Ухвала суду № 101218971, 18.11.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4317/21

Провадження № 2-з/488/106/21

УХВАЛА

Іменем України

18.11.2021 року м. Миколаїв Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Секкер Крістіни Сергіївни про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2021 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Секкер Крістіна Сергіївна звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства “СЕТАМ”, приватного виконавця Баришнікова А.Д., ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів.

Одночасно з позовною заявою представник позивача надала заяву про вжиття заходів забезпечення позову у виді арешту майна, а саме однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 34,2 кв.м., житловою площею - 17,2 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_1 шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаної квартири до набрання законної сили рішенням у даній справі. Також просила вжити заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити державним реєстраторам та особам уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, приватним та державним нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і заборонити даним особам видавати правовстановлюючі документи на вказану квартиру, яка на праві власності належить ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі. Вжити захід забезпечення позову у виді встановлення обов`язку вчинити певні дії, а саме: зобов`язати державного реєстратора або інших осіб, уповноважених на вчинення реєстраційних дій (посадових осіб Міністерства юстиції України, нотаріусів) внести запис до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 34,2 кв.м., житловою площею - 17,2 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заяву мотивувала тим, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (частина перша ст. 153 ЦПК України). Підстав для виклику сторін для розгляду заяви про забезпечення позову суд не вбачає.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з частиною п`ятою статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в пунктах 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову випливає, що в межах даної цивільної справи позивачем оскаржуються дії відповідача щодо проведеного електронного аукціону (торгів), на якому була продана належна позивачу на праві приватної власності однокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до переоформлення прав власності на квартиру на переможця електронних торгів — відповідача ОСОБА_2 , чим, в разі задоволення судом пред`явленого позову, може порушити право власності заявника на вказане нерухоме майно.

Аналізуючи підстави для забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву частково з наступних підстав.

В своїй заяві про забезпечення позову заявник, окрім іншого, просить накласти арешт на майно, а саме: однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обтяження – це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що вказане нерухоме майно обтяжено іпотекою, як окремим видом забезпечення виконання зобов`язання, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, і таке обтяження на дату звернення до суду не припинено.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні такого виду заходу забезпечення позову, як арешт майна.

Крім того, враховуючи підстави для забезпечення позову, зазначені в заяві позивачем, як утруднення виконання можливого рішення суду та можливого позбавлення позивача права власності на квартиру, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, приватним та державним нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 34,2 кв.м., житловою площею - 17,2 кв.м. та заборонити даним особам видавати правовстановлюючі документи на вказану квартиру, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Що стосується вимог заявника щодо встановлення обов`язку вчинення певних дій щодо зобов`язання державного реєстратора або інших осіб, уповноважених на вчинення реєстраційних дій (посадових осіб Міністерства юстиції України, нотаріусів) внести запис до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 34,2 кв.м., житловою площею - 17,2 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі, суд вважає, що вказані дії випливають з обов`язку щодо встановлення заборони державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, приватним та державним нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а тому у задоволенні вказаних вимог про вчинення певних дій щодо внесення записів про заборону належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Секкер Крістіни Сергіївни про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, приватним та державним нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 34,2 кв.м., житловою площею - 17,2 кв.м., та заборонити даним особам видавати правовстановлюючі документи на вказану квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до розгляду цивільної справи по суті та набранням чинності судового рішення у даній справі.

В іншій частині вимог — відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали негайно надіслати заявнику та сторонам у справі для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з її отримання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Я.А. Чернявська