. Зазначено, що на даний час розмір пенсії ОСОБА_1 , обчислено у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства (а.с.9-10).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 року за №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон №796-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відтак, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, вищевказаною нормою особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 3 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

За змістом абзацу 2 пункту 13 Розділу Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком із застосуванням пільг, визначених законодавством для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС « 2-ої категорії».

Статтею 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений спеціальним законом.

Аналіз викладеного положення Закону свідчить про те, що вони визначають особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, в тому числі в частині обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Порядок перерахунку пенсій Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абзац 2 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер в частині обчислення страхового стажу і визначена в частині 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як збільшення пенсії на відповідний відсоток заробітку за кожний рік роботи понад установлений мінімальний стаж роботи 20 років.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на зміст частин 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 3 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що положення частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не суперечить статтям 27, 28 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV із урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Відтак, позивач має право на перерахунок пенсії з збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 85 процентів заробітку, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на вищенаведене, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.06.2008 у справі №21-1748во07, від 07.07.2015 у справі №21-727а15 та від 20.09.2016 у справі №1601/12900/12 а також в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №560/675/17 (К/9901/684/17) та від 18.01.2019 у справі №560/867/17 (К/9901/17423/18).

Окрім того, суд зазначає, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19.02.2020 у справі №352/185/17 (К/9901/20502/18) за касаційною скаргою Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, посилання відповідача на зміну правового регулювання положень частини 2 статті 56 Закону № 796-XII у зв`язку із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148-VIII, як на правомірність відмови, суд вважає необґрунтованими. Оскільки пенсія за віком призначена позивачу з 2012, а зміни до частини 2 статті 56 Закону №796-XII, внесено 03.10.2017, то в силу вимог частини 1 статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148-VIII.

Щодо заперечень відповідача про відсутність заяви від позивача про обчислення пенсії за частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідач посилаючись на відсутність заяви, не зазначає, яким саме нормативним актом передбачена відповідна форма заяви. В редакції частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено за бажанням застрахованої особи, тобто своє бажання щодо визначення розміру пенсії застрахована особа може виявити шляхом написання заяви у довільній формі.

Таким чином, заява від 08.10.2020 і є бажанням позивача щодо перерахунку пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас суд звертає увагу на те, що така обставина не була підставою до відмови в поновлені позивачу виплати за понаднормовий стаж, оскільки пенсійним органом чітко сформульовано підстави оскаржуваної відмови у листі від 06.11.2020 №3555-3309/О-03/8-0900/20.

Суд зазначає, що позивач звернувся 08.10.2020, тобто після змін у пункті 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких перерахунок проводиться у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, це не спростовує висновки суду зроблені вище, а саме, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок перерахунку має пільговий характер, який визначений в пункті другому статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З аналізу вище наведених норм діючого законодавства, вбачається, що пенсіонер якому стаж обраховувався з урахування норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може подати заяву про перерахунок пенсії на вище зазначених умовах, у будь-який момент, відповідно з моменту звернення, відповідач повинен перераховувати пенсію.

Зміни у пункті 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не звузили права пенсіонерів, які раніше не подавали таку заяву, а лише підтвердили вже існуючу умову для перерахунку, а саме бажання пенсіонера на проведення такого перерахунку, про що вже було зазначено у частині другій статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких обмежень щодо подання такої заяви, або позбавлення права пенсіонера на подачу такої заяви, якщо вона не була подана до зазначених змін у статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вищенаведених нормах не встановлено. Тому відмова відповідача є протиправною та такою, що прийнята з формальних підстав, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, суд зазначає, що заява від 08.10.2020 не містить жодних посилань на норми Закону України «Про звернення громадян», а тому її розгляд відповідачем в порядку зазначеного Закону є необґрунтованим. Заява містить чітке прохання перерахунку та виплати пенсії позивача з врахуванням частини 2 статті 56 Закону №796-XII.

Таким чином, є безпідставним твердження відповідача про те, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, яка не відповідає додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №160/7699/18.

Щодо покликання пенсійного органу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.10.2019 у справі №809/627/18, то суд зазначає, що спірні правовідносини не є аналогічними до тих, в яких зроблено такий висновок касаційним судом.

Відтак, з огляду на наведені законодавчі приписи, суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж.

Стосовно дати, з якої належить відновити порушене право позивача, суд зазначає наступне.

Згідно статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 08.10.2020. Отже, перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01.10.2020.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.02.2018 слід відмовити.

Щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.

Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III «Про громадянство України» заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

В частині другій статті 2 Закону України №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях №8-рп/2013 і №9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частини другої ст.233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 у справі №806/1952/18 та Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі № 676/1557/16-ц.

Суд зазначає, що у даній справі не проведення перерахунку позивачу його пенсії з 01.10.2020 мало місце саме з вини відповідача.

В зв`язку із вищенаведеним суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при нарахуванні пенсійного забезпечення позивачу протиправно не враховано доплати за стаж в розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановленого пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.