Ухвала суду № 102117202, 20.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 грудня 2021 р. Справа № 520/19657/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про: 1) визнання протиправною бездіяльність відповідача ГУ ДПС у Харківській області, код ЄДРПОУ43143704, яке полягає у не нарахуванні і виплати грошового забезпечення в зв`язку з затримкою виконання рішення суду в період з 20.05.2003року по 18.06.2003 року; 2) зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003р. справа № 2 - 1687 з 20.05.2003 по 18.06.2003 року; 3) звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь відповідача вказане грошове забезпечення станом на 08.10.2021 року; 4) встановлення судового контролю згідно ст.382 КАС України за виконанням судового рішення, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, -

встановив:

Ухвалою суду від 19.10.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується бездіяльність відповідача з приводу не нарахування та не виплати грошового забезпечення за час затримки виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003р. по справі № 2-1687 з 20.05.2003 по 18.06.2003 року, з посиланням на ст.ст.116 і 117 КЗпП України.

Відповідно до положень ст. 248-1 Цивільного процесуального Кодексу України від 18.07.1963 р. громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи. До суб`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду (суб`єкти оскарження), належать: органи державної виконавчої влади та їх службові особи; органи місцевого самоврядування та їх службові особи; керівники установ, організацій, підприємств і їх об`єднань незалежно від форм власності; керівні органи і керівники об`єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов`язки або виконують такі обов`язки за спеціальними повноваженнями. Згідно зі ст. 248-5 Цивільного процесуального Кодексу України від 18.07.1963 р. скаргу може бути подано в суд: у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод; у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову в задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 122 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до ч.5 ст.121 КАС України у відносинах із проходження публічної служби строк звернення до суду складає один місяць.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 28.12.2019р. по справі №1.380.2019.001406, від 13.03.2019р. у справі №813/1001/17 та від 24.01.2019р. у справі №802/28/16-а до позовів про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не застосовуються положення ст. 233 КЗпП України.

Згадана правова позиція обумовлена тим, що платежі у порядку ст.ст.116 і 117 КЗпП України не є тотожними платежам з оплати праці, позаяк мають іншу правову природу та різні юридичні підстави походження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, викладеної у постанові від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Так, згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.

Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Ті ж самі висновки викладені в останній правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 лютого 2021 року по справі № 240/532/20, в якій також вказано: "Ураховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.".

Отже, у силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, суд не може залишити поза увагою останню у часі правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2021 року по справі № 240/532/20, щодо обмеження місячним строком звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, суд звертає увагу позивача на практику Верховного Суду викладену у постанові від 08 травня 2019 року по справі №805/4226/17-а, де вказано, що строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відмічає, що усі вимоги заявника витікають із проходження ним публічної служби, отже вказаний спір не є трудовим спором в розумінні ЦПК України, та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства як спір з приводу проходження публічної служби.

Відтак, до таких вимог підлягає застосуванню строк давності звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, тобто один місяць, як спеціальний строк звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Заявник за власним твердженням був звільнений з публічної служби - 08.04.1999р.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003р. по справі №2-1687, що набрало законної сили 16.07.2018р., позовні вимоги - задоволено частково; визнано незаконним наказ №146-0 від 08.04.1999р. про звільнення заявника; зокрема, стягнуто з Державної податкової адміністрації в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 26844,50 грн., визначено, що рішення в частині поновлення на роботі і стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 536,89 грн. підлягає негайному виконанню.

В подальшому, трудові відносини заявника з ГУ ДПС у Харківській області припинились 10.02.2005р., що підтверджується наказом №53 від 01.02.2005 року.

Заявник стверджує, що на день звільнення (10.02.2005 року) він не отримав зазначені в рішенні суду від 20.05.2003р. по справі №2-1687 виплати, а саме: грошове забезпечення за один місяць в сумі 536,89 грн. та грошове забезпечення з 20.05.2003 по 17.06.2003 року.

Заявник також зазначив, що вперше він отримав грошове забезпечення не з 20.05.2003 року, а в липні 2003 року.

До суду з вказаним позовом заявник звернувся 08.10.2021 року, тобто майже через 16 років після звільнення зі служби - 10.02.2005 року, тобто поза межами строку в один місяць від дати здійснення розрахунку з ним.

Доводи зазначені в поданій заяві представника позивача від 15.02.2021р., висновків суду не спростовують, оскільки всі обґрунтування з приводу відсутності пропуску строків звернення позивача до суду з вказаним позовом, стосуються лише ототожнення понять "трудовий спір" та "спір з проходження публічної служби", що є різними поняття, оскільки вказані справи підлягають розгляду за правила різного судочинства - цивільного та адміністративного.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.

Так, частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Заяви про поновлення строку звернення та докази поважності причин його пропуску, матеріали позову не містять.

Відповідно до ч. 13, 15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до вимог статі 161 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 122, 123, 161, 169, 171, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ухвалив:

Позовну заяву - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.

Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Копію даної ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Старосєльцева