Повідомити про помилку або ідею
YouControl
logo youcontrol
0 800 309 077
Дзвінок безкоштовний
УКР

Зареєструйтесь і перевірте 10 компаній безкоштовно, або отримайте консультацію по номеру 0 800 309 077.

Фінзвітність в Україні: наполовину закрита чи наполовину відкрита

7 серпня 2019 р.

Фінзвітність в Україні: наполовину закрита чи наполовину відкрита

Питання, наскільки законно відкривати фінансову звітність підприємств, не перший рік є предметом дискусій. Лише законодавство може розставити крапки над «і». Про це розповів заступник директора з правових питань компанії YouControl, адвокат Данило Глоба. Спеціально для НВ Бізнес.

Практично на рівні вирішення питань про походження людини чи створення Всесвіту в Україні йдуть дискусії про доцільність та взагалі легальність відкриття фінансової звітності підприємств. У ЗМІ постійно з’являються різні думки з цього приводу, проблему часто обговорюють і в професійних колах. Та, на відміну від складного вибору між теорією Дарвіна та релігійними гіпотезами щодо людей, на питання про фінзвітність можна відповісти простіше. І в цьому допоможе Закон.

Для початку, в Україні з 2015 року гарантовано право кожному на доступ до публічної інформації з урахуванням принципу максимальної відкритості. І Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає процедуру доступу до цієї інформації. Так, вона обов’язково має надаватися чи оприлюднюватися у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї. Дозволяє Закон і її подальше використання в найрізноманітніших цілях, зокрема, для наукових досліджень, інновацій, у бізнес-проектах, а також для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо.

Звичайно, не вся інформація є публічною. На противагу їй існує інформація з обмеженим доступом, якою донедавна і була первинна фінансова звітність підприємств. Зокрема, у Статті 21 Закону України «Про державну статистику» йшлося, що дані з цієї звітності конфіденційні і використовуються винятково для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Ця норма не розповсюджувалася лише на звітні дані акціонерних товариств, фінансових установ, а також державного і комунального секторів економіки.

Та вже понад рік як ситуація змінилася. 1 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“ щодо удосконалення деяких положень» № 2164-VIII. Відповідно до нього, фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом.

Проте не варто плутати чи підміняти поняття: «відкрита» інформація не означає «загальнодоступна». Наразі фінансову звітність компаній можна отримати у них самих на підставі інформаційного запиту щодо доступу до публічної інформації. Окремі компанії зобов’язані також розміщувати цю інформацію на своїх веб-сторінках. Серед них: 

•  підприємства, що становлять суспільний інтерес;

•  публічні акціонерні товариства;

•  суб'єкти природних монополій на загальнодержавному ринку;

•  видобувні підприємства;

•  усі великі та середні підприємства.

Тож фінансова звітність хоча і стала відкритою, залишилася в кращому разі «напівдоступною». Здається, все ж можна подякувати депутатам, які хоча б щось зробили для покращення ситуації? Проте це лише на перший погляд і ось чому.

Є директива Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язану звітність певних типів підприємств» № 2013/34/ЄС. Вона зобов’язує Україну вжити заходів щодо гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС та міжнародними стандартами фінансової звітності. Імплементація Директиви визначена Угодою про асоціацію між Україною та ЄС і Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами. Навіть затверджений урядовий План заходів з її виконання (Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106).

Директива передбачає ведення спеціального реєстру балансових даних, в якому їх можна отримати за запитом. Водночас, у ній йдеться про необхідність розвитку електронних сервісів, що надають усім охочим можливість простого доступу і зручного користування даними. Виходячи з цього, необхідно було запровадити «єдине вікно» у вигляді відповідного реєстру для вільного отримання інформації про фінансову звітність підприємств. І це замість того, щоб розшукувати її на веб-сайтах або отримувати за запитами. Причому обов’язок мати сайти не передбачено для жодного суб'єкту господарювання, а відповідальність за ненадання інформації за якими є лише формальною. Натомість влада реалізувала зміни, які лише здаються вирішенням питання, а насправді не відповідають ані змісту Директиви, ані здоровому глузду.

Доступ до фінансової звітності компаній нині є одним з ключових чинників підвищення конкурентоздатності економіки і покращення інвестиційної привабливості будь-якої країни. З огляду на те, що з цього питання в Україні фактично відбувається «біг на місці», покращення теж залишається лише в режимі очікування.