Рішення № 100100765, 30.09.2021, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/102/18

Провадження № 2/499/201/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 вересня 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди заподіяною внаслідок злочину

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказаний позов, згідно уточненої позовної заяви, представник позивачів просив суд у відповідності до вимог ст.27.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 , яка є утриманцем померлої ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 115200,00 грн., на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 36450,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 38400,00 грн.

Свої вимоги представник позивачів обґрунтував тим, що вироком Іванівського районного суду Одеської області від 16.01.2020 року ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 27.11.2017 року, керуючи автомобілем «ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 , допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_4 , під час якого відбулося закидання тіла на капот та переднє вітрове скло автомобіля «ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 із наступним падінням потерпілої на дорожнє покриття. В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_4 , заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю. В даній частині вирок залишено без змін апеляційним судом. Між ОСОБА_3 та ТДВ СТДВ «Глобус», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/5769753, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності особи, що експлуатує автомобіль ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 , період дії договору з 11.05.2017 року по 10.05.2018 року.

ОСОБА_2 є матір`ю померлої ОСОБА_4 , яка на момент смерті потерпілої перебувала на її утриманні, таким чином має право на страхове відшкодування, визначене ст.27.2 Закон №1961-IV, при цьому позивач згоден на страхове відшкодування у мінімальному розмірі, визначеним даною статтею, та складає 115200,00 грн., оскільки мінімальна заробітна плата станом на день настання страхового випадку становила 3200,00 грн. При цьому, враховуючи похилий вік позивача та ту обставину, що відповідач на протязі більш як трьох років ухиляється від виконання цивільно-правових обов`язків за договором страхування, представник позивача просить суд призначити виплату одним платежем.

Також, посилаючись на ст.27.4 Закону №1961-IV представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь доньки померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_1 різницю між фактично понесеними витратами на поховання, спорудження надгробного пам`ятника та стягнутого відшкодування з ОСОБА_3 при винесені вироку, у розмірі 36450,00 грн. (Фактично понесені витрати 65750,00 - відшкодування стягнуте з ОСОБА_3 29300,00).

Також, окрім матеріальної шкоди, позивачам було завдано моральних страждань також і діями страхувальника, що виразилося у відмові на протязі тривалого часу відшкодовувати збитки, підірвали довіру позивачів до інституту страхування, на підставі чого, керуючись ст.27.3 Закону №1961-IV просили стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у фіксованому розмірі, який встановлений законом та складає 38400,00 грн.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого у задоволені позову просив відмовити, оскільки позивачі пропустили строк для подачі заяви на виплату страхового відшкодування, визначений у ст.35.1 Закону №1961-IV, який становить 30 днів з дня подання повідомленням про ДТП, що позивачами зроблено не було, при цьому у відповідності до ст.37.1.4 Закону №1961-IV підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж трьох років, якщо шкода завдана здоров`ю або життю потерпілого з моменту скоєння ДТП, однак станом на час подання відзиву, тобто 15.06.2021 року позивачі з такими заявами до відповідача не зверталися. Також представник відповідача по суті позовних вимог відзначив, що навіть у разі не пропущення строку, вказаного вище, суд не може стягувати з відповідача всю суму страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 одним платежем, оскільки це є правом, а не обов`язком страховика. Що стосується витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки понесені ОСОБА_1 витрати не підтверджені належними доказами, оскільки накладна, видаткова накладна та рахунок-фактура не є розрахунковими документами, а тому не можуть підтвердити оплату наданих послуг саме ОСОБА_1 . Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то суду необхідно з`ясувати чи мають право на виплату такої шкоди, яка згідно ст.27.3 Закону №1961-IV становить 38400,00 грн. та яка повинна бути виплачена в рівних частках чоловіку померлої особи, батькам та дітям, чи перебувала загибла в зареєстрованому шлюбі, чи був живий її батько та встановити кількість дітей, та як мінімум право на отримання такої шкоди мають позивачі в рівних частках, а не лише ОСОБА_2 , тому такі вимоги є безпідставними, незаконними та необґрунтованими. Також наголосив представник відповідача на тому, що у зв`язку з пропуском строку на звернення до ПАТ «СК «УСГ», у відповідача немає жодного обов`язку перед позивачами.

У відповіді на відзив представник позивачів щодо пропуску строку зазначив, що даний строк ними не пропущено, оскільки ними було подано цивільний позов в рамках кримінального провадження та з моменту такої подачі, відповідач набув прав та обов`язків стосовно відшкодування шкоди, завданої ДТП. Відзначив, що заявлені вимоги є законними та обґрунтованими, а посилання відповідача неспроможними, просив позов задовольнити.

У заперечені на відповідь на відзив представник відповідача просив у задоволені позову відмовити, посилаючись на вказані у відзиві обставини.

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, однак надали до суду заяву про слухання справи у їх відсутність, на задоволені позову наполягали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повістки на офіційну електронну адресу, яку отримав 10.09.2021 року, заяв та клопотань не надав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про проведення засідання без його участі, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Позивач ОСОБА_2 є рідною матір`ю померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та шлюб померлої ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження та реєстрацію шлюбу.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, померла ОСОБА_4 була розлучена.

На момент смерті разом з ОСОБА_4 були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та онука ОСОБА_5 .

Згідно довідки, наданої ОСОБА_2 остання отримує пенсію за віком.

Відповідно до матеріалів справи з цивільним позовом в рамках кримінального провадження №12017160000000917 за обвинуваченим ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України позивачі звернулися 22.03.2018 року.

Вироком Іванівського районного суду Одеської області від 16.01.2020 року ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 27.11.2017 року, керуючи автомобілем «ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 , допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_4 , під час якого відбулося закидання тіла на капот та переднє вітрове скло автомобіля «ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 із наступним падінням потерпілої на дорожнє покриття. В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_4 , заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю. В даній частині вирок залишено без змін апеляційним судом. Між ОСОБА_3 та ТДВ СТДВ «Глобус», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/5769753, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності особи, що експлуатує автомобіль ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 , період дії договору з 11.05.2017 року по 10.05.2018 року. Дані обставини встановлені у вироку суду та сторонами не оспорювалися.

Так, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 вказаного Закону №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

За приписами пункту 37.1.4 Закону України №1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону №1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України. Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону №1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону №1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

Отже, страховик (МТСБУ) приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.

У постанові КЦС від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц касаційний суд висловився про необхідність стягнення страхового відшкодування не зважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах необхідного строку, а в постанові ККС від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к посилання страховика на те, що потерпілий не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, було відхилено касаційним судом. У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту».

У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону №1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону №1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до МТСБУ або страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону №1961-IV, не є обов`язковим.

З наведеного вбачається, що Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію щодо того, що позов до страховика щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах кримінального провадження, може бути пред`явлено до суду.

Крім цього, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону №1961-IV, не є обов`язковою умовою.

У своїй постанові від 02.09.2020 у справі № 452/435/17 Верховний Суд вказав, що відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

З матеріалів даної справи та кримінального провадження 12017160000000917, вбачається, що страховий випадок стався 27.11.2017 року, позивачі 22.03.2018 року звернулися з цивільним позовом в порядку ст. 128 КПК України (про відшкодування майнової та моральної шкоди) до ОСОБА_3 та ТОВ «Глобус».

Із наведеного вбачається, що позивачами строки, визначені в Законі №1961-IV не пропущені.

Що стосується позовних вимог про стягнення у відповідності до ст.27.2 Закону №1961-IV з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 , яка є утриманцем померлої ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 115200,00 грн., то суд вбачає за необхідне в даній частині позов задовольнити в повному обсязі, у зв`язку з таким.

Як вказано вище, до даних правовідносин застосовуються положення Закону №1961-IV.

Відповідно до ст.27.2 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Згідно ч.1 ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Вказана норма цивільного законодавства кореспондується з приписами ст.27.5 Закону №1961-IV, в якій зазначено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з місця проживання та довідки про отримання пенсії, позивач ОСОБА_2 перебувала на утримані у померлої ОСОБА_4 , оскільки була її непрацездатною матір`ю.

ДТП, яка спричинила смерть потерпілої ОСОБА_4 мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про державний бюджет на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200,00 грн.

Таким чином мінімальний розмір страхового відшкодування в даному випадку у відповідності до ст.27.2 Закону №1961-IV складає 115200,00 грн. (3200,00*36) та зменшений не може бути, при цьому в даному випадку жодним чином не впливає на розрахунок даної суми середньомісячна заробітна плата померлої ОСОБА_4 .

Враховуючи ті обставини, що позивач є особою похилого віку, якій виповнилося 82 років, потребує постійного догляду, померла ОСОБА_4 була її єдиним утримувачем, а також те, відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання за договором страхування, що призвело до необхідності звернення позивача до суду, що є виключними обставинами, тому з урахуванням інтересів та з метою захисту прав особи похилого віку, суд вважає за можливе стягнути шкоду, передбачену ст. 1200 ЦК України одноразово за три роки в сумі 115200,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, то суд вважає, що в даній частині вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.27.4 Закону №1961-IV Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку

Законом України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Таким чином, законодавством не передбачений обов`язок страховика на відшкодування витрат, пов`язаних з організацією та проведенням обіду та купівлею додаткових продуктів, тобто витрати, які не пов`язані з обрядовими діями, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом в могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання.

До матеріалів справи представником позивачів було долучено копію накладної №25 від 29.12.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила 15000,00 грн. за поминальний обід, копію накладної №26 від 30.12.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила 3000,00 грн. за поминальний обід копію накладної №1 від 05.01.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила 6000,00 грн. за поминальний обід, копію накладної №96 від 28.11.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила 12700,00 грн. за атрибути поховання (труна, хрест, таблична та інше), копію накладної №10-С відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила 29050,00 грн. за виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника на загальну суму 65750,00 грн.

При цьому, згідно вироку Іванівського районного суду Одеської області від 16.01.2020 року, який в даній частині було залишено без змін, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 29300,00 грн.

Таким чином, представник позивачів просив стягнути з відповідача різницю між фактично понесеними витратами 65750,00 грн. - та стягнутим відшкодуванням з ОСОБА_3 29300,00 грн. у розмірі 36450,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавством не передбачений обов`язок страховика на відшкодування витрат, пов`язаних з організацією та проведенням обіду та купівлею додаткових продуктів, тобто витрати, які не пов`язані з обрядовими діями, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом в могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання, таким чином витрати понесені на поминальні обіди до стягнення з страховика не підлягають, тому сума до стягнення є 36450,00-15000,00-6000,00-3000,00 та складає 12450,00 грн.

Що стосується посилання представника відповідача на ту обставину, що накладні не є належними доказами здійснення розрахунку, а тому відсутні підстави для їх відшкодування, то суд визнає дані доводи неспроможними, оскільки

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 15) надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, накладні є належним доказом здійснення оплати відповідних товарів та послуг, оскільки засвідчує передання права власності на них, чому, відповідно до звичаїв ділового обороту, передує оплата їх вартості.

Також, Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2020 року у справі № 734/2313/17 погодився з тим, що належними, допустимими, достовірними доказами на підтвердження підстав для відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника є чеки, накладні або квитанції, які засвідчують придбання такого пам`ятника та оплату послуг з його встановлення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 моральої шкоду, заподіяну смертю матері ОСОБА_4 , то суд вважає за необхідне в даній частині позов задовольнити частково, зважаючи на наступне.

Суд зауважує, що розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) необхідно визначати залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 , як доньки померлої, суд враховує, що внаслідок ДТП загинула людина, позивач втратила мати, тому вона зазнала сильних душевних страждань та переживань, змушена були змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки на її утримання також перейшла бабуся ОСОБА_6 , яка проживає іншій місцевості.

Відповідно до ст.27.3 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи положення ст.27.3 Закону №1961-IV , загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати становить 38400,00 гривень (3200,00 х 12= 38400,00), тобто по 19200,00 грн. кожному із осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілої (38400,00/2), оскільки у судовому засіданні також було встановлено що на відшкодування моральної шкоди за положеннями даної статті має також позивач ОСОБА_2 , як мати померлої, однак остання такої вимоги не заявила, заяву про відмову від моральної шкоди на користь ОСОБА_1 не надала.

Відтак, позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення з відповідача у розмірі 19200,00 грн.

Застосовуючи норми процесуального права, суд зазначає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 , проживаюча АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (юридична адреса вул. І. Федорова 32, м. Київ, код ЄДРПОУ 30859524), третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований АДРЕСА_3 ) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди заподіяною внаслідок злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 , як утриманця померлої ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 115200,00 грн. (сто п`ятнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.)

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 12450,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень 00 коп.)

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю матері ОСОБА_4 у розмірі 19200,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 05.10.2021 року.

СуддяІ. В. Погорєлов