Рішення № 100178787, 04.10.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2021 р. Справа № 924/853/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Центр промислових технологій та експертиз”, м. Жовті Води Дніпропетровської області

до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 360401,09 грн, з яких 339768,00 грн основного боргу, 15758,46 грн інфляційних втрат, 4874,63 грн 3% річних

за участю представників:

позивача: Тимофієв Є.Л. – згідно з ордером

відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю “Центр промислових технологій та експертиз”, м. Жовті Води Дніпропетровської області звернулось до суду з позовом про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" 360401,09 грн, з яких 339768,00 грн боргу за поставку товару за договором поставки №16942/53-124-01-20-12703 від 05.11.2020, 15758,46 грн інфляційних втрат за період з березня по червень 2021 року, 4874,63 грн 3% річних за період з 05.03.2021 по 03.08.2021.

Ухвалою суду від 18.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 01.09.2021, яке відкладено на 22.09.2021.

Ухвалою суду від 22.09.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 04.10.2021.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару, поставленого за договором поставки №16942/53-124-01-20-12703 від 05.11.2020. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 617, 628, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 180, 193, 216 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 31.08.2021) проти позовних вимог заперечив, звернувши увагу на те, що товар поставлений позивачем у повному обсязі, передбаченому договором, лише 19.02.2021, тобто на дату підписання відповідачем видаткової накладної від 12.02.2021 №РН-0000026. При цьому з приводу підписання видаткових накладних від 18.01.2021 №РН-0000003, від 18.01.2021 №РН-0000004 та від 08.02.2021 №РН-0000015 зауважив, що останні підписані відповідачем відповідно 25.01.2021, 29.01.2021, 15.02.2021, а щодо наданих позивачем копій видаткових накладних зазначив про відсутність доказів щодо наявності в особи, яка їх підписала, прав і повноважень на отримання від імені відповідача товару за договором. З огляду на п. 5.1 договору, вважає, що обов`язковою умовою для початку перебігу встановленого договором строку оплати є відповідність поставленого товару вимогам договору щодо його кількості, тобто після прийняття відповідачем остаточної решти товару 19.02.2021 за видатковою накладною від 12.02.2021 №РН-0000026. З огляду на зазначене стверджує, що першим днем прострочення оплати є 06.04.2021. Також свою позицію мотивує неможливістю здійснити оплату залишку вартості товару у зв`язку з важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, які в подальшому призвели до зміни функціонування ринку електроенергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію. Тому відповідач не мав можливості здійснити оплату поставленого позивачем товару у строки, визначені умовами договору, внаслідок дії надзвичайних та невідворотних обставин. Вказує на неможливість проведення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на суму податку на додану вартість, що включена до вартості товару, оскільки застосування заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено до об`єктів оподаткування ПДВ, а суми податку не є доходами продавця, фактично не належать продавцю, а підлягають перерахуванню ним до бюджету, і кредитор не несе матеріальних втрат, які підлягають компенсації, в результаті несвоєчасної сплати йому покупцем суми ПДВ, яка є у складі вартості поставленого йому товару.

Позивач у відповіді на відзив (від 06.09.2021) з доводами відповідача, викладеними у відзиві, не погодився. Зокрема, звернув увагу на підтвердження відповідачем факту прийняття товару за наявними у матеріалах справи видатковими накладними та порушення ним строку оплати товару. Зазначає, що відповідачем не вказується на порушення сторонами вимог законодавства щодо порядку складання видаткових накладних; чинним законодавством не передбачено такого реквізиту накладної як дата її підписання вантажоодержувачем; на дату складання видаткових накладних позивачем також складено відповідні податкові накладні; копії видаткових накладних, наявних у позивача, підписані комірником складу №1 Хмельницького відділення ВП "Складське господарство", тобто працівником відповідача; відповідачем не обґрунтовано дати підписання видаткових накладних (він міг на власний розсуд проставити дати їх підписання на власних примірниках). Стверджує, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище не може бути підставою для звільнення від виконання своїх зобов`язань. При цьому зважаючи на те, що ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товару, суми ПДВ є частиною грошового зобов`язання покупця. Посилання відповідача на норми Податкового кодексу України вважає безпідставними, оскільки вони стосуються порядку нарахування і сплати ПДВ, в той же час позивач не здійснював нарахування ПДВ на суми 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач представника у судове засідання не направив. Про судовий розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень 24.09.2021, 27.09.2021.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

05.11.2020 між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових технологій та експертиз» (Постачальник) укладено договір поставки №16942/53-124-01-20-12703 (далі - договір), згідно з п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити одяг утеплений (Товар). Найменування, кількість, виробник, ціна та код Товару, згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), яка є невід`ємною частиною договору. Предметом поставки по даному договору, є Товар: код 18130000-9 згідно ДК 021-2015 Спеціальний робочий одяг.

Місцем виконання даного договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.4 договору).

За умовами п. 2.3 договору у разі поставки неякісного (дефектного), некомплектного Товару, Товару, що не відповідає умовам договору, а також при недопоставці Товару - Покупець письмово повідомляє. Постачальника про виявлені недоліки чи недопоставки Товару.

Кількість, комплектність та асортимент Товару зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору) (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору строк поставки Товару протягом 45 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі».

Поставка Товару здійснюється транспортом за рахунок Постачальника на умовах DРР згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі Вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/ склад №1, вул. Енергетиків: 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100 (п. 3.2 договору).

У п. 3.3 договору зазначено, що Постачальник за 2 дні до відвантаження направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження на електронну пошту.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим договором (п. 3.4 договору). Постачальник має право на дострокову поставку Товару за письмовим погодженням з Покупцем (п. 3.5 договору).

У п. 4.1 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 30.11.2020 №1, сторони погодили, що ціна товару по договору становить 458996,60 грн без ПДВ; крім того ПДВ становить 91799,32 грн, всього: 550795,92 гривень.

Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток №1 до договору) (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору щодо його кількості, комплектності та якості.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору приймання Товару за якістю та кількістю здійснюється на складі Вантажоотримувача відповідно до Інструкцій №П-6 (1965) та №П-7 (1966), затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції: Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом»).

Перехід права власності, на Товар, за договором відбувається з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору (п. 6.2 договору).

За умовами п. 6.3 договору датою поставки Товару вважається дата підписання Вантажоотримувачем видаткової накладної.

З Товаром Постачальник надає Покупцю видаткову накладну (в 3-х примірниках) (п. 6.4 договору).

У п. 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, за значених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ “Про Торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору)

Згідно з п. 7.5 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є Сертифікат Торгово-Промислової палати України.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Договір вважається укладеним і набирає чинність з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань Сторонами (п. 11.1 договору).

У п. 12.2 договору сторони врегулювали, що зміни до укладеного договору вносяться лише шляхом укладання додаткових угод (договорів).

До договору сторонами складено специфікацію №1, з урахуванням додаткової угоди від 30.11.2020 №1, у якій узгодили найменування, технічні характеристики, кількість та вартість товару, зокрема, костюм для захисту від знижених температур в кількості 126 комплектів за ціною 829,10 грн на суму 104466,60 грн без ПДВ, куртка для захисту від знижених темпер темп, загальних виробничих забруднень та механічних впливів в кількості 586 штук за ціною 605,00 грн на суму 354530,00 грн без ПДВ, всього на загальна суму 550795,92 грн з ПДВ.

18.02.2021 сторонами до договору укладено додаткову угоду №2, якою продовжено до 20.01.2021 строк поставки товару по договору.

Відповідно до видаткових накладних позивачем на виконання договору поставлено, а відповідачем прийнято товар: від 18.01.2021 №РН-0000003 - на суму 125359,92 грн, від 18.01.2021 №РН-0000004 - на суму 243936,00 грн, від 08.02.2021 №РН-0000015 - на суму 132132,00 грн, від 12.02.2021 №РН-0000026 - на суму 49368,00 грн, всього на суму 550795,92 гривень. Накладні містять підписи та відтиски печаток сторін.

Одночасно відповідачем у матеріали справи надано копії таких же накладних, у яких містяться відтиск печатки позивача, підписи сторін, при цьому біля підпису отримувача вказано відповідно дати 25.01.2021, 29.01.2021, 15.02.2021, 19.02.2021, а також надано прибуткові ордери відповідача щодо прийняття вказаних у накладних партій товару.

У матеріали надано виписані позивачем на вказані суми податкові накладні відповідно від 18.01.2021 №6, від 18.01.2021 №7, від 08.02.2021 №17, від 12.02.2021 №23.

Відповідачем перераховано позивачу кошти згідно з платіжними дорученнями від 19.03.2021 №2200 – в сумі 125359,92 грн з посиланням на укладений між сторонами договір та видаткову накладну від 18.01.2021 №РН-0000003, від 19.05.2021 №4037 – в сумі 36300,00 грн з посиланням на договір та видаткову накладну від 18.01.2021 №РН-0000004, від 19.05.2021 №4038 – в сумі 49368,00 грн з посиланням на договір та видаткову накладну від 12.02.2021 №РН-0000026 (всього в сумі 211027,92 грн).

З огляду на те, що відповідач не повністю оплатив товар, отриманий за договором поставки №16942/53-124-01-20-12703 від 05.11.2020, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 339768,00 грн основного боргу, 15758,46 грн інфляційних втрат, 4874,63 грн 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, 05.11.2020 між сторонами укладено договір поставки №16942/53-124-01-20-12703, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити одяг утеплений (товар).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п. 4.2 договору сторони погодили, що ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток №1 до договору).

При цьому у наданій специфікації до договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2020 №1) сторони визначили, зокрема кількість товару та загальну суму поставки - 550795,92 гривень.

У підтвердження поставки товару за договором позивачем надано підписані сторонами видаткові накладні від 18.01.2021 №РН-0000003 на суму 125359,92 грн, від 18.01.2021 №РН-0000004 на суму 243936,00 грн, від 08.02.2021 №РН-0000015 на суму 132132,00 грн, від 12.02.2021 №РН-0000026 на суму 49368,00 грн, всього на суму 550795,92 гривень. При цьому відповідачем не заперечується отримання ним товару за договором на вказану суму.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару визначений п. 5.1 договору.

Так, оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору щодо його кількості, комплектності та якості.

Відповідач свої договірні зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар виконав частково - на суму 211027,92 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.03.2021 №2200 на суму 125359,92 грн, від 19.05.2021 №4037 на суму 36300,00 грн, від 19.05.2021 №4038 на суму 49368,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 339768,00 гривень. При цьому відповідачем оплата товару здійснювалась з посиланням у платіжних дорученнях на видаткові накладні, за якими товар поставлявся частинами.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 339768,00 грн або доказів, які би її спростовували, суду не подано.

З огляду на зазначене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 339768,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача 4874,63 грн 3% річних за період з 05.03.2021 по 03.08.2021, а також 15758,46 грн інфляційних втрат за період з березня по червень 2021 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача щодо необхідності обчислення строку оплати товару, починаючи з дати, яку зазначено у наданих відповідачем видаткових накладних як дати отримання товару відповідачем, судом оцінюються критично з огляду на умови п. 6.4 договору (щодо наявності 3 примірників видаткових накаладних) та те, що надані відповідачем позивачу підписані примірники видаткових накладних від 18.01.2021 №РН-0000003, від 18.01.2021 №РН-0000004 та від 08.02.2021 №РН-0000015 такої дати не містять. Будь-яких доказів передачі відповідачем позивачу таких накладних із зазначенням іншої дати отримання товару, ніж дата видаткової накладної, відповідачем не надано. Таким чином, суд вважає слушними доводи позивача щодо можливості відповідача самостійно проставити інші дати у видаткових накладних та щодо необхідності обчислення строку оплати товару, виходячи із дат видаткових накладних від 18.01.2021 №РН-0000003, від 18.01.2021 №РН-0000004 та від 08.02.2021 №РН-0000015.

Одночасно з наданої обома сторонами видаткової накладної від 12.02.2021 №РН-0000026 слідує, що її підписання відповідачем здійснено 19.02.2021 (отримання на складі вантажоотримувача, як це передбачено п. 5.1 договору), з огляду на що перебіг 45-денного строку виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого за цією накладною товару розпочинається з 20.02.2021 та закінчується 05.04.2021.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних і встановлено, що останній проведено без урахування початку прострочення відповідачем обов`язку з оплати товару, отриманого за видатковою накладною від 12.02.2021 №РН-0000026, тобто з 06.04.2021, а також неправильно визначено початок строку прострочення оплати товару, отриманого за видатковою накладною від 08.02.2021 №РН-0000015 (з 26.03.2021 замість 26.02.2021). З огляду на зазначене, а також часткові сплати відповідачем заборгованості з відповідними призначеннями платежів судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних, яка підлягає стягненню, становить 4542,14 грн (на заборгованість в сумі 125359,92 грн за період з 05.03.2021 по 18.03.2021 - 144,25 грн, на заборгованість в сумі 243936,00 грн за період з 05.03.2021 по 18.05.2021 - 1503,72 грн, на заборгованість в сумі 207636,00 грн за період з 20.05.2021 по 03.08.2021 - 1297,01 грн, на заборгованість в сумі 132132,00 грн за період з 26.03.2021 по 03.08.2021 - 1422,68 грн, на заборгованість в сумі 49368,00 грн за період з 06.04.2021 по 18.05.2021 - 174,48 грн).

Також судом проведено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що з огляду на неправильне визначення періоду прострочення оплати товару, отриманого за видатковою накладною від 08.02.2021 №РН-0000015 (з березня замість лютого 2021 року), сума інфляційних втрат на заборгованість 132132,00 грн становить 2924,24 грн за квітень-червень 2021 року. Решта інфляційних нарахувань здійснена у можливих межах. Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованими нарахування інфляційних втрат в загальному розмірі 13462,51 грн, які і підлягають стягненню.

Відтак, у позові в частині стягнення 332,49 грн річних та 2295,95 грн інфляційних втрат належить відмовити.

При цьому з приводу тверджень відповідача про неврахування позивачем при проведенні розрахунку інфляційних втрат позицій, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/1, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, суд зазначає, що хоча позивачем не здійснюється щомісячне нарахування інфляційних втрат на заборгованість з урахуванням інфляційного складової за попередній місяць, розрахунок у відповідних частинах проведено в межах можливих нарахувань.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість суд оцінює критично, виходячи з положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України щодо визначення поняття зобов`язання, ст. ст. 628, 632 ЦК України, якими передбачене визначення і погодження сторонами змісту (умов) договору, в тому числі ціни в договорі.

Так, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем з оплати вартості товару в загальній сумі 339768,00 грн і зазначена заборгованість виникла за наслідками неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару, визначеної та погодженої сторонами з урахуванням податку на додану вартість. Зазначений розмір грошового зобов`язання перед позивачем самим же відповідачем не заперечується.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Щодо посилань відповідача на наявність незалежних від нього обставин, які склались у зв`язку із новими умовами функціонування ринку електроенергії та які призвели до скрутного фінансового становища відповідача, судом враховується таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

У п. 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, за значених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ “Про Торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору)

Згідно з п. 7.5 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є Сертифікат Торгово-Промислової палати України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) можуть бути засвідчені, зокрема Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання сертифікатів про такі обставини.

Однак відповідачем ні у порядку, передбаченому Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 7.5 договору, ні іншими належними та допустимими доказами не підтверджено наявності форс-мажорних обставин для відповідача і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов`язання за договором.

При цьому з приводу законодавчих змін, які відбулися в енергетичному ринку країни, на які посилається відповідач, останні не входять до переліку обставин непереборної сили, визначеного ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

З приводу посилань відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене незалежними від відповідача причинами, а саме: наявністю заборгованості перед відповідачем ДП "Енергоринок", суд враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які би підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення 339768,00 грн заборгованості, 4542,14 грн 3% річних та 13462,51 грн інфляційних втрат. У решті позову належить відмовити.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Центр промислових технологій та експертиз”, м. Жовті Води Дніпропетровської області до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 360401,09 грн, з яких 339768,00 грн основного боргу, 15758,46 грн інфляційних втрат, 4874,63 грн 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 (код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК" "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 (код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Центр промислових технологій та експертиз”, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10/29 (код 39927141) 339768,00 грн (триста тридцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 00 коп.) заборгованості, 4542,14 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 14 коп.) 3% річних, 13462,51 грн (тринадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 51 коп.) інфляційних втрат, 5366,59 грн (п`ять тисяч триста шістдесят шість гривень 59 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2021.

Суддя В.В. Виноградова

Видрук. 5 прим.: 1 – до справи, 2, 3 – позивачу (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Б. Хмельницького, 10/29; 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. І. Богуна, 4), 4 - ВП "Хмельницька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20), 5 - ДП НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3). Всім рек. з пов. про вруч.