Рішення № 100565491, 17.05.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4524/20

№ провадження 2/208/682/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л., Учасники справи

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, визнання дій неправомірними та позбавлення права користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, визнання дій неправомірними та позбавлення права користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку.

У своєму позові позивач просить суд припинити дії, які порушують право сторони договору шляхом визнання дій ОСОБА_1 щодо реєстрації у предметі іпотеки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неправомірними та вчиненими з порушенням умов законодавства; позбавити права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 неправомірно зареєстрованих осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір 08.12.2006 року, а саме: банк зобов`язався надати кредитну лінію в розмірі 20 916 доларів США строком до 07.12.2024 р., а відповідач зобов`язана їх повернути, в забезпечення зобов`язання укладений договір іпотеки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Вони не давали згоди на відповідну реєстрацію відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третіх осіб.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав відповідь на відзив, в якому представник наполягає на вимогах.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала відзив на позов, в якому просить відмовити в позові повністю, вона є власником житла, а тому має право зареєструвати осіб на свій розсуд.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

III. Процесуальні дії по справі.

03 серпня 2020 року ухвалою відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.

06 листопада 2020 року ухвалою справу призначено до розгляду по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Згідно до кредитного договору від 08.12.2006 р. позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір, а саме: банк зобов`язався надати кредитну лінію в розмірі 20 916 доларів США строком до 07.12.2024 р., а відповідач зобов`язана їх повернути (а.с.4,5), в забезпечення зобов`язання укладений договір іпотеки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Як вбачається з матеріалів справи, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрованими є три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.9).

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення зі зняттям з реєстрації, відмовлено, також постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.04.2021 року, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року - залишено без змін.

Відповідно до умов іпотечного договору від 11.12.2006 року, а саме права та обов`язки сторін п. 18.12 зазначено, що не надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь - яких осіб у Предметі іпотеки без письмової згоди на це Іпотекодержателя та нотаріального посвідчення згоди цих осіб на їх виселення в разі звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 4.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п.п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання/ перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснюється органом реєстрації, яким є зокрема, виконавчий орган міської ради, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної міської ради.

VI. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, та те, позивач вже звертався до відповідача ОСОБА_1 із вимогами про зняття з реєстраційного обліку, рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення зі зняттям з реєстрації, відмовлено, а також позивачем не надано будь - яких доказів того, що на час звернення з позовом змінились обставини зазначені в рішенні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 317, 319, 383 ЦК України, ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дій, визнання дій неправомірними та позбавлення права користування житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.