Рішення № 102811674, 24.01.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/9957/21

Провадження №2/592/2107/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

24 січня 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Литовченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кандиби Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон без згоди батька,

встановив:

Позивачка позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08.07.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу в них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки сімейні відносини між сторонами не склалися, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 липня 2016 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати з матір`ю - ОСОБА_1 .

Участі у вихованні дитини відповідач не приймає, вже більше року з донькою не зустрічається, не спілкується, її життям взагалі не цікавиться, але заборгованості по сплаті аліментів не має. Позивачка ніколи не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною та його участі у її вихованні.

При цьому відповідач чинить перешкоди позивачці у здійсненні виховання їх доньки, зокрема, що стосується заходів, спрямованих на покращення здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

На даний час, ОСОБА_1 офіційно працює на території Польщі, оскільки має відповідний дозвіл типу А №13182/2021 на працевлаштування, винаймає квартиру АДРЕСА_1 , квартира обладнана всім необхідним.

Позивачкою було прийнято рішення відправити дитину на навчання в Польщу, що передбачає отримання повної середньої освіти. Виїзд дитини на навчання за кордон сприятиме розширенню її світогляду, вивченню мов, добре позначиться на її духовному та інтелектуальному розвитку як особистості.

02 липня 2021 року позивачка зверталася до відповідача з листом в якому просила надати нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд дитини за кордон. Проте, відповідач надати згоду в добровільному порядку на виїзд дитини за кордон відмовляється.

Після чого позивачка звернулась до служби у справах дітей Черкаської міської ради з заявою щодо підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з нею, для тимчасового виїзду за межі України.

13.07.2021 року службою у справах дітей ЧМР було складено висновок №1970/30-03-03 про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , для тимчасового виїзду за межі України. ОСОБА_1 повідомлено про необхідність інформування служби у справах дітей ЧМР про повернення дитини в Україну протягом місяця з дня в`їзду в Україну та про відповідальність, передбачену ч.7 ст.184 КУпАП за умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України.

21.07.2021 року виконавчим комітетом ЧМР було винесено рішення №703 про затвердження висновку служби у справах дітей ЧМР від 13.07.2021 №1970/30-03-03 про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , для її тимчасового виїзду за межі України.

30.08.2021 року позивачка, через свого представника, повторно звернулась до відповідача з заявою про надання нотаріально посвідченого дозволу на виїзд малолітньої ОСОБА_3 на навчання до Республіки Польща з 01.09.2021 на 2021-2021 навчальний рік. Оскільки маючи рішення виконавчого комітету ЧМР про затвердження висновку у справах дітей про підтвердження місця проживання, позивачці разом з малолітньою ОСОБА_3 доведеться щомісяця приїжджати на територію України, що є досить затратним та може негативно вплинути на навчальний процес. Але відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати такий дозвіл.

На сьогоднішній день, відповідно до довідки № SP14.V.4317-15/21 від 01.09.2021 ОСОБА_3 є ученицею II класу початкової школи №14 ім. Ю. Ломпи (90-301 Лодзь, вул. Вігури, 8/10). Навчальний 2021-2022 рік у Польщі закінчується в останню п`ятницю червня, тобто 24.06.2022.

Тому просить надати дозвіл на виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері ОСОБА_1 , або у супроводі осіб, уповноважених нею, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до Республіки Польща на навчання строком з 02.09.2021 і до закінчення навчального 2021-2022 року, а саме до 24.06.2022.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 вересня 2021 року відкрито провадження по вказаній справ за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та обов`язки сторін, а відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання до суду не з`явився без повідомлення причин, не подав відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до положень статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 08.07.2011 року по 25.07.2016 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, з яким мають спільну малолітню дитину, доньку ОСОБА_3 . 25.07.2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.

ОСОБА_1 офіційно працює на території Польщі, оскільки має відповідний дозвіл типу А №13182/2021 на працевлаштування, винаймає квартиру АДРЕСА_1 , квартира обладнана всім необхідним.

13.07.2021 року службою у справах дітей ЧМР було складено висновок №1970/30-03-03 про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , для тимчасового виїзду за межі України. ОСОБА_1 повідомлено про необхідність інформування служби у справах дітей ЧМР про повернення дитини в Україну протягом місяця з дня в`їзду в Україну та про відповідальність, передбачену ч.7 ст.184 КУпАП за умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України.

21.07.2021 року виконавчим комітетом ЧМР було винесено рішення №703 про затвердження висновку служби у справах дітей ЧМР від 13.07.2021 №1970/30-03-03 про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , для її тимчасового виїзду за межі України.

Відповідно до довідки № SP14.V.4317-15/21 від 01.09.2021 ОСОБА_3 є ученицею II класу початкової школи №14 ім. Ю. Ломпи (90-301 Лодзь, вул. Вігури, 8/10). Навчальний 2021-2022 рік у Польщі закінчується в останню п`ятницю червня, тобто 24.06.2022.

Практика вирішення спорів за участю малолітніх дітей свідчить про те, що забезпечення найкращих інтересів дітей повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Так, відповідно до Постанови Верховного Суду від 03 липня 2019 року, вказано, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 03 липня 2019 року сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Виходячи с вищевикладеного суд вбачає, що тимчасовий виїзд за кордон на навчання, сприяє забезпеченню інтересів дитини, її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищу.

Для виїзду доньки за кордон необхідно мати нотаріальний дозвіл відповідача, однак відповідач ухиляється від надання такого дозволу.

Згідно ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 313 Цивільного Кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Згідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМ України № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

П.18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

З огляду на викладене діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Оскільки у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд доньки за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої доньки за межі України для тимчасового перебування на навчанні суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачену при подачі позову суму судового збору 908 грн.00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 1, 2, 5, 11, 76-81, 206, 241, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - за межі України, до Республіки Польща, у супроводі матері ОСОБА_1 або у супроводі осіб, уповноважених нею, які на момент виїзду з України досягли вісімнадцятирічного віку, на навчання строком по 24.06.2022 включно з обов`язковим поверненням на територію України без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковпаківським районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Судової палати у цивільних справах Сумського апеляційного суду в протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради - м. Черкаси вул. Благовісна, 170, ЄДРПОУ 37853141.

Суддя О.В. Литовченко