Рішення № 101477233, 25.11.2021, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

25.11.2021

Провадження №2/389/556/21

ЄУН 389/2541/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визначення права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати за ними право на земельну частку (пай) за кожним у відповідній частці, що входить до спадкової маси після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . В обґрунтування своїх вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . На підставі розпорядження Знам`янської районної державної адміністрації від 24.05.2002 № 186-р ОСОБА_3 виданий державний акт на прав власності на землю бланка серії Р1 №305575 на земельну ділянку, що розташована на території Цибулівської сільської ради кадастровий номер 3522288500:02:000:0742 для ведення товарного сількогосподарського виробництва. Після її смерті відкрилася спадщина на вказану земельну ділянку. Згідно заповіту від 27.08.1997 ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом в частині 7/9 частки земельної ділянки. Також із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син спадкодавця на обов`язкову частку земельної ділянки, що складає 2/9 частини земельної ділянки. Нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину мотивуючи тим, що відповідно до наданих ними документів встановлено, що ОСОБА_3 померла раніше, ніж було прийняте розпорядження про передачу їй у приватну власність земельної ділянки та, власне, виданий державний акт на землю, тому цей державний акт не може підтвердити право власності та належності майна спадкодавцеві.

Представник позивачів надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, підтримав вимоги позову та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, надав заяву, відповідно до якої визнав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення та просив проводити розгляд справи без участі представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія реєстраційної служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області.

Розпорядженням Знам`янської районної державної адміністрації від 24.05.2002 № 186-р ОСОБА_3 надана у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 742 площею 4,79 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області кадастровий номер 3522288500:02:000:0742, про що виданий державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №305575. Державний акт виданий 12.12.2002.

Відповідно до інформаційної довідки Відділу у Зна`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що ним надіслано на адресу адвоката архіву копію державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №305575. Вказано, що відмітка про отримання державного акту відсутня через смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з інформацією завідувача Знам`янської районної державної нотаріальної контори, копії спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявами про видачу свідоцтва про спадщину звернулися ОСОБА_1 за заповітом в розмірі 7/9 часток земельної ділянки, та ОСОБА_2 за законом на обов`язкову частку в розмірі 2/7 частки земельної ділянки.

Нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на земельну ділянку мотивуючи тим, що відповідно до наданих позивачами документів встановлено, що спадкодавець помер раніше, чим було прийняте розпорядження про передачу йому у приватну власність земельної ділянки та, власне, виданий державний акт на землю, тому цей державний акт не може підтвердити право власності та належності майна спадкодавцеві.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.4, 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (2003 року) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.02.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, який помер до 01 січня 2004 року , фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР ). Відповідно до п.3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року N 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», яка була чинна на час відкриття спадщини, якщо у шестимісячний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу Української РСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі(на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Крім того, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку(пай).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року, якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (далі Декрет) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

При видачі свідоцтва про право на спадщину підпункт 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій зобов`язує нотаріуса перевіряти: факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом; прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб; склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Для підтвердження вказаних обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний акт на право приватної власності на землю видавався 12.12.2002 на підставі розпорядження від 24.05.2002 не є підставою для визнання права власності на земельну ділянку, а спадкоємці мають право на належне спадкодавцеві на час смерті право.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналізуючи вищезазначені та досліджені докази, враховуючи те, що позивачі мають право на спадщину за заповітом та за законом у відповідних частках, однак не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в зв`язку з тим, що Державний акт на право власності на земельну ділянку та розпорядження про передачу у приватну власність земельної ділянки були видані після смерті спадкодавця, суд приходить до висновку про те, що порушені права позивачів підлягають захисту, а позовні вимоги задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259,263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку в розмірі 7/9 від цілої частини, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якій після смерті на підставі розпорядження Знам`янської районної державної адміністрації від 24.05.2002 року № 186-р передана у приватну власність земельна ділянка кадастровий номер 3522288500:02:000:0742.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку в розмірі 2/9 від цілої частини, в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якій після смерті на підставі розпорядження Знам`янської районної державної адміністрації від 24.05.2002 року № 186-р передана у приватну власність земельна ділянка кадастровий номер 3522288500:02:000:0742

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_2 проживає в с. Цибулеве Кропивницького району Кіровоградської області РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Дмитрівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області розташована в с. Дмитрівка Кропивницького району Кіровоградської області пл..Перемоги,4, код ЄДРПОУ 04365267.

Суддя В.УКРАЇНСЬКИЙ