Ухвала суду № 102705786, 21.12.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4803/21

Провадження № 4-с/0203/29/2021

УХВАЛА

21 грудня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ноторової Є.О.,

за участі:

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач – Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 року ОСОБА_1 (далі – заявник, скаржник) звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій, з урахуванням виправленої редакції скарги від 29.11.2021 року, заявник просить суд:

- визнати бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка С.А. щодо незняття арешту з рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», в рамках ВП № 67201766 – неправомірною;

- скасувати постанову державного виконавця Добридніка С.А. про арешт коштів боржника в частині зняття арешту з рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», в рамках ВП № 67201766;

- заборонити державному виконавцю, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження ВП № 67201766, примусове списання грошових коштів, що перебувають на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», а також тих, що надходять на рахунок IBAN: НОМЕР_1 , як заробітна плата.

В обґрунтування вимог скарги, з урахуванням виправленої редакції скарги від 29.11.2021 року, заявник зазначає, що 22.10.2021 року з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24» він дізнався про блокування/обмеження належних йому карток та про те, що на його рахунки, відкриті у АТ КБ «ПриватБанк» було накладено арешт виконавчою службою. За інформацією з Єдиного реєстру боржників видно про наявність у відношенні нього виконавчого провадження № 67201766, відкритого 21.10.2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконавець: Добриднік С.А., на виконання виконавчого листа № 2-2024/11, виданого 10.05.2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Укргазбанк» залишку заборгованості в розмірі 1206441,54 грн. Тоді 25.10.2021 року він звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника в частині зняття арешту з рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» в рамках ВП № 67201766.

Як пояснив заявник, з 05.05.2021 року він працює на посаді заступника директора Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради. Усі виплати по заробітній платі він отримує на зарплатну картку, рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», який є спеціальним рахунком для отримання заробітної плати. Це підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» та КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, виписками банку, декларацією, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з яких видно, що інших надходжень, окрім заробітної плати, на картку не поступає.

З огляду на викладене, заявник, вважаючи неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з рахунку, що призначений для виплати заробітної плати, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 року, справу № 203/4803/21, провадження № 4-с/0203/29/2021, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка була передана канцелярією суду 10.11.2021 року.

Скарга не відповідала вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, тому ухвалою суду від 16.11.2021 року була залишена без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків скарги.

29.11.2021 року заявник усунув недоліки скарги належним чином та у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року судом було поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця та відкрито провадження у справі, призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні, зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 67201766 або надіслати їх належним чином засвідчені копії (за відсутності повідомити суд).

09.12.2021 року на виконання ухвали суду від 02.12.2021 року державний виконавець надав суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 67201766 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2024/11 від 10.05.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» залишку боргу у розмірі 1206441,54 грн.

У судове засідання, призначене на 21.12.2021 року, з`явився заявник, інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

09.12.2021 року стягувач – Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» подав до суду відзив на скаргу на бездіяльність державного виконавця із запереченнями проти задоволення вимог скарги, в якому також просив суд розглянути справу за відсутності представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК».

В обґрунтування своїх заперечень проти вимог скарги стягувач, посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492, правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24.06.2015 року у справі № 6-535цс15, зазначив, що примусове списання коштів з рахунків клієнта на підставі рішення суду та виконавчих документів визначає обов`язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідком захисту прав стягувача щодо особи, – володільця рахунку, незалежно від його волевиявлення. Тому, як зазначив стягувач, на належний скаржнику поточний рахунок НОМЕР_1 був накладений арешт на виконання виконавчого листа № 2-2024/11.

З огляду на викладене, стягувач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

15.12.2021 року державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заперечуючи проти задоволення вимог скарги, подав до суду відзив на скаргу, в якому також просив суд розглянути справу за його відсутності.

В обґрунтування своїх заперечень проти вимог скарги державний виконавець зазначив, що виконуючи рішення суду, він може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які, заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться. У разі надходження коштів на рахунок, на який заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з коштів, відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, державний виконавець посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.02.2021 року, справа № 756/1927/16-ц, та зазначив, що якщо рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти якого заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набули статусу вкладу. Також державний виконавець зазначив, що арешт рахунку боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним за його бажанням готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу). Тому доводи боржника про те, що накладення арешту на грошові кошти порушує його право на отримання заробітної плати, державний виконавець вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене, державний виконавець просить суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Суд на підставі ст.ст. 211, 223, 447 ЦПК України розглянув скаргу за відсутності державного виконавця та стягувача, за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засідання заявник підтримав вимоги скарги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, пояснив обставини справи та підстави звернення до суду зі скаргою таким чином, яке про це зазначено вище, додавши, що у нього на вихованні перебуває малолітня дитина, яку він утримує. Також скаржник пояснив, що він самостійно звертався до державного виконання з заявою щодо скасування спірної постанови та зняття арешту з коштів, проте йому було відмовлено. Водночас він скористався правом отримати заробітну плату зі спірного банківського рахунку за довіреності та більше йому не буде надано такої можливості. При цьому на підприємстві відсутні каси та підприємство не має готівкових коштів, бо такі кошти заробітної плати перераховуються на казначейські рахунки підприємства з Державного бюджету України, та підприємством не було укладено договорів з Укрпоштою щодо можливості отримання заробітної плати поштою. Тому заявник просив суд задовольнити вимоги скарги повністю та поновити його порушене право на отримання заробітної плати.

Суд, заслухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2021 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніком Сергієм Анатолійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП № 67201766, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2024/11, виданого 10.05.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «УкргазБанк» залишку заборгованості у розмірі 1206441,54 грн; документ вступив в законну силу станом на 10.04.2012 року.

Також 21.10.2021 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніком Сергієм Анатолійовичем було винесено постанову про арешт коштів боржника, ВП № 67201766, за якою було встановлено, що рішення суду у самостійному порядку не виконується, борг не сплачується; з метою примусового виконання рішення звертається стягнення на належні боржнику грошові кошти, що містяться на рахунках в банківських установах, та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За відомостями з довідки від 23.10.2021 року № І3U2MG487POKH7G0, виданої АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 станом на 23.10.2021 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку він отримує зарплатні виплати.

При цьому відповідно до виписок з банківського рахунку ( НОМЕР_1 ) за договором № SAMDNFF000091225497 від 06.06.2013 року, за період з 03.05.2021 року – 02.08.2021 року, та період з 02.08.2021 року – 23.10.2021 року на вказаний рахунок заявник отримує заробітну плату.

Також за змістом довідки Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради від 25.10.2021 року № 0_00-000061, ОСОБА_1 працює в Комунальному підприємстві «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради з 05.05.2021 року, всі виплати по заробітній платі отримує на зарплатну карту в АТ КБ «ПриватБанк».

25.10.2021 року заявник самостійно звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника в частині арешту рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» в рамках ВП № 67201766, в якій зазначив, що заробітна плата та вихідна допомога, кошти за якими перебувають на вказаному рахунку, що арештований, є коштами, на які не може бути звернено стягнення.

28.10.2021 року Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надав ОСОБА_1 відповідь на заяву за вих. № 30369/13, за якою заявника було повідомлено про те, що надана до відділу виписка SLNHGQBPT9K від 23.10.2021 року з АТ КБ «ПриватБанк» за 2021 рік не свідчить про віднесення зазначеного рахунку до рахунків зі спеціальним режимом використання та/або про те, що звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Отже, станом на 28.10.2021 року у державного виконавця були відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 21.10.2021 року у ВП № 67201766.

Також в матеріалах виконавчого провадження містяться відомості щодо наявності у ОСОБА_1 інших банківських рахунків у АТ «ОТП Банк», АТ КБ «ПриватБанк».

Аналіз обставин, встановлених в ході судового розгляду матеріалів справи, дає суду підстави дійти висновку, що на момент звернення заявника до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-2024/11, виданий 10.05.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «УкргазБанк» залишку заборгованості у розмірі 1206441,54 грн, виконавче провадження ВП № 67201766.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Так, за правилами ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 18 вищевказаного Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавче впровадження – це сукупність дій державного виконавця (при цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов`язком державного виконавця.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ст. 22, частинами 1, 6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

У ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, – 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, – 20 відсотків;

з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках;

за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Суд, аналізуючи викладене вище та вирішуючи по суті вимоги скарги ОСОБА_1 , враховує те, що в ході судового розгляду справи судом було встановлено, що заявник має в АТ КБ «Приватбанк» банківський рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» (код банку (МФО) 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_1 , для отримання заробітної плати, на який згідно з оскаржуваною постановою державного виконавця, накладено арешт.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 зазначив, що накладення арешту на цей рахунок позбавляє його конституційного права на отримання заробітної плати. Водночас за результатами його самостійного звернення до державного виконавця з інформацією про те, що кошти, які надходять на банківський рахунок IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» є заробітною платою, державним виконавцем не було скасовано оскаржувану постанову. При цьому суд бере до уваги і те, що заявник має інші банківські рахунки, що не перешкоджає проведенню виконавчих дій та виконанню рішення суду.

З огляду на вказане вище, на підставі положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.02.2021 року, справа № 756/1927/16-ц, в частині, за якою арешт може бути знятий судом в порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати, враховуючи встановлені обставини справи, та зазначає, що в іншій частині правова позиція Верховного Суду стосується конкретних обставин в іншій справі, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виходячи з принципу «належного урядування», визначення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини в справах «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Лелас проти Хорватії», ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.

Відповідно до ч. 2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з грошових коштів на рахунку, на який зараховується заробітна плата, є неправомірною, та вимоги скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме: суд, з урахуванням положень ст.ст. 5, 451 ЦПК України, в межах вимог скарги, вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з грошових коштів, що містяться як заробітна плата на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк», скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 21.10.2021 року, ВП № 67201766, у вказаній частині, та зобов`язати державного виконавця зняти арешт із вказаних грошових коштів, а в іншій частині вимоги скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а саме: в частині вимог про заборону державному виконавцю примусового списання грошових коштів, що перебувають на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», а також тих, що надходять на рахунок IBAN: НОМЕР_1 , як заробітна плата. Оскільки скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться як заробітна плата на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_1 , та зобов`язання державного виконавця зняти арешт із вказаних грошових коштів, є достатнім та належним способом захисту порушеного права заявника на отримання заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 10-13, 258-261, 353, 447-452 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач – Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича в рамках виконавчого провадження ВП № 67201766 щодо незняття арешту з грошових коштів, що містяться як заробітна плата на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича про арешт коштів боржника від 21.10.2021 року, ВП № 67201766, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться як заробітна плата на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича зняти арешт з грошових коштів, що містяться як заробітна плата на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

У задоволенні інших вимог скарги – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали суду складений 28.12.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва