Ухвала суду № 101246992, 22.11.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

№ 524/10328/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

22 листопада 2021 року суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Даніліна Ж.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до старшого секретаря Автозаводського районного суду м. Кременчука Кулініч Марини Миколаївни, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчук, про визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого секретаря Автозаводського районного суду м. Кременчука Кулініч Марини Миколаївни, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчук, про визнання неправомірними дій старшого секретаря Автозаводського районного суду м. Кременчука Кулініч М. М. при розгляді заяви від 25 жовтня 2021 року про видачу виконавчих листів поданої позивачем в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» та стягнення з Державного бюджету України 30 000,00 грн моральної шкоди.

У зв`язку із задоволеннями відводів (самовідводів) суддями Автозаводського районного суду м. Кременчука та неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи №524/10328/21 її передано до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року у справі №524/10328/21 головуючого суддю визначено Даніліну Ж. О.

Суддя, розглянувши матеріали позову, дійшла наступних висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Установлено, що підставою звернення ОСОБА_1 з позовними вимогами до суду є оскарження дій працівника Автозаводського районного суду м. Кременчука, пов`язаних із розглядом справи №536/1267/18 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка», представником якого є Олефір П. П, а саме щодо відмови у видачі виконавчих листів у вказаній справі.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Положеннями частини 1 статті 431 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, підставою звернення з позовом до суду є оскарження дій працівника суду, пов`язаних виконанням судового рішення у справі №536/1267/18.

Таким чином, у цій справі №524/10328/21 правовідносини виникли відносно невчинення судом передбачених процесуальних законодавством дій у конкретній справі.

Варто зазначити, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші судові порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 62-65), від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 24-26)).

Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 березня 2019 року у справі №711/2652/17).

Крім того, суддя ураховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №295/7631/17 про те, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є по суті оскарження дій суду, пов`язаних із розглядом справи, нормами Цивільного процесуального кодексу України чи іншими законодавчими актами не передбачено.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначені приписи положення статті 186 цього Кодексу стосуються позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і в тих позовах, які суди взагалі не можуть розглядати.

З урахуванням викладеного, суддя дійшла висновку про відмову у відкритті провадження у порядку цивільного судочинства у справі №524/10328/21 за позовом ОСОБА_1 до старшого секретаря Автозаводського районного суду м. Кременчука Кулініч Марини Миколаївни, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчук, про визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди.

Керуючись статтями 19, 186, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі №524/10328/21 за позовом ОСОБА_1 до старшого секретаря Автозаводського районного суду м. Кременчука Кулініч Марини Миколаївни, Управління Державної казначейської служби у м. Кременчук, про визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяЖ. О. Даніліна